Мюнхенська конференція : аналітика загроз світу, Україні, глобальна роль США

Мюнхенська конференція з безпеки 2025 року стала важливим індикатором поточного стану міжнародних відносин та можливих загроз миру

Мюнхенська конференція з безпеки 2025 року стала важливим індикатором поточного стану міжнародних відносин та можливих загроз миру, особливо у контексті конфлікту в Україні, стійкості європейської безпеки та ролі США у стабілізації світового порядку. Учасники конференції, включаючи лідерів країн Європи, США та України, обговорили критично важливі питання, які можуть вплинути на майбутнє безпеки та стабільності у світі.

• Україна на шляху до міру: ризики та виклики для світового порядку

Одним з головних питаннь на конференції стало майбутнє України, яка продовжує боротися із російською агресією. Незважаючи на значні зусилля щодо протидії агресору, Україна стикається з безліччю викликів: від забезпечення безпеки в умовах війни до політичної та економічної стабілізації в країні.

На конференції було наголошено на необхідності довгострокової підтримки України з боку західних країн, у тому числі надання гарантій безпеки та допомоги у відновленні економіки. Однак існує серйозна загроза, що переговори можуть призвести до погіршення ситуації на території самої України, якщо Захід не наполягатиме на повних компенсаціях за шкоду, заподіяну агресією. Більше занепокоєння викликає можливість поступок Росії, особливо у тих можливих мирних угод.

Конфлікт в Україні показав, наскільки небезпечною є відсутність чіткої лінії безпеки для країн, які не входять у великі міжнародні альянси, такі як НАТО. Світ сьогодні все більше усвідомлює, що дезінформація та маніпуляції з фактами стають частиною не лише внутрішньої політики, а й міжнародних відносин. Це підвищує загрозу довгостроковій дестабілізації у Центрально-Європейському регіоні та за його межами.

• Європейська безпека: баланс між дипломатією та військовою потужністю

Під час Мюнхенської конференції було підкреслено, що Європа має посилити свої зусилля щодо забезпечення безпеки як на дипломатичному, так і на військовому рівні. Однак у контексті конфлікту в Україні виникає багато питань щодо безпеки на всій території континенту. Одним із ключових моментів є посилення оборони НАТО та створення нових стратегій для захисту союзників від можливих загроз, не лише зі Сходу, а й інших геополітичних гравців, таких як Китай.

Проте необхідно розуміти, що безпека Європи сьогодні неможлива без активної участі США. Без впливу Сполучених Штатів світ може стати більш уразливим для потенційних агресій, а стабільність Європи опиниться під загрозою. Зокрема, США як світовий лідер продовжує відігравати ключову роль у стабілізації ситуації в Україні, але також потрібно враховувати ризики загострення політичних відносин з Росією.

Необхідно відзначити, що в Європі існує поділ думок, що глибоко вкоренився, щодо взаємодії з Москвою. Країни, такі як Франція та Німеччина, схиляються до більш дипломатичного підходу та пошуку компромісів з росією, тоді як країни Східної Європи, включаючи Польщу та країни Прибалтики, наполягають на жорсткішій лінії. Це протистояння стає важливим фактором, що визначає здатність Європи до єдиної стратегічної відповіді на російську загрозу.

• Роль США у стабілізації світового порядку: криза довіри та стратегії

Роль США у стабілізації світового порядку залишається вирішальною, але світ став свідком зміни настроїв щодо американської політики у глобальному контексті. Особливо це стосується залучення до європейських та міжнародних конфліктів. На тлі війни в Україні, США продовжують бути одним із провідних гравців у підтримці України, але також стикаються зі зростаючими викликами у відносинах з Росією та Китаєм.

Американська підтримка України, зокрема постачання зброї та економічної допомоги, залишається на високому рівні, що підтверджує необхідність продовження тиску на росію. Проте, деякі критики внутрішньої політики США вказують на необхідність вироблення нової стратегії для постконфліктного відновлення України, а також адаптації американської зовнішньої політики до багатополярного світу. Дипломатія, заснована на силах та санкціях, вже не є ефективною у довгостроковій перспективі, що робить стратегію США більш уразливою до змін міжнародної ситуації.

Одним із ключових моментів, які обговорювалися на конференції, є можливість того, що США будуть зобов’язані продовжувати участь у глобальних військових операціях для запобігання геополітичній та економічній дестабілізації. Участь США у миротворчих зусиллях потрібна, проте ризики залучення до нових конфліктів в інших регіонах можуть послабити їхню здатність до довгострокової стабілізації в Європі.

Причини, через які Венс і Трамп могли б «образитися» на Європу, стосуються кількох аспектів міжнародної політики та відмінностей у підходах до безпеки, відношення до Росії та ролі США у міжнародних питаннях. Важливо, що про відносини між США та Європою, особливо після 2020-х років, часто ставали більш напруженими, незважаючи на тривалу традицію трансатлантичного співробітництва.

Виступ Джей Ді Венса (Голос Америки)

Його жорстка мова шокувала багатьох європейських політиків. Він різко критикував політику ЄС. Зокрема, Джей Ді Венс говорив про міграційні проблеми Євросоюзу. Віце-президент США також засумнівався у правомірності відмови німецьких політиків співпрацювати з правопопулістською партією Альтернатива для Німеччини. Експертів здивувало, що він нічого не сказав про завершення війни в Україні. Раніше стало відомо, що віце-президент США вирішив зустрітись із Володимиром Зеленським на полях Мюнхенської конференції з безпеки.

• Ставлення до росії та підходи до санкцій

Один із ключових моментів, що викликають напруженість між США та Європою, полягає у підходах до росії. У той час як США (особливо в епоху президентства Байдена) суворо дотрималися політики тиску на росію, включаючи санкції та підтримку України, у Європі часто спостерігається обережніша позиція.

