Енергетичні лестощі Ахметова

Підсумки енергетики у Давосі

Генеральний директор ДТЕК Тимченко на форумі у Давос (який нікому не цікавий) розсипається у похвалах Трампу: «Я довіряю президенту Трампу, оскільки у нас спільні цінності. У нас є багато спільних справ, які ми маємо зробити». Думаю, що Трампу, на жаль, байдужі усі ці лестощі.

Тимченко натхненно розповідає про каплю американського газу, який ДТЕК привіз із США в Грецію. Чомусь менеджери Ахметова і компанії ДТЕК стверджують, що привезли цей газ саме в Україну, але це не правда.

Але водночас представник ДТЕК по суті не відповідає прямо на всі питання журналіста CNBC про війну, її завершення, потенційний мир, пропозиції Трампа. Журналіста закономірно цікавить війна. Виключно війна. Не LNG-газ, не вугілля, не розбиті ТЕС, не провал реформи і обман на ринку електроенергії і газу. Три хвилини інтерв’ю CNBC потрібні для розуміння позиції великого бізнесу (ну СКМ, ДТЕК і Метінвест Ахметова іще таким є) про війну. А позиції немає. Чи то страшно, чи байдуже.

Колись у 2014 році ДТЕК зібрав пожитки і тихенько переїхав у Київ. Куди далі переїжджати? В Італію? Тому байдуже не мало би бути. Чи це така, як модно говорити, «комунікаційна стратегія»?

Особисто я так і не зрозумів чи хоче ДТЕК завершення війни чи не хоче. Але заради справедливості на місці Тимченка мав бути власник ДТЕК Ахметов і відповідати на ці питання.

А Трамп взагалі знає про ДТЕК чи він знає «рєшал» від ДТЕК, які зараз намагаються довести корисність і цінність співпраці із Ахметовим для нового президента США? Хотів посміятись і сказати, що можна Трампу вишиванку подарувати. Але напевно йому вже давно подарував і попередній президент Порошенко, і нинішній Зеленський. Комунікаційна стратегія, так сказать.

Усі ці давоські танці ДТЕК і Ахметова навколо Трампа – це «такоє». Пацани в Донецьку (не знаю як зараз, але раніше так точно) – та і не тільки там – «не поймут». А ви – ДТЕК, Тимченко та інші товариші – точно взагалі із Донецька?

Ну, ладно, посміялись і досить. Людина – слабка істота. Тому Ахметова, Тимченко і ДТЕК варто «понять і простить», зрозуміти і пробачити. Їх можна зрозуміти. Минулої величі не вернути, а майбутнє занадто туманне.

І навіть останній приклад «інвестиції» (450 млн євро) в будівництво другої черги Тилігульської вітроелектростанції (ВЕС) в Миколаївській області – це не про розвиток енергосистеми України. А будь-яка енергосистема має бути «людиноорієнтована». Нє, навіть не так. Скажемо по сучасному, по націоналістичному: українськоорієнтована. Тобто, орієнтована на захист інтересів українця – населення, бізнесу, споживачів.

А що пропонує нам сонячна і вітрова енергетика? Подальший ріст тарифів для споживачів. Усіх. Подальше розхитування стабільності АЕС. Навіть за наявності резервних потужностей у вигляді ТЕС і ТЕЦ (коли сонце не світить і вітер не дме) значні обсяги виробітку електроенергії СЕС і ВЕС будуть формувати ситуацію постійного росту вартості виробітку електроенергії.

Я вже навіть мовчу, що ДТЕК не хоче розвивати, відбудовувати, будувати нові ТЕС, а залучає нові кредити під вітрову станцію. Та й кредитом це назвати важко. Це фактично входження в капітал ДТЕК з боку датських інвесторів. Бо віддавати свої кредити ні ДТЕК, ні Метінвест Ахметова сьогодні і завтра не зможе. Для чого тоді кредитору позичати гроші, якщо ризик їх неповернення значно перевищує потенційний ефект від діяльності інвестпроекту (Тилігульська ВЕС).

І якось нелогічно Ахметову і ДТЕК набиватись знову у друзі Трампу, але не підтримувати рішення президента США, який зупинив фінансування на 300 млрд. дол проектів із будівництва нових сонячних, вітрових та інших станцій. То де ж ДТЕК і Ахметов чесний – коли фінансує вітрову станцію чи коли каже, що у них із Трампом спільні цінності? Отож.