Менше коштів від МВФ та старі-нові маяки

Україна виконала не всі завдання Міжнародного валютного фонду, але вже отримала наступні

За всіма останніми новинами щодо Трампа ми якось забули про Міжнародний валютний фонд. У довоєнному житті транші та кредити, які виділяв МВФ, завжди були в ТОПі. Звісно, нові реалії диктують нові інформаційні запити. Але МВФ нікуди не дівся, він моніторить зміни в Україні (якщо вони є), аналізує дані та ухвалює рішення про фінансування. Наприкінці березня, приміром, Рада директорів МВФ успішно затвердила сьомий перегляд фінансування України за програмою розширеного кредитування.

Об’єктивно кажучи, це – хороша новина, і я поясню, чому. МВФ перебуває в центрі всієї міжнародної фінансово-бюджетної (але не військової та гуманітарної) допомоги Україні. З початку війни міжнародні партнери передали до бюджету України майже $130 млрд. При цьому донори орієнтуються на взаємини України та  МВФ, і якщо співпраця йде без ексцесів та згідно з графіком і за затвердженою програмою, то все добре. Іншими словами, МВФ – це лакмус. Хоча, звісно, у наших стосунках з Фондом не все так райдужно, і є свої нюанси.

Економимо, щоб забезпечити кошти на 2026-й

До нюансів ми ще доберемося, а поки про інше. Після останнього перегляду програми, який здійснювала лютнева місія МВФ, у Фонді заявили про те, що «умови програми, сформовані станом на кінець грудня, виконані», хоча є й запізнення із виконанням деяких її «маяків». Але, попри це, черговий транш за цією програмою буде меншим. І не просто меншим, а – вдвічі меншим.

В уряді це пояснюють «достатньою поточною ліквідністю» та потребами платіжного балансу. І запит на менше кредитування вкладається в логіку економії доступних ресурсів зараз та більшу невизначеність із фінансуванням завтра. Простіше кажучи: на 2025 рік кошти у нас є, а чи будуть вони у 2026-му – невідомо. Тож ми самі попросили партнерів поки що «притримати» виділення великого траншу.

Крім того, українські урядовці до уваги беруть й імовірне припинення американської воєнної допомоги. Коли закінчиться все те, що було законтрактовано Байденом, постане потреба більше витрачати на оборону. Бо чинний президент США Дональд Трамп не стане підтримувати нас так, як його попередник – і це вже є цілком очевидним.

Звісно, кошти, які надходять від МВФ, ми не можемо витратити на танки та ракети, але можемо скерувати на це частину коштів від програми від G7. А їх замінити грошима від МВФ, які вже зараз відкладають на наступний рік, щоб було чим погашати борг перед фондом.

Цей невеличкий вступ я зробила, щоб було зрозуміло: МВФ не карає нас, виділяючи менші кошти. Проблеми наших відносин з Фондом лежать у іншій площині.

Не виконали, перенесли та додали

Попри те, що Україна отримала черговий транш МВФ, з виконанням вимог фонду не все безхмарно. Є те, що наша країна взагалі не виконала.

Це – підготовка операційної стратегії для НКЦПФР (регулятора ринку цінних паперів та фондового ринку), зокрема, проведення його незалежної оцінки. Цей маяк (який мав закритий до кінця січня 2025 року) не виконаний повною мірою, що й зафіксовано Меморандумом. Регулювання фондового ринку було провалено, і це слід визнати.

Тепер – про ті маяки, які були перенесені. Їх – чотири. Мова йде про:

• призначення нового керівника БЕБ (маяк перенесений з кінця лютого на кінець липня 2025 року);

• подання законопроєкту про ризик критичних третіх осіб фінансового сектору (з травня на вересень 2025-го);

• внесення змін до Кримінального процесуального кодексу для посилення боротьби з корупцією, у тому числі скасування так званих «правок Лозового» (з грудня 2024 року на липень 2025 року). Цей маяк переноситься вже втретє;

• проведення зовнішнього аудиту ефективності Національного антикорупційного бюро України (з лютого на липень 2025 року).

