Москва вгамувала свої апетити і готова знизити територіальні претензії до Україн

Наразі Росія наразі затягує перемовний процес з метою захопити якнайбільше українських територій військовим шляхом. Наразі стратегічне завдання російської армії, як мінімум, встановлення повного контролю над Луганською та Донецькою областями.

Після останньої зустрічі Трампа з Зеленським російська сторона несподівано заявила, що країна-окупант готова шукати "баланс інтересів" у питаннях щодо України.

Про це заявив глава МЗС країни-окупанта Сергій Лавров. Показово, що він спростував попередні заяви очільників Кремля про те, що РФ не готова на жодні поступки щодо України.

Утім, коли Лаврову задали питання щодо заяв віцепрезидента США про можливість "заморожування" лінії фронту в Україні з урахуванням поточної ситуації, він відмовився коментувати деталі переговорного процесу, зазначивши: "Я не обговорюю публічно деталі того, що є предметом переговорів".

Натомість, характер переговорів між Сполученими Штатами та Україною свідчить про нормалізацію відносин між нашими двома країнами після зустрічі в Овальному кабінеті. Президент США Дональд Трамп назвав "моментом розради" зустріч із Володимиром Зеленським у базиліці Собору Святого Петра у Ватикані 26 квітня.

З боку Сполучених Штатів очевидно, що вони дотискатимуть свій порядок денний. Йдеться не тільки про припинення вогню, а й про загальне підписання мирної угоди між Україною та РФ.

Вже зараз лунають досить обережні заяви, які слід класифікувати як контрольований витік інформації з боку американської делегації.

Зокрема, йдеться про те, що американська сторона наполягатиме на територіальних поступках з боку України. І тут виникає питання, що саме має на увазі американська сторона. Якщо територіальні поступки стосуються указів російського диктатора від 30 вересня 2022 року про включення територій Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей, то цей сценарій не задовольняє українську сторону.

Якщо ж мається на увазі активізація російського наступу в Курській області, яка, до речі, збіглася з початком мирного переговорного процесу, і якщо це вважається територіальними поступками, то проблем немає. Ми можемо залишити територію Курської області і, відповідно, вимагати від американської сторони аналогічних кроків з боку Російської Федерації. Наприклад, щодо Харківської області.

Нагадаю, що на тлі переговорного процесу українська сторона, зокрема президент України Володимир Зеленський, заявила, що є три умови з боку української делегації щодо закінчення війни. Це гарантії безпеки, санкції проти Російської Федерації і заморожені російські активи, які, на думку української делегації, мають забезпечити подальшу підтримку України.

Наскільки це реалістично? Давайте згадаємо висловлювання Дональда Трампа щодо гарантій безпеки, коли він відповів на подібне запитання американського журналіста, заявивши: "А де гарантія, що бомба вам не впаде на голову?". Тобто говорити про те, що Сполучені Штати мають якось задекларувати характер політичних і військових гарантій, не варто. На мій погляд, цього не буде. Єдине, що США активно просувають, - це підписання угоди про спільний видобуток українських надр, які, на їхню думку, і мають стати гарантією державного суверенітету нашої країни. На думку Сполучених Штатів, сам характер цього договору і, відповідно, довгострокові інвестиції в українські надра мають показати Російській Федерації, що Україна залишається в політичній, економічній і військовій сфері впливу США.

І мова тут не йде ні про яку зміну риторики про можливість передачі України в орбіту політичного впливу РФ.

Я поясню, чому це важливо, щоб заспокоїти українців. Адже на тлі навіть попередніх переговорів між російською стороною і представниками адміністрації Сполучених Штатів відбулася зустріч американської делегації з президентом Республіки Білорусь Олександром Лукашенком. Причому за підсумками цієї зустрічі американська сторона зробила досить цікаву заяву. Вони дали зрозуміти Лукашенку, що він може "відпочити" від російського військового і політичного тиску. Тобто Сполучені Штати розглядають можливість виведення не тільки України, а й навіть Республіки Білорусь з-під впливу Російської Федерації.

І зверніть увагу: за підсумками цієї зустрічі американська сторона зняла секторальні санкції з білоруського калію. Тим самим було завдано досить відчутного удару по російській економіці.

Йдеться про те, що після рішення попередньої адміністрації Байдена щодо запровадження секторальних санкцій проти білоруських підприємств монополістом на світовому ринку стала Російська Федерація, що дало їй змогу отримувати великі гроші. Це досить показова тактика адміністрації Трампа. Тому ще раз наголошую: це є яскравою ознакою того, що не йдеться про жодну проросійську риторику Трампа чи, відповідно, про "розмінювання" України в обмін на невтручання Російської Федерації в геополітичний поділ світу, не йдеться. Трамп диктує свої умови.