Багато європейських країн, особливо Франція та Німеччина, висловлюють бажання проводити діалог з москвою, незважаючи на військову агресію росії. Це призводить до розбіжностей із США, які вважають такі підходи надто м’якими. У результаті Кремль може скористатися розбіжностями всередині альянсу, а США сприймають це як вияв слабкості в Європі.

Трамп наголошував в свою чергу, що США «не можуть бути єдиними, хто вирішує проблеми миру», і виступав за поділ відповідальності за безпеку між країнами НАТО, очікуючи, що Європа має більше вкладатись у свою безпеку. Коли ж європейські лідери виявляються не такими рішучими в питаннях тиску на росію або послаблення санкцій, Трамп може сприймати це як брак рішучості та довгострокового стратегічного партнерства.

• Відсутність достатніх зусиль Європи з питань безпеки

Трамп часто критикував Європу за недостатні зусилля у питаннях безпеки, особливо у контексті НАТО. Він називав Європу надто залежною від США у питаннях оборони, а також звинувачував країни ЄС у тому, що вони недостатньо інвестують у свої оборонні сили, залишаючи більшу частину навантаження на Америку.

Для Венса, як і для багатьох американських дипломатів, слабка реакція Європи на погрози від росії чи Китаю є значним чинником розчарування. ЄС часто обговорює та вживає заходів щодо безпеки, але, на відміну від США, робить це на рівні дипломатії, не маючи такої ж військової могутності чи готовності активно втручатися. Це може викликати невдоволення з боку США, які хочуть, щоб Європа відігравала більш активну роль.

* Українській клінч

Ще однією важливою темою є поглиблення кризи в Україні, особливо за президенства Д. Байдена, США взяли на себе роль головного союзника України, підтримуючи її військовою допомогою та санкціями проти росії. При цьому багато європейських країн, хоч і підтримували Україну, не завжди підтримували жорсткі заходи проти росії або ж обговорювали можливість більш м’яких мирних переговорів. Це створило враження, що Європа намагається уникати дій, що відверто протистоять, проти Росії, що дратує США.

Венс і Трамп могли б бути «ображеними» на Європу за їхню недостатню готовність підтримувати Україну з тим самим рівнем рішучості та тиску на Росію, що й США. Це могло сприйматися як слабка позиція Європи, яка значною мірою залежить від США для забезпечення своєї безпеки.

* Непослідовність у підходах до глобальних загроз

США також могли б бути розчаровані недостатньою узгодженістю в політиці Європи щодо глобальних загроз, таких як зміни клімату або торговельна війна з Китаєм. При тому, що багато європейських країн підтримують ініціативи щодо протидії глобальним загрозам, їх підходи часто обережніші або прагматичніші, ніж у США, що викликає в американських лідерів почуття, що Європа недостатньо активна у вирішенні глобальних проблем.

• Освіта альянсів з росією чи Китаєм

Деякі європейські країни продовжують підтримувати економічні та торговельні зв’язки з росією та Китаєм, що може сприйматися США як потенційна загроза для трансатлантичного альянсу. Особливо це стосується питань енергетичної безпеки, таких як будівництво газопроводу «Північний потік-2», який підтримувався Німеччиною, незважаючи на заперечення США.

Трамп та Венс могли розцінити такі дії як спробу Європи проводити власну зовнішню політику, не узгоджену з інтересами США, що створює додаткові складнощі у міжнародній координації.

• Глобальні загрози світу: дезінформація, економічна нестабільність та гіперконкуренція

Сьогодні загрози світу стають різноманітнішими. Крім традиційних загроз у вигляді військових конфліктів та агресій, важливо враховувати такі фактори, як інформаційні війни, економічна нестабільність та загроза гіперконкуренції між світовими державами. Використання дезінформації та маніпуляцій інформацією, як показують події в Україні та інших країнах, стає основним інструментом для впливу на громадську думку та політику країн.

Ці загрози несуть у собі небезпеку стабільності як Європи, але й усього глобального порядку. Міжнародна політика стає все більш складною, вимагаючи гнучкості та дипломатичної обережності від провідних світових гравців, таких як США, ЄС та Китай. У світі, де глобальні загрози перетинаються та посилюються, світ має бути готовим до нового типу конфліктів, у тому числі економічних та інформаційних.

Висновок

Мюнхенська конференція 2025 року підтвердила, що світ знаходиться на порозі нових викликів, пов’язаних із загрозами безпеці, політичною нестабільністю та міжнародною конкуренцією. Ключовими темами залишаються майбутнє України, підтримка Заходом європейської безпеки та нова роль США у глобальному порядку. Важливо розуміти, що світ потребує єдності та скоординованих зусиль на рівні дипломатії, безпеки та економіки.

Розбіжності між США та Європою, особливо у питаннях зовнішньої політики та безпеки, на Мюнхенській конференції показали глибокі відмінності у підходах до геополітичних викликів. Це може породжувати невдоволення з боку Венса і Трампа, які вважають, що Європа недостатньо рішуча у захисті власних інтересів та у підтримці жорсткої позиції проти агресора, зокрема Росії, ісламського світу, різноманітних фанатиків, ослаблених (економічних країн), які шляхом шантажу та агресії розганяють немислиму хвилю. У відповідь на цю критику Європа, можливо, стверджуватиме, що її підходи більш збалансовані та враховують довгострокові дипломатичні та економічні інтереси, але для США це може здаватися проявом нерішучості чи недостатньої залучення до боротьби з глобальними загрозами, далі подивимося на розвиток подій…

Олексій Платонов