Чи буде Варфоломіївська ніч?

Або у страху очі великі

Лише один телефонний дзвінок Трампа до Путіна увігнав у стан тваринного жаху одних, а інших – дав привід для примарних надій.

Окремі медіа, в основному британські, а також які отримували гроші від попередньої влади США, волають, що все пропало і треба воювати до кінця. Більшість представників так званого громадянського суспільства (яке ніколи до цього суспільства не мало стосунку) вже панікують, чекають санкцій по відношенню до себе, пишуть заповіти. Словом, не придумали нічого нового, як казав Мустафа Найем, брати чай, термоси, бутерброди і починати новий майдан.

Влада в Україні дійсно трошки імітує боротьбу проти тих, хто був іще учора обласканий минулою владою США. Але скоріше така тактика не спрацює. Як казав Станіславський – не вірю.

Цікаво і те, що вже доволі давно (рік-півтора) різноманітні українські лобістські організації, агентства, фонди і т. д. (ну або як їх зневажливо і некрасиво називають «соросята») намагались проаналізувати ситуацію програшу «демократів» на виборах у США та зміну «порядку денного» при Трампові. І що буде з війною. Іронічно можна сказати, що доробки носили містичні назви «А що буде якщо щось буде після чогось у четвер».

Переважно це роблять ті, хто проводить різноманітні «стратегічні сесії» і пропонують порядок денний для ширшого кола так званих соросят. Але де-факто вони просто транслювали наративи, які сьогодні критикує і девальвує Трамп – від лгбт, DEI (разноманіття, справедливість, інклюзія) до ліберальних економічних парадигм. Ні перше, ні друге не мають відношення до реальних суспільних цінностей і ринкових умов.

Але навіть їх творчої фантазії не вистачало, щоб спробувати уявити, що ті, кого вони вчора вносили у списки «агентів Кремля» (бо так наказали), сьогодні будуть керувати Державним департаментом, Пентагоном, ЦРУ і всім іншим органами влади США.

Зараз представники квазі-громадянського суспільства тішать себе думкою, що Америку трохи потрясе і все повернеться як було. Або в гіршому випадку можна буде пересидіти чотири роки і дочекатись нового президента-демократа, який також все верне «взад». Ну, як кажуть, годинник вже цокотить.

Переживання активістів обростають страхом, що буде громадянська війна, антилюстрація (коли заборонятимуть тих хто отримував фінансову підтримку від, наприклад, USAID), публічні конфлікти помноженні на насилля як відлуння війни. Але насправді, думаю, активісти переживають не за Україну, не за розділений народ (який вони і розділили), а просто за себе. Бо як сказано в анекдоті «бить будут не пасспорту, а по морде».

То чи справдяться сумні очікування усіх тих, хто роками вибудував своє життя на підтримці «наративів» США (які сьогодні поступово скасовують)? Я думаю, що справдяться. Питання лише в тому чи це буде українська Варфоломіївська ніч, чи все обмежиться традиційним поступовим «перевзуванням» учасників квазі-громадянського суспільства. І вже від цього буде залежати сприйняття мирних умов Трампа та процес очікуваних виборів. А «незалежна західна преса» іще двадцять раз змінить свою думку. Тому на неї орієнтуватися не варто.