Тут МВФ пішов нам на зустріч, пролонговувавши терміни виконання маяків. Але й виставив нові вимоги:

• розробка операційного плану для реалізації ІТ-стратегії для Державної податкової та Державної митної служби (у рамках виконання Нацстратегії доходів) – до кінця вересня 2025 року;

• ухвалення галузевих стратегій відповідно до нової стратегії управління державними інвестиціями – до кінця грудня 2025 року;

• проведення незалежної перевірки професійної придатності та ділової репутації голови та членів НКЦПФР – до кінця червня 2025 року;

• внесення змін до процесу відбору та призначення членів наглядових рад держпідприємств – до кінця серпня 2025 року;

• опублікування результатів аудиту НКРЕКП – до кінця жовтня 2025 року;

• розробка середньострокового плану реформ фінансового ринку – до кінця жовтня 2025 року.

Оцінювати ці маяки будуть у липні. А я тим часом хочу викласти деякі свої «непричесані» думки щодо маяків, виконання яких ми провалили.

БЕБ. Без голови, але з купою скандалів

Бюро економічної безпеки досі залишається без керівника. Упродовж останніх двох років біля крісла голови БЕБ відбувається неймовірна чехарда. У квітні 2023 року Кабмін звільнив Вадима Мельника з посади директора, і тимчасовим виконувачем обовʼязків голови БЕБ став його перший заступник Едуард Федоров.

Потім і Федоров пішов у відставку, і новим «в.о.» став Андрій Пащук. А після Пащука відомство очолив наступний тимчасовий директор – ним став Сергій Перхун. Але крісло все ще вакантне, і конкурс на його заміщення триває. Голова конкурсної комісії з відбору Лаура Стефан повідомляє, що нині усі 16 претендентів на посаду успішно склали тестування на знання законодавства та проходять наступні етапи конкурсу.

Але що не так з БЕБ?

Власне, те, що й з усіма іншими антикорупційними органами. Але вони, принаймні, брали час на «розкачку» і не відразу заявляли про себе гучними скандалами. А от БЕБ «прославиввся» значно швидше. Про скандали в Бюро я навіть писала окрему . Вже наприкінці 2022-го, тобто через півтора року після його заснування, діяльність БЕБ визнали незадовільною. Ба навіть більше: 14 грудня 2022 року у Раді створили тимчасову слідчу комісію з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства посадовцями БЕБ.

А ще через півроку – у червні 2023-го – президент України Володимир Зеленський, зустрічаючись з підприємцями, подумав про те, що було б непогано створити єдиний орган, який відповідатиме за перевірки бізнесу. Цей орган фактично мав вирости на грунті БЕБ, і тому суб’єкти законодавчої ініціативи почали трудитися над новим законом про Бюро. Закон про удосконалення роботи БЕБ був ухвалений у 2024-му, а от голови у нього і досі нема.

Але прикрим є навіть не це, а те, що ми час від часу проводимо безглузді перезавантаження антикорупційних установ, створених в тому числі за наполяганням наших західних партнерів. Ми проводимо переобрання їх голів та ухвалюємо нові закони, які мають щось виправити, а щось покращити у функціоналі цих установ. Але поки що все це не дає відчутних результатів. Бо ніхто не запитує, приміром, бізнес, а чи стало йому краще працювати після створення Бюро економічної безпеки? Краще, спокійніше, надійніше?..

Ніхто про це не питає, бо відповідь на поверхні. А ми тим часом «реформуємо» інші антикорструктури. Наприклад, НАБУ.

НАБУ. Аудит, який не відбувся

Хоча ні, НАБУ ми зараз не реформуємо – НАБУ ми намагаємося перевірити, але й з цим також біда. Насправді ж провести аудит (перший! перший за всю історію відомства!) – давно пора. Національне антикорупційне бюро було створено у 2015 році, тож нині якраз святкуватиме свій ювілей. Перший ювілей, але не аудит.

Наприкінці 2024-го я про те, що перевірку нібито вже розпочато і цитувала голову комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки ефективності НАБУ Роберта Вестбрукса. Він писав, що разом із колегами вивчатиме діяльність НАБУ в період з 6 березня 2023 року (дати призначення чинного директора НАБУ) до 18 листопада 2024 року (дати затвердження Комісією методики проведення аудиту).

Чому йдеться лише про вузький період у півтора роки – так і залишилося незрозумілим. Точніше, формальне пояснення є, і те, як обрано вказані рамки, зазначено вище. Але як же усі ті роки, що передували 6 березня 2023-го?..

