Історія Юрія Бойка: хайп, політика чи просто Тік-ток

Подивився пару днів на демократичну «дискусію» у вільній незалежній Україні щодо заяви Юрія Бойка – того що народний депутат, голова групи у Верховній Раді «Платформи за життя і мир».

Спойлер: У політичної сили, яка візьме на озброєння озвучені Бойком питання, є дуже хороші перспективи отримати на виборах як мінімум 10-15%, а то й більше. Така соціологія. А зважаючи, що поки такі думки лунають по суті лише від Бойка, то значить його політична сила може набрати ці відсотки. От у цьому і причина активної «дискусії» щодо заяви Бойка.

Європейські цінності вивітрилися. Свободи висловити свою не кримінальну думку немає. Що вам сказати? Із нас така Європа і такі європейці – як із г…на куля. Ну може на румун будемо трохи схожі. Але не на австрійців.

Отож не підросло іще покоління, яке дійсно буде сповідувати та будувати ідеали та цінності майданів 2004 р. і 2014 р.

Ну виступив Бойко із заявою про УПЦ, повалені пам’ятники та російську мову. Він щось нове сказав? Нічого. Не перевзувся, не змінив свою позицію, залишився таким яким і був. Та я коли чую як українські політики у вишиванках розмовляють українською мовою, хвалять армію та всіх до кучі один поперед одного то сміх розбирає. Зате вони отримують індулігенцію та звання патріота, волонтера, проукраїнського політика (правильне підкреслити).

Але повернемось до заяви Бойка. Я взагалі не розумію хайпу навколо його слів. Хайп – це хайп. І Бойко в хайпі чи Зеленський в хайпі – немає значення. Головне – результат.

Отож, про хайп. Ну, а що ви хочете? Якісь депутати мають право робити відоси у тік-ток, а Бойко не може? Тому напевно значна частина ефекту «вау» у дискусії про заяви Бойка – це примітивна і проста ревність до того, що той таки Бойко «зайшов» на територію тік-тока і закономірно буде отримувати увагу від групи 14-34 рр. – це 80% аудиторії. Не буду зараз тут розповідати, що слухають, якою мовою говорять і що думають ці вікові групи. Так що усі ці «соколови і шабуніни» просто переживають за аудиторію, яка може захотіти піти на вибори і поставити галочку за «свого» світоглядного кандидата.

Тому ефект хайпу, якого досягнув Бойко, - це вже політика. А політика – це вибори. Відповідно, іще раз скажу, що політична сила, яка візьме на озброєння озвучені Бойком питання отримає хороший результат на виборах. Поки що розмови йдуть про 10-15% на парламентських виборах. Але іще будуть президентські. Як видно по соціології в США, Франції, Австрії, Великобританії, Молдові, Румунії і багатьох інших країнах – вибори не завжди тепер прогнозовані. А в Україні виборець вже давно «сховався в ракушку».

А зважаючи, що поки такі думки лунають по суті лише від Бойка, то значить його політична сила може набрати ці відсотки. От у цьому і причина такої активної «дискусії» щодо заяви Бойка.

Принциповий момент. Бойко задекларував не свою нову позицію, не перевзувся, а повторив своє консервативне бачення. Та й різниця між тими хто критикує Бойка очевидна. Частина з них точно (ну якщо я знаю трьох таких) іще вчора спокійно собі розмовляли російською мовою і продовжують розмовляти. Спокійно літали у Москву і не переживали. І взагалі їм ця Україна була до одного місця. Але з війною вони «прозріли» і побачили істину в мові, колядках та варениках у церкві.

Звичайно як же без вишок. Масові спогади про «вишки Бойка» - це як фантомна біль тих, хто і хоче щось сказати з цього приводу, але навіть не розуміє про що говорить. Вишки-то уже давно були перейменовані у «вишки Кацуби», який пішов на угоду із слідством, отримав свій вирок і справа завершилась. Чи там дороги ведуть до Арбузова, Януковича – це вже зараз нікого не цікавить. Та й відомі розслідувачі, автори сенсаційних на свій час історій про вишки, якось не змогли довести зв’язку (не медійного, а реального) вишок і Бойка. Ну, тут можна сперечатись до посиніння, бо віра у «журналістів-розслідувачів» в Україні – це іще потужніша зброя, ніж тік-ток.