«Ми як ніколи близькі до миру»

Цей факт констатував позавчора президент Зеленський. Але для подолання цього останнього відрізку до закінчення «гарячої» фази війни наразі є два різних маршрути.

Перший в чотири руки малюють Трамп і Путін. Другий… Його, на жаль, не те, що не малюють, а й поки що навіть не узгодили між собою Україна та наші європейські партнери.

Фаст-фуд на два коржі від «Дональда-миротворця»

За перші півтори тижні після вступу на посаду Дональд Трамп як спринтер зробив справжній ривок для реалізації свого рецепту «швидкого закінчення війни в Україні».

Завдання дещо спрощувалось тим, що Трамп не хоче і не готовий вкладатися у розробку складної багатокрокової і комплексної схеми саме досягнення мира в Україні. Мира сталого плюс із обов’язковими надійними гарантіями безпеки нашій країні. Його мета набагато простіша – зупинити вогонь. Це не мир, це навіть не перемир’я – це саме cease-fire (припинення вогню).

Це припинення вогню - друга складова підходу Трампа до вирішення важливого для нього завдання «Як якомога скоріше продемонструвати успіх у вирішенні проблеми військового конфлікту в Україні». Перша складова  цієї «фаст-перемоги» - посадити за стіл переговорів президента Путіна.

Тобто, фірмове «мирне» блюдо від Трампа складається всього із двох коржів. Перший – це Путін за столом переговорів про cease-fire, другий – досягнення угоди про це cease-fire.  Причому ці обидві речі подаються не як необхідні передумови для вирішення всього комплексу проблем, які спричинила російська агресія проти нашої країни, а вже як остаточний успіх.

Й для досягнення своєї мети демонстрації світові українських лаврів «Дональда-миротворця» Трамп впевнено обрав максимально близький для нього і повністю зрозумілий шлях. Цей шлях – особиста угода з Путіним про закінчення гарячої фази війни в нашій країні. Ця угода, а фактично – «договірняк» двох сильних лідерів, які на відміну від пересічних керівників пересічних країн мають право грати по своїх, ексклюзивних правилах.

(Щоправда, скоріш за все, довести до кінця цей план Трампові не вдасться й він змушений буде з часом перейти до більш складних конструкцій. Де будуть координуватися дії з європейськими союзниками і Україною, а на Путіна буде здійснюватися тиск. Але до цього ще шлях не близький. Й поки що Трамп повністю націлений на deal двох особливих мега-лідерів).

Європа: а поговорити?...

Зрозуміло, що ані нашу країну, ані наших європейських партнерів фірмове блюдо від Трампа «фаст-перемога» не влаштовує. Яке до того ж готується за допомогою Путіна. Тому зрозуміло, чому ледве Трамп у минулу п'ятницю заявив, що його адміністрація вже провела «дуже серйозні» дискусії з Росією щодо її війни в Україні, і що вони разом із Путіним можуть вже незабаром вжити «значних» заходів для припинення війни, як президент Зеленський наступного ж дня дав велике годинне інтерв’ю . В якому виклав своє бачення того, в який стадії зараз перебуває війна РФ проти нашої країни і які шляхи для її закінчення є прийнятними для України.

Зокрема, наголосив, заявив, що виключення Києва з переговорів між США та Росією щодо війни в Україні було б «дуже небезпечним». За його словами, за столом переговорів повинні бути США, Україна, Росія та представники ЄС.

Проте – і це визнав у інтерв’ю сам Зеленський, на жаль, поки що переговори й між Україною та США й між нашою країною та нашими європейськими союзниками (зокрема, Францією) ведуться «на загальному рівні».

Дійсно, довгі та малорезультативні консультації-дискусії-обміни думками-…з європейськими союзниками є дуже серйозною загрозою того, що швидка угода про фаст-перемир’я від Трампа&Путіна стане єдиним практичним і здатним до реалізації планом закінчення «гарячої» стадії війни в нашій країні.

Порівняйте самі: Трамп менш, ніж за два тижні після вступу на посаду провів змістовні переговори із Путіним і анонсував вжиття незабаром «значних» заходів для припинення війни.

А ідею європейських миротворців в Україні на лінії розмежування Макрон у присутності Зеленського озвучив Трампу два місяці тому, 7 грудня. Й під час інтерв’ю Associated Press із президентом України позавчора журналістка намагалась отримати конкретику, що вже практично зроблено для реалізації цієї пропозиції,

Зеленський перелічив складні моменти у визначенні функціоналу миротворців: «Уявіть собі, є контингент. Питання в тому, хто головний? Хто керує? Що вони будуть робити, якщо будуть російські удари? Ракети, висадка, атака з моря, перехід сухопутного кордону, наступ. Що вони будуть робити? Які їхні повноваження?»

А на запитання журналістів, чи ставив він ці запитання безпосередньо Макрону, Зеленський відповів: вони досі перебувають в процесі цього діалогу….

Україна як країна можливостей, а не проблем

Звичайно, наявна наразі різниця у темпах та результатах просуванні на двох треках до закінчення гарячої фази війни – це не остаточний, а лише проміжний фініш. Про необхідність більше працювати над деталями, організовувати результативні особисті зустрічі говорив під час інтерв’ю й президент Зеленський.

Це дійсно вкрай необхідно робити. А ще потрібно зуміти зайняти проактивну позицію. Бо наша країна має для цього зараз унікальну можливість – завдяки у першу чергу боротьбі Сил оборони проти російських загарбників Україна у силу обставин є суб’єктом на міжнародній арені. А не об’єктом, якому можуть нав’язати «неїстівні» блюда.

Тому потрібно вигравати змагання за увагу нашого головного союзника Трампа. І якомога швидше запропонувати Трампу грамотні, перспективні та проривні ідеї використання потенціалу України як важливого союзника США в регіоні.

Наприклад, використання після припинення вогню в нашій країні українських військ для захисту стратегічно важливого для союзників США по НАТО в Європі Сувалкського коридору – фактично на 100% наступної цілі російських атак.

Ще приклад – конкретні проекти військового та безпекового співробітництва для стримування росіян альянсом Велика Британія – Україна – Польща. Із використанням вже наявних і серйозних напрацювань у сфері підтримки обороноздатності України між Києвом і Лондоном. Є й інші перспективні можливості.

Крім Києва ніхто напряму не зацікавлений у розробці та реалізації подібних ініціатив. І саме формат подібних проектів у форматі «короткий метр» має набагато більші шанси викликати зацікавленість й підтримку у Трампа як продюсера ніж безкінечні&безрезультатні обговорення Києва з європейськими партнерами чернеток сценарію багатосерійної епопеї «Як гарантовано і назавжди захистити Україну й усю Європу від не прогнозованих сплесків агресії непередбачуваної Росії».