На момент створення Національного антикорупційного бюро передбачалося, що контроль за його діяльністю здійснюватиме комітет ВРУ з питань антикорупційної політики. Також щороку не пізніше 10 лютого та 10 серпня НАБУ подає президенту, Верховній Раді та Кабінету міністрів України письмовий звіт про діяльність Національного бюро протягом попередніх шести місяців.

Окрім того, щороку проводиться незалежна оцінка (аудит) ефективності діяльності НАБУ комісією зовнішнього контролю. Нарешті, «з метою забезпечення прозорості та цивільного контролю» при НАБУ утворюється Рада громадського контролю у складі 15 осіб, яка «формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу». Все це – положення з чинного по цей час (хоча і не раз редагованого) закону про НАБУ.

Здавалось би, при такій потужній – трискладовій системі контролю – питання про якісь порушення з боку керівництва НАБУ взагалі не повинні виникати. Але вони є, і це – окрема тема для розмови. Тим цікавіше те, якими будуть висновки міжнародних експертів. Тут є певне протиріччя між вимогою партнерів прискоритися та поблажливим ставленням до зволікання з аудитом НАБУ.

Чи не розуміють, бува, у тому таки МВФ, що часто вимоги наших партнерів Україна виконує «на відчіпного»? Тому й комісія зовнішнього контролю перевіряє виконання цих вимог також «на відчіпного»… В результаті боротьба з корупцією перетворюється на профанацію. Вона втім, дозволяє «розігріти» та запустити знову «шалений принтер» Верховної Ради, як це відбувається, приміром, із «правками Лозового».

Нинішні правки Лозового існують вже у редукованому вигляді. Спочатку масштаб перетворень, які вони несли, був більшим, але надалі від правок відрізали «по шматочку». І за кожен такий «шматочок» щоразу голосувала Верховна Рада. Нині, завдяки новим-старим маякам від МВФ, ми з колегами знову забезпечені роботою.

Правки Лозового. Що партнерів хвилює найбільше?

Правки Лозового – це достатньо об’ємний комплекс заходів, який народний депутат VIII скликання Андрій Лозовий привніс у закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Хоча насправді загальна увагу прикута до одного-єдиного моменту – обов’язкового закриття кримінального провадження після спливу строків розслідування. Саме це і стало останнім часом неподоланим каменем спотикання. Тож коли говориться, що МВФ вимагає скасування правок Лозового, то на увазі мається – тільки в цій частині.

Від початку правками було визначено, що строк досудового розслідування починав обчислюватися не з моменту, коли особі повідомлено про підозру, а з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Багато хто вважав, що обмеження строків досудового розслідування могло негативно вплинути на ефективність розслідування економічних та корупційних злочинів.

Дійсно, розслідування цієї категорії справ є складним та може займати тривалий час, що зумовлено складністю збору доказів. Тому почала закрадатися думка, що обмеження строків досудового розслідування допомогло корупціонерам уникнути відповідальності. Саме це і стало підґрунтям для атак на «правки Лозового».

Однак не забуваймо і про те, що Україна – серед «рекордсменів» за кількістю звернень до Європейського Суду з прав людини, внаслідок недотримання правоохоронними органами та судами розумних строків у кримінальних провадженнях. Правки Лозового першочергово і були спрямовані саме на забезпечення гарантії на дотримання цих строків, про що я також детально читача.

Але МВФ керується своєю логікою. Міжнародний валютний фонд надто далекий від наших реалій, аби зрозуміти, що нині український бізнес – із поки що діючими правками Лозового – захищається як може і придумує різні запобіжники від надмірного тиску силовиків. Підприємці зайняті пошуком того стовідсотково діючого правового захисту, якого вони наразі позбавлені. Це не вкладається у ту картину світу, яку бажають бачити наші кредитори, і робить ситуацію патовою.

Я ризикну припустити, що поки триває війна, на значні зміни – зокрема, й зміни у стосунках з партнерами – сподіватися не доводиться. Україна й надалі виконуватиме вимоги МВФ, бо іншого виходу, власне немає. Ймовірно, буде призначений голова БЕБ, проведений аудит НАБУ та скасовані правки Лозового. Всі ці історії пов’язані із якістю нашого життя, тоді як на кону – життя як таке. На його збереження, себто на оборону, потрібні кошти. Наразі вони нам виділені. А далі? Далі буде видно.

Якщо Україна зможе вистояти та зберегти державність, настане час для нових планів. Бо поки що горизонт планування – надто вузький.