Як зловживання на виборах після війни можуть спровокувати внутрішні конфлікти

І вони можуть мати дуже негативні наслідки - у виборців після війни буде, з одного боку, загострене почуття справедливості, а з іншого – багато зброї.

У проведенні неминучих президентських та парламентських виборів після закінчення «гярячої» фази війни є дві величезні складові, які дуже погано поєднуються в одне ціле – політична та організаційно-технічна.

Набагато більше присутності в публічному просторі було політичної складової. Авжеж – якщо у неї були такі впливові промоутери, як Дональд Трамп. Який то називав президента Зеленського «диктатором без виборів», то озвучував абсолютно відірвані від реальності цифри в 4% підтримки Зеленського.

З іншого боку лінію щодо «нелегитимності» діючої української влади послідовно веде Москва. Й не дивно, що у її продовження Путін на днях договорився до того, що запропонував ввести в нашій країні «тимчасове управління під егідою ООН», щоби провести вибори.

Черговим спрощеним підходом щодо того, коли можуть в Україні відбутися вибори після війни на минулих вихідних відзначилося британське видання The Economist. Без особливих складнощів шляхом чисто арифметичного додавання мінімального терміну дострокових виборів у 60 днів до запланованого на 5 травня продовження вибори в Україні (яке за прогнозами видання може не відбутися у разі повного припинення вогню, яке може бути запроваджено на Великдень 20 квітня) журналісти приходять до висновку: вибори в Україні можуть бути проведені вже на початку липня.

Набагато більш реалістично щодо процесу організації виборів та необхідних термінів підготовки виcловився у сьогоднішньому інтерв’ю голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко.

Ось деякі ключові оцінки й висновки голови ЦВК.

* «Чинне законодавство передбачає алгоритми того, як мають відбуватися вибори після завершення воєнного стану. Але через вплив повномасштабної війни ми потребуємо коригування тих процедур. Зараз, здається, є такий консенсус у суспільстві й серед політиків, що для підготовки виборів після завершення воєнного стану треба більший період часу, ніж той, який визначено законодавством. У нас дуже багато викликів. Нам потрібно ухвалити закон про особливості проведення повоєнних виборів. І залежно від того, що в тому законі передбачать, можна буде більш конкретно говорити про строки».

*Важливим є те, що керівник Центрвиборчкому підходить до оцінки ситуації комплексно. І окреслює ті завдання, які потрібно вирішити для проведення виборів із достиганням необхідних стандартів. Наприклад, станом на зараз державний реєстр виборців формально є в актуальному стані. Але є ще фактична складова, коли в нас мільйони внутрішньо переміщених осіб, а мільйони – виїхали за кордон. У нас є окуповані території. Є території, які повністю зруйновані. І фактична інформація про жителів цих населених пунктів у реєстрі не відображається.

У якості прикладу Діденко наводить місто Бахмут. На початок повномасштабного вторгнення там у реєстрі значилося близько 57 тисяч виборців, а на зараз – близько 56 тисяч. Тобто зміна відбулася на тисячу, а фактично ми всі знаємо, що там нікого немає: «І тому виникає питання механізму, як цю фактичну невідповідність відобразити і врахувати. В принципі, поки що ніхто не придумав робочого варіанту. Взагалі не зрозуміло, що робити, навіть перепис населення тут не рятує. От така наша реальність».

*Також дуже цінним є те, що й голова ЦВК, й Центрвиборчком в цілому  не виступають беззастережними адептами застосування електронних засобів для голосування. Бо існує спрощений підхід «Є «Дія», яка дозволить провести вибори після війни».   Діденко, навпаки, констатує: «Електронне голосування – це система, яку дискредитувати значно легше, ніж традиційне паперове. Тому що голосування відбувається в неконтрольованому середовищі, ніхто не бачить, де і як голосують. Неможливо забезпечити таємницю волевиявлення, щоб спостерігачі чи хтось міг переконатися, що виборець віддає свій голос вільно, без чийогось впливу. Неможливо, наприклад, коли є спір, взяти і перерахувати голоси». 

*А це дуже важливо, оскільки ці перші повоєнні вибори будуть дуже відповідальними і чутливими: «Якісь необережні рухи, а тим більше зловживання, можуть спровокувати внутрішні конфлікти. А вони можуть мати дуже негативні наслідки, особливо зважаючи, що у наших виборців після війни буде, з одного боку, загострене почуття справедливості, а з іншого – багато зброї. Важливо, щоб ми не отримали внутрішній конфлікт зі ще гіршими результатами, ніж поразка у війні». 

Всі учасники виборчого процесу, всі суб'єкти політичного процесу повинні усвідомлювати цю відповідальність. Це все дуже небезпечна історія. 

*Вибори – це в першу чергу про довіру, а не про технології. 

«З голосуванням поштою трохи краща історія, але вона має багато тих самих ризиків: неконтрольоване середовище, неможливість забезпечити таємницю, не можемо гарантувати, що не буде спроб організувати фальсифікації», - визнає голова ЦВК. 

*Й у підсумку Олег Діденко робить абсолютно правильний висновок: на виборах після війни ЦВК й інші державні органи мають зробити все можливе, щоб забезпечити демократичні стандарти. Тому що від цього залежить наша підтримка, темпи нашого повоєнного відновлення: «Ми об'єктивно не зможемо впливати на дії того ж агресора. Але все, що від нас залежить, треба зробити. Якщо з об'єктивних причин щось буде не ідеально, нам пробачать. Але зловживання навряд чи пройдуть безслідно. Не можна з такими історіями гратися».