Образити Трампа може кожен

Не кожен може втекти.

Особливо, коли втікати немає куди – у твоїй країні йде війна. Й саме від позиції президента США залежить, чи отримає Україна необхідну для збереження країни зброю.

Жодним чином не претендую на те, щоб записуватися у «трампознавці». Не зважаючи на те, що зараз тільки самий лінивий не ділиться відкриттями про істинні-справжні цілі та мотиви Трампа, насправді у нашій країні є дуже обмежене число тих, хто працював із Трампом і дійсно розуміє його манеру вести справи, його можливості, сильні та слабкі сторони. Само собою, це президент Зеленський, керівник його офісу Єрмак і ще декілька наближених на українського президента людей, які мали справу с Трампом під час його першого президенства.

Також це деякі дипломати -  зокрема, наш посол у США під час першого терміну Трампа Валерій Чалий, один із його попередників на посаді посла України у Вашингтоні Олег Шамшур, колишній керівник МЗС Павло Клімкін.

Саме Валерій Чалий у перші дні нової каденції Трампа, коли той позначив можливість посилити економічний тиск на РФ, якщо Москва не захоче сідати за стіл переговорів про закінчення війни в Україні, попередив: цілком можливо, що пройде зовсім небагато часу і замість Росії Трамп тиснутиме на Україну. Бо це в його манері досягати deal: призначити одну сторону винуватцем й пригрозити їй пеклом, а іншу сторону хвалити за конструктивність. Місяць тому пеклом Травм грозився Москві, Україну же хвалив за готовність вести переговори про мир. Зараз у його ієрархії все змінилось повністю навпаки.

Після обміну гострими публічними звинуваченнями між керівниками України і США Києву volens nolens (хоч-не-хоч) потрібно в антикризовому режимі терміново розгрібати завал. І щосили намагатися повернутися на місце конструктивного учасника переговорів, щиро відданого ідеї досягнення трампівського ідеалу - fair deal, чесної угоди.

З тим, щоб скинути з цього місця Путіна, який насправді замість досягнення чесної угоди проводить спецслужбістський «активний захід» проти Трампа. У цій сфері на відміну від «трампознавства» я трохи розбираюсь. Саме тому напередодні особистої зустрічі Трампа з Путіним у Гельсінкі влітку 2018-го я показав точки вразливості позиції Трампа у цьому форматі переговорів з російським керманичем. Й по пунктах розписав, чому ці переговори закінчаться поразкою господаря Білого дома. Так воно й вийшло.

Пам’ять про той провал, до речі, стане запобіжником для Трампа, щоб перед нинішньою зустріччю з Путіним а) сформувати максимально сильну виграшну позицію і б) уникнути програшного для нього формату віч-на-віч. Й, розуміючі загальну логіку відносин Трампа і Путіна в день інаугурації Трампа я пояснив, чому у найближчі два тижні відбудеться телефонна розмова між президентами, а цією весною – їхня зустріч.

Отже, що зараз важливо: які основні уроки з нинішньої гострої кризи у відносинах Києва та Вашингтона треба зробити й, сподіваємось, зробить наша влада?

1.     Свої позиції треба відстоювати. І треба реагувати, коли партнер – навіть такий важливий та сильний, як США – зневажливо ставиться до президента України. Як до посади, яку зараз займає Володимир Зеленський. Займає у даний момент по повному праву згідно вимог Конституції й законодавства країни Україна.

2.     Якщо по суті реакція правильна, то не менш важливо грамотно обрати потрібні формати цієї реакції. Оскільки офіційну позицію України крім голови держави мають право висловлювати ще голова уряду, керівник МЗС, посол України (в даному випадку в США), то грамотно і правильно було не вдаватися до особистої відповіді президента України. А спочатку використати всі наявні інструменти  - заяви речника МЗС, посла в США, міністра зовнішніх справ, тощо.

3.     Навіть побіжно спостерігаючи за Трампом, можна відразу побачити, наскільки болючим для нього є усвідомлення того, що не він когось «грає», а «грають» та використовують його. Коли після тієї же зустрічі у Гельсінкі-2018 оточення Трампа змогло пояснити йому, що Путін переграв його по повній, то реакція Трампа була швидкою і сильною: хазяїн Білого дому схвалив «Кримську декларацію» про невизнання окупації Росією Криму, дав добро на постачання Україні летальної зброї – «Джавелінів», відмовився їхати на зустріч G20 за участі Путіна. Таким чином, публічна заява про те, що Трампа втемну використовують росіяни і він живе у світі російської дезінформації – була гірше, ніж червона ганчірка для бика.  Таких проколів допускати у відносинах з нинішнім господарем Білого дому категорично не можна.

4.       «Для Трампа deal – коли він виглядає успішним бізнесменом у стосунках з країнами», - зазначав екс-посол у США Валерій Чалий. Тому якомога скоріше потрібно погодити нову версію  угоди про надра  - тим більше, що там врахована частина побажань  офіційного Києва. Це - мінімум, який треба зробити терміново. Оптимально, звичайно, додати ще щось зверху – типу того, як за першої каденції Трампа у важливому «хиткому» штаті Пенсільванія Україна закупила вугілля. А Трамп зміг завдяки цьому посилити тут свої позиції.

5.     Більш наполегливо і результативно працювати над каналами комунікації безпосередньо з Трампом. Працювати з розумінням того, що після самого Трампа в ієрархії нинішнього президента США йдуть інтереси його сім’ї та найближчого оточення. Тут потрібні сильні нестандартні кроки – наприклад, анонсувати запрошення відразу після досягнення перемир’я для реконструкції Одеси будівельні компанії самого Трампа та його близького друга, в минулому теж забудовника, Стіва Віткоффа.

Плюс спробувати затягнути в Україну зятя Трампа Джареда Кушніра. Ще варіант - запропонувати дружині президента США, колишній фотомоделі Меланії Трамп взяти шефство над першим конкурсом краси в післявоєнній Україні (сам Трамп також є відомим шанувальником таких конкурсів), тощо.

Ніхто не гарантує, що ці ідеї всі «прокатять». Головне – діяти, пробувати різні варіанти. Діяти швидко, але водночас грамотно, щоб знову не «наламати дров». Приклад у темпах роботи можна взяти із самого 47-го президента США.