Відразу після підписання угоди про надра між Україною та США міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що ця угода чітко сигналізує Росії, що адміністрація Трампа віддана мирному процесу, в центрі якого – вільна, суверенна і процвітаюча Україна в довгостроковій перспективі.

Наразі Росія наразі затягує перемовний процес з метою захопити якнайбільше українських територій військовим шляхом. Наразі стратегічне завдання російської армії, як мінімум, встановлення повного контролю над Луганською та Донецькою областями.

Луганська область практично повністю окупована, наразі Росія розв'язує питання взяття під повний контроль Донецької області, а саме промислових міст, Слов’янська, Краматорська, Костянтинівки, Дружківки. Також російську армію цікавить окупація Покровської агломерації, а це Покровськ, Добропілля, Мирноград та населенні пункти навколо них. А також Лиману і Сіверська на території Донецької області.

Найбільшу цінність для уряду РФ несе Слов’янська та Краматорська агломерації. Це через промисловий потенціал територій, так і величезні поклади корисних копалин, у яких зацікавлені три сторони, а саме: Сполучені Штати, Росія та Україна. Зокрема це найбільші поклади у Європі сланцевого газу. Росія намагається заблокувати можливість розробки сланцевого газу, щоб надалі і Україна, і країни Європи залежали від російського газу. Відповідно США та Україна зацікавлені, щоб Слов’янськ залишився під контролем української держави. Якщо це вдасться реалізувати, то це буде серйозним успіхом і української сторони, і, відповідно, США.

Щодо Харківської, Херсонської областей. На мою думку, російська армія, скоріше за все, залишить повністю Харківську область. Це пов’язано з тим, що ця область не включена до складу РФ, згідно з так званим указом Володимира Путіна.

Херсонська область буде поділена по Дніпру. Також розглядають можливість судноплавства у гирлі Дніпра. Каменем спотикання буде контроль над Кінбурнською косою. Росіяни будуть намагатись залишити її собі. Вони прекрасно розуміють стратегічне значення Кінбурнської коси. Це можливість у разі загострення війни, блокувати вільне судноплавство і роботу українських бортів. Хоча не виключено, що Сполученим Штатом вдасться дотиснути Росію вийти з Кінбурнської коси, то це, знов-таки, буде серйозний успіх української сторони.

Наразі російська армія активізувалась на запорізькому напрямку, намагаючись показати свої територіальні претензії на всю Запорізьку область. США пропонує передати територію навколо Запорізької атомної електростанції під спільний контроль США та України зі створенням створення демаркаційної зони.

А це фактично ставить крапку в планах російських окупантів. Тут враховуються українські інтереси. Ба більше, демаркаційна лінія передбачає наявність військового контингенту. А це вже удар по позиції самих окупантів з приводу неможливості розміщення військових контингентів на території України.

Напередодні було оприлюднено заяву очільника російського "Росатому" Олексія Ліхачова про те, що Росія готова обговорити зі США їхню присутність на Запорізькій АЕС. "У разі ухвалення політичного рішення керівництвом країни ми готові обговорити це з американською стороною", – відповів на запитання журналіста "Інтерфаксу" глава "Росатому".

Примітно, що до цього росіяни категорично відмовлялися обговорювати це питання.

Так, наприклад, в інтерв'ю американському телеканалу CBS News міністр закордонних справ країни-агресора Лавров заявив, що РФ не отримувала від США пропозицій щодо експлуатації ЗАЕС, але готова за необхідності "роз'яснити США", що зміни у статусі підконтрольності станції нібито "неможливі". При цьому Лавров взявся заперечувати, що Москва не готова на жодні поступки в разі переговорів з Україною. Однак про які поступки може йтися, не сказав. За його словами, РФ нібито готова шукати "баланс інтересів".

Варто зауважити, що раніше президент Володимир Зеленський заявив, що у пропозиції контролю США над ЗАЕС постає багато запитань, які складно вирішити. Він додав, що прийнятним є сценарій, коли США разом з Україною контролюватимуть ЗАЕС, але таких пропозицій не звучало.

Нагадаю, нещодавно президент США , що окупований Крим, швидше за все, залишиться за Росією.

Президент Володимир Зеленський відповів, що українська влада не змінила свою позицію щодо статусу Криму після слів Трампа – Київ не має наміру юридично визнавати окупацію півострова.

Своєю чергою президент Фінляндії Александр Стубб допустив територіальні поступки з боку України в рамках майбутньої мирної угоди.

За його словами, будь-яка державність складається із трьох компонентів: землі, суверенітету та незалежності. Він зазначив, що Фінляндія втратила два елементи із трьох у 1940-х роках.

Стубб сказав, що хотів би, щоб Україна зберегла всі три елементи, але не виключив, що Києву доведеться піти на компроміси щодо території "з урахуванням реалій на полі бою".