Шокова терапія або підготовка до європейських тарифів

Сенсаційна реформа від «Рівневодоканалу» про подачу води за графіком поки що відкладена.

Але сам факт визнання постачальником комунальних послуг про можливість такого обмеження подачі води – це вже не дзвіночок, а удар у дзвони про наближення катастрофи у системі житлово-комунального господарства.

І катастрофи більше не технічної, а тарифної. Коли будуть підвищувати тарифи, а швидкого покращення якості послуг спостерігатися не буде.

Хоча, чого дивуватись. Рівень боргів перед усіма постачальниками послуг (газ, електроенергія, тепло, вода) вже давно перевалив за 200 млрд. грн. Да, там частина боргів – це різниця між так званим ринковим тарифом і фактичним тарифом. Але від цього легше не стане.

Отож, куди ми котимось далі? Є дві новини – погана, хороша і не дуже хороша. Погана: котимось в сторону підвищення тарифів. Хороша: котимось у сторону все таки покращення якості послуг. Не дуже хороша: покрашення якості послуг розтягнеться не на роки, а на десятиріччя. Як от наприклад у випадку з водою.

Взагалі історія з тарифами на воду цікава. Чому, наприклад, у ЄС вода кращої якості? Тому що тариф високий. Ну є ще дотації з бюджету країн для постачальників послуг (від газу і електроенергії до води і каналізації) – але нам про таке лише мріяти. І за рахунок грошей з тарифу (плюс дотації) водоканали ЄС мають хороші труби і хорошу воду для народу.

Хоча одновимірний погляд на європейські тариф не буде вірним. Різні країни – різні тарифи. Але не малі. Це як у нас на енергетичному ринку люблять закотити очі і розповідати про «нульові» ціни сонячної генерації чи 100 євро за 1 МВТ на біржах. Але ціни в результаті різні, дешевші-дорожчі в залежності від умов постачання.

В Україні тарифи на воду також різні, але десь у середньому водопостачання і водовідвід становить 30-40 грн за 1 куб. м. Є і більші тарифи. Але нехай буде 1 євро. Якщо взяти іще «абонплату» за водомережі, то іще щомісяця треба додати 0,5 євро. Можна узагальнити і приблизно порахувати, що використання 100 кубів води буде коштувати українцю 100 євро або умовно 4000 грн.

А що Європа? Можна говорити про коридор цін від 1 до 3 євро за кубометр води. Є і суттєво вищі ціни у країнах Північної Європи. Але якщо в Україні 1 євро – це вода і каналізація (водовідвід, «абонплата»), то у ЄС вода і каналізація – це вже буде мінімально 3-4 євро за куб. Отож 100 кубів води за рік буде коштувати 400 євро.

І тариф в 1 євро за куб води – це тариф «бідних» країн. У Німеччині тариф може бути від 2 до 4 євро за куб води. З водовідведенням і каналізацією тут уже буде набігати за 100 кубів у рік майже 500-700 євро. Але це середні і не найбільші показники. Різні регіони – різні тарифи.

Тому Україні є на кого рівнятися. Іронія у цьому є. Але є і правда. У будь-якому випадку водоканалам потрібні гроші для модернізації системи водопостачання, щоб вода доходила до споживача як «сльоза невинного сантехніка», а не іржава або із запахом перегару. Сміх сміхом, але ресурс «просто ремонтів» вже давно вичерпався – потрібно будувати нове. Це практично так само як і в енергетиці – де потрібно будувати нові теплові електростанції і мережі, а не вічно їх ремонтувати чи підсовувати населенню сонячні електростанції або розподільну газову генерацію (банальні великі генератори).

Правда, споживач до цього фінансово не готовий. Проблема. Якщо іще десь можна було би взяти кредити на такі благородні цілі реконструкції системи водопостачання, то хто буде потім платити по 5 євро за куб води і каналізації? Пару мільйонів українців? А решта 20 млн. будуть ходити в старий дідівський клозет із діркою та мити руки під умивальником з відром замість водовідводу?

Я думаю, що у «Рівневодоканалі» це розуміють. Тому поки що пропонують піти шляхом банальної економії. А далі буде видно.