«Дональд і Владімір»: трилер року без happy end`у

Я свого часу по пунктах проаналізував, чому спроба Трампа досягти угоди по війні в Україні з Путіним у Гельсінкі на їхній особистій зустрічі 100% закінчиться повною поразкою американського лідера.

Я свого часу по пунктах проаналізував, чому спроба Трампа досягти угоди по війні в Україні з Путіним у Гельсінкі на їхній особистій зустрічі 100% закінчиться повною поразкою американського лідера. За тиждень так воно й вийшло – фото приниженого Трампа поруч із Путіним-тріумфатором після зустрічі тоді обійшли весь світ.

Вчора Трамп на коні повернувся у Білий дім - отже, час для нового прогнозу щодо його нових спроб у великому політичному сезоні-2025 особисто досягти угоди по Україні із Путіним.

Реалізація цих спроб й потреба розуміння їхньої природи та динаміки для нашої країни вкрай важливі. Тому, що «нам потрібно своє робити» -  обрати оптимальну стратегію дій у нових складних обставинах. І правильно розрахувати сили та ресурси задля того, щоб підійти у найкращій формі до моменту, коли відбудеться укладання домовленості про закінчення війни у нашій країні або принаймні її гарячої фази.

У оцінці цих сил та ресурсів, перш за все, потрібно відкласти у бік словник з теми «Російська агресія в Україні» епохи Байдена. Не тому, що він поганий. Величезна роль адміністрації президента Байдена і його особисті зусилля в організації ефективної міжнародної підтримки нашої країни як ключові фактори краху путінського бліц-кригу в Україні назавжди залишиться фактом. (Хоча претензії щодо конкретних темпів та обсягів цієї підтримки, звичайно, виправдані. Але зараз мова не про це).

А тому, що з перемогою Трампа на виборах у листопаді минулого року часи змінились. Про що зі знанням справи і дуже точно сказав наш колишній посол  у США Олег Шамшур. За його висновками, справа не тільки у тому, що «команда Трампа погоджується на фактичний поділ України і в перспективі не виключає бодай часткового повернення до нормальних відносин із Росією. Разом із тим Трамп не планує надавати Україні безпекові гарантії, перекреслює наші євроатлантичні перспективи і публічно зізнається в розумінні негативних «почуттів» Росії щодо членства України в НАТО».

Є ще дещо надважливе: Трамп переконаний в існуванні одних правил поведінки для потужних держав, подібних до США, і зовсім інших — для слабкіших країн, які мають підкорятися волі «великих хлопців»: «Світ за Трампом дуже схожий на світ за Путіним, до якого американський лідер ставиться з незмінною повагою. Симптоматично, що про війну в Україні кремлівський диктатор хоче домовлятися саме з Трампом». 

Щоб зрозуміти масштаб «квантового переходу», що відбувся у США і світі 20 січня цього року із початком другої президентської каденції Трампа,  спробуйте сприйняти як факт твердження «Світ за Байденом дуже схожий на світ за Путіним». Отож… 

Також симптоматично, що із особистими домовленостями між ними про закінчення «гарячої» фази війни в Україні дуже поспішають й Путін, й Трамп. Хоча поспішають й з різних причин. Путін – бо снігова куля кількості проблем в Росії із-за війни в Україні швидко наближається до моменту переходу у катастрофічну для путінського режиму якість.

Трамп – тому, що хоче якомога швидше закінчити «гарячу» фазу війни в нашій країні (це не про мир, тим більш не про «справедливий мир»). Й сконцентрувати всі зусилля США із залученням допомоги європейських партнерів на цілі №1  - результативній боротьбі з Китаєм. 

Тому анонсована телефонна розмова Трампа з Путіним дійсно відбудеться дуже швидко – скоріш за все, у найближчі два тижні. Після чого весною відбудеться їхня особиста зустріч.

Питання щодо зустрічі Трампа з українським президентом напередодні зустрічі американського лідера з Путіним залишається відкритим. Але ось що примітно: принаймні станом на зараз Трамп та його команда постійно говорять про необхідність якомога скоріше провести переговори з російським керівником, а не з Володимиром Зеленським.

Якби у Зеленського вийшло раніше за Путіна зустрітися  з Трампом, то звичайно, це було б важливо для просування саме українського підходу до завершення війни з отриманням надійних гарантій безпеки. Але проблема навіть не в першочерговості зустрічі. А у тому, що Трамп повністю націлений на «договорняк великих серйозних хлопців». Тобто, його і Путіна. Й у такий формат не тільки Україна, а й навіть наші ключові європейські партнери не вписуються…

Це із тривожних і поганих для наших національних інтересів тенденцій першого періоду активності Трампа для завершення війни у нашій країні.

 Коли закінчиться квитково-шоколадний період Трампа-new і Путіна-old?

Гарна новина полягає у тому, що тактика Трампа як великого девелопера із спробами досягнення deals з країнами, які системно руйнують світовий порядок на чолі з Сполученими Штатами  (Північна Корея, Росія, Китай) не працювала належним чином й під час його першої каденції. Хоча відмінно працювала у домовленостях із країнами-колегами «із тіста» колективного Заходу. Що я й констатував влітку 2018-го у аналітичному матеріалі про неминучий провал спроби Трампа досягти результативної угоди з Путіним у Гельсінкі.

Іншими словами, системна робота країн нинішньої «Осі руйнування» - куди крім трьох вище зазначених країн входить Іран, але з цією країною Трамп не намагався побудувати угоди на основі особистого постійного діалогу з її керівником  - ще тоді зводила нанівець зусилля Трампа щодо досягнення особистих домовленостей з керівниками країн цієї Осі. Будь-то Путіним, Кім Чен Ин або Сі Цзіньпін.

Зараз же маємо проактивну скоординовану лінію дій країн Осі, скеровану на повне руйнування світового порядку із провідною роллю США та всього «колективного Заходу». Тому перебити цю махину своїми особистими угодами з керівниками, як кажуть у Росії «недружніх» країн, шансів у Трампа немає жодних.

Хоча, схоже, у новій американській адміністрації ще до кінця це усвідомили нові реалії Третьої світової війни, яка розпочалась у 2022 і триває досі. Про що свідчать висловлювання й самого Трампа, й членів його команди - Вівека Рамасвамі, тощо про можливість відколоти Росію від альянсу з Китаєм чи примусити Північну Корею  відмовитися від її ядерної програми.

На те, щоб зрозуміти, що США разом із всім «колективним Заходом» неминуче доведеться втягуватися у довготривалу боротьбу із всіма країнами Осі руйнування, у адміністрації Трампа піде декілька місяців. Протягом яких зазнають краху спроби великого майстра досягнення угод (за виразом віце-президента Джей Ді Венса) Дональда Трампа закінчити за допомогою старих-добрих deal-рецептів конфлікти нової епохи глобального протистояння.

Після чого адміністрація Трампа перейде до стратегії дій в умовах системного конфлікту між «колективним Заходом», невід’ємною та важливою складовою якого є Україна і Віссю руйнування. І зрозуміє необхідність суттєво підтримати Україну. Й так само суттєво натиснути на Росію. Що є необхідною умовою для досягнення задовільної для нашої країни і всього блоку колективного Заходу домовленості про закінчення війни Росії в Україні.

Орієнтовно таке розуміння із подальшими практичними діями прийде до команди Трампа у середині поточного року.

#Хроніки Третьої світової