Колапс USAID, звільнення Безрукової і Укренерго: що об’єднує?

Як казав Паніковський: «пилите, Шура, пилите, они золотые»

Трамп, Колумбія, мігранти, війська на кордоні, ганебне вигнання прихильників і цінностей лгбт+ із федеральних органів влади – це та все інше, звичайно, дуже цікаво. Але у нас в Україні вистачає своїх проблем.

Звільнення директора Агенції оборонних закупівель Марини Безрукової – закономірний етап творчого і бізнесового шляху сучасних «героїв». Безрукова відповідала за витрати «донорських» 45 млрд. грн (1 млрд. євро) в «Укренерго» на споруди захисту підстанцій, ремонту пошкоджених об’єктів.

Розслідування витрат «європейських» коштів не завершено. Можна припустити, чому близько 30% із цієї суми (орієнтовно 300-400 млн євро) «помандрувало» назад на рахунки у «розвинуті країни». Може це корупція? А може чесний бізнес?

Не варто дивуватись, що представники грантових організацій, різноманітні незалежні антикорупційні борці (дехто їх ідентифікує і шеймить як соросят) так жвавенько захищають Безрукову. Агенції оборонних закупівель була і поки що залишається набагато більш «жирною» ділянкою роботи і тому Безруковій по-комуністичному (по-європейському) довірили роботу в АОЗ.

Влада, ймовірно надихаючись результатами виборів у США, пішла перевіреним шляхом, яким її навчили у ЄС і США – «киданути» свого «партнера». Як колись «виставили» Коболева з «Нафтогазу», а потім Кудрицького з «Укренерго». А тому Безрукову фактично звільнили з посади. Лише посмішку може викликати смілива заява Безрукової, що вона стійко залишається керівником «АОЗ».

Як видно фантазія у євротоваришів Безрукової збідніла. Згадується Світлана Тихановська із Білорусі, Хуан Гуайдо із Венесуели, які також призначали самі себе і називали президентами Білорусії і Венесуели за підтримки США і ЄС. Тепер от Безрукова буде пожиттєвим директором «АОЗ» десь далеко від реального офісу АОЗ.

«Вовремя предать – это предвидеть». Слова, які треба викарбувати на всіх міжнародних організаціях, грантових структурах та органах влади. Не буду згадувати давні часи, коли молоді Яценюк, Тягнибок (забули? а він є) і Кличко підписували «договори честі» при посередництві ЄС.

Продовженням історії Укренерго, Агенції оборонних закупівель, Безрукової можна вважати припинення фінансування проектів USAID в Україні.

Чи було це фінансування корисним для України як незалежної держави? Ні, звичайно. Якщо поставити в сторону принцип війни «дають – бери», то іще раз повторю – USAID ніколи не займалося благодійністю. Виключно вигода – політична в першу чергу і економічна в другу. Діяльність USAID - це окремий розділ життя сучасної України.

По-перше, сума прямої і безповоротної допомоги з боку USAID не перевищує 25-30%. Решта 75-80% - це закупівля товарів і послуг у визначених постачальників (не-українських), оплата консультацій та роботи не-українських фахівців, оплата грантів для українських організацій (близько 10% із загальної суми). А далі не краще, бо для обладнання, наданого USAID, необхідне обслуговування далеко не українськими комплектуючими. І, до речі, усі ці «грантові сльози» допомоги – типу для ОСББ, шкіл і лікарень – це краплина у загальній сумі допомоги.

USAID профінансувало різноманітних програм допомоги на 7,6 млрд. дол. з часу початку війни. Але коли зараз можна зустріти, що USAID виділило 30 млрд. дол прямої бюджетної підтримки, то хочеться побачити хто і на що отримав ці кошти із бюджету. USAID не оперує коштами такого масштабу. І тут радше через USAID могли «прогнати» цільові кошти на різні «правильні» програми.

Розпачливі заяви з боку грантових структур у стилі «а що ж тепер буде із подарованими генераторами і кабелями» - це нагадує розпач. Бо насправді, що оплатили – привезуть.

Проте, хвилюватись за Безрукову чи отримувачів грантів не варто – вони якось це переживуть. А от що буде робити держава без зовнішньої допомоги – це питання без відповіді або з дуже сумними відповідями.