Було МСЕК, стане ОПФО. Суть – та сама

Чи змінить щось урядовий законопроєкт, який зараз внесли на розгляд парламенту?

Проблема із корупцією у МСЕК лежить у двох площинах. Перша – операційна. Тобто певним людям надали певний набір інструментів, за допомогою яких ті можуть розпоряджатися життям інших людей. Друга площина – морально-етична. Тут я маю на увазі те, що порядна людина не стане чинити ближньому своєму зло, навіть якщо вона має для цього усі можливості. Але оскільки держава не може впливати на мораль окремих індивідів (вона може лише карати їх за злочини, але це не унеможливлює прихід інших таких індивідів на їхнє місце), треба вилучити ті самі інструменти, за допомогою яких коїться неподобство.

А тепер конкретніше. Всі корупційні скандали довкола МСЕК пов’язані з отриманням їхніми працівниками хабарів. В одних випадках хабарі дають цілковито здорові люди, які хочуть купити собі інвалідність. У них можуть бути різні на це причини, але найпопулярніший мотив зараз – це «відкосити» від призову у лави ЗСУ. Тобто хабарі дають ухилянти, і це перша категорія осіб. Друга категорія, з якої теж тягнуть гроші (або намагаються тягнути), це поранені військові, котрі мають повне право на отримання тієї чи іншої групи інвалідності. Але навіщо їм давати даром те, за що можна злупити гроші?

Військові, з якими доводилося говорити мені, свідчать: навіть за наявності у тебе ампутацій після приходу у МСЕК розпочинаються дев’ять кіл пекла. Перше коло пекла – відсутність інклюзії у допотопних радянських кабінетах, де засідає всесильний МСЕК. Але це ще квіточки. Ягідки починаються тоді, коли члени МСЕК «на око» оцінюють здатність пораненої людини самостійно ходити, здатність бачити, чути, їсти, здійснювати гігієнічні процедури, одним словом, здатність себе обслуговувати. Ви скажете, що це нонсенс. Бо людина без двох ніг не може самостійно ходити. Ні, відповім вам я. Останнє слово тут лишається за МСЕК.

Пробачте за цинізм, але МСЕК явно бачить себе Христом, який оживляв Лазаря та уздоровлював хворих. І якщо МСЕК вирішить, що людина з ампутацією чи з втраченим зором придатна для самостійного життя і навіть для подальшого проходження служби, то така людина не отримає групу інвалідності. Або отримає другу, хоча має право претендувати на першу. Або третю – якщо мала право претендувати на другу. Звісно, все це можна виправити за допомогою грошей у конверті. Його величність хабар творить дива не гірше за Христа, тільки у зворотному напрямку.

Ви скажете: ну то хай військові не дають хабарі, а борються за свої права на гарантовані їм державою пенсії та привілеї. Для «диванної сотні» все, звісно, виглядає легко і просто, але людина може бути – як зараз модно казати – «не в ресурсі», аби відстоювати свій інтерес. Не мати на це банальних фізичних чи моральних сил, переживати ПТСР абощо. Та й інвалідний візок проїде далеко не скрізь – для нього зависокі пороги не тільки в МСЕК, але й в кабінетах у правоохоронців, прокурорів абощо. Так, бувають випадки, коли навіть ті люди, що мають право на шанобливе до них ставлення і якого вони по факту не отримують, дають хабар, аби лише скоріше «вирішити питання».

Не питайте мене, як спиться тим, хто бере хабар з наших захисників – я цього не знаю. Я знаю лише те, що пропонують захисники для того, аби вилучити складову злочину з дій представників МСЕК. А пропонують вони дуже простий рецепт, я навіть виділю його капслоком: ВИНЕСТИ ЗА ДУЖКИ ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР. Позбавити лікарів з МСЕК можливості оцінювати те, наскільки мобільні або немобільні люди, які прийшли до них по інвалідність. Наскільки вони самостійні чи несамостійні, здатні або нездатні жити без сторонньої підтримки…

Все має бути гранічно просто, казали мені мої виборці. Ви втратив – даруйте за такий натуралізм – одну ногу, значить, це – така-то група інвалідності, втратив дві або маєш ампутацію руки та ноги – така-то група. Втратив зір, втратив слух, маєш проблеми з хребтом, з внутрішніми органами після поранення – і на це також має бути свій протокол та алгоритм присвоєння групи інвалідності. І не треба створювати нові інституції чи приймати нові закони, достатньо постанови Кабміну як підзаконного акту, яка раз і назавжди врегулює дане питання.

Але ні. Уряд натомість вносить свій законопроєкт, і я пропоную подивитися, що там є.

Отож, законопроєкт пропонує:

- замінити застарілу систему медико-соціальної експертизи стійких обмежень життєдіяльності повнолітніх осіб на оцінювання повсякденного функціонування особи (а що це, в принципі, міняє? – ремарка від мене)

- встановити, що оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться відповідними експертними комісіями, що формуються в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров’я (знову комісії!)

- закріпити перелік функцій експертних комісій, та віднести до них, зокрема, встановлення групи інвалідності, направлення особи на додаткове обстеження, планування та проведення повторного обстеження тощо (саме тому у нас громадяни без обох ніг щоразу проходять нові обстеження, доводячи, що нові ноги у них так і не виросли).

Одним словом, урядовий законопроєкт №12178, про який я веду мову, пропонує замінити систему медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) новою – системою оцінювання повсякденного функціонування особи (ОПФО), щоб «змістити фокус із формального статусу інвалідності до того, які функції людина може виконувати з урахуванням стану її здоров’я».

Уряд пропонує повністю замінити МСЕК на ОФПО уже з 1 січня 2025 року. У новій системі лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) будуть скасовані. Натомість виникнуть ОФПО у кластерних і надкластерних лікарнях.

Одним словом – і це знову ремарка від мене – хабарники просто перемістяться з-під вивіски «МСЕК» під крило «кластерної чи надкластерної лікарні». Чи, може, хтось серйозно вважає, що лікарі є чеснішими за чиновників і тому не беруть хабарів? Хочу розчарувати наївних: безкоштовна медицина у нас – тільки в Конституції.

В медичних закладах слово «хабар» просто замінили красивим терміном «благодійний внесок». Інколи його кладуть у прозорий пластиковий контейнер, який стоїть на вході у лікарню, а інколи – прямо в кишеню головному лікарю. До речі, головні лікарі живуть не гірше за МСЕКашників, просто їх іще не застукали на ліжку із доларами.

Закон мало що міняє, він просто вручає іншим людям можливість «оцінювання» стану пацієнта. А це завжди суб’єктивно. І завжди створює підґрунтя для зловживань.

Є в законопроєкті, щоправда, і позитивні моменти, і вони такі:

- під час проведення очного оцінювання повсякденного функціонування людина зможе залучити свого представника, наприклад, лікаря або юриста, який допоможе з роз’ясненням справи (і це добре, що пацієнт не лишається сам-на-сам з хижаками МСЕК, а у компанії групи підтримки, тим паче, якщо там є правник)

- експертна команда повинна забезпечити відео- чи аудіофіксацію ОФПО, додатково запис може робити пацієнт чи його представник. Рішення експертної команди можна буде оскаржити як адміністративним, так і судовим шляхом (також добра новація, адже перед увімкненою камерою з багатьох злітає зухвалість)

- одним із ключових елементів нової системи є повна цифровізація: всі медичні дані людини будуть доступні в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ), а лікарі зможуть надсилати направлення на ОПФО в електронному вигляді (і це добре, бо фіксація доказів у такій справі є важливою).

І все-таки «на основі внесених в ЕСОЗ даних оцінювання повсякденного функціонування лікарі визначать рівень обмежень функціональності пацієнта, враховуючи фізичні, психічні, інтелектуальні та інші аспекти», що дає надто широкий простір для інтерпретацій.

Особливо мені незрозуміло, як інтелектуальний рівень людини – саме інтелектуальний! – впливає на встановлення групи інвалідності. Мовляв, розумний пацієнт дасть собі раду навіть на костурах?...

Тож навіщо так ускладнювати справу і створювати нову структуру, яка успадковує всі недоліки попередньої?

Зазначу і те, що перед внесенням на розгляд Ради законопроєкту №12178, президент підписав раніше проголосований законопроєкт (а тепер уже закон!) №11225. Той також удосконалював роботу МСЕК – і це при тому, що з нового року їх має не стати взагалі.

Кілька законів, у яких можна заплутатися, нові абревіатури, які нічого не кажуть вкрай стомленим від бюрократичного абсурду пацієнтам – і все це подано під соусом «реформи» МСЕК. Скажу так: не кожна «реформа» варта того, щоб її взагалі починати. І це саме той випадок.