І тут член, і там член: Україна вступила у МКС, а це небезкоштовно

Втім, членство у Міжнародному кримінальному Суді нам дешевше, аніж інші міжнародні організації

24 жовтня набрав чинності закон, який приводить Кримінальний кодекс України у відповідність до норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Його напередодні, 22 жовтня, підписав президент Володимир Зеленський.

Тепер положення Кримінального кодексу відповідатимуть нормам Римського статуту та забезпечуватимуть кримінально-правове переслідування за такі тяжкі міжнародні злочини як злочин геноциду, злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини.

Ухвалений парламентом і підписаний президентом документ вносить кілька основних змін до Кримінального кодексу України. Він вводить механізм універсальної юрисдикції, впроваджує командну відповідальність та поняття злочину проти людяності, посилює відповідальність за злочин агресії, воєнні злочини, узгоджує з Римським статутом статтю про геноцид.

Але про все це я писала у своїх попередніх публікаціях, тож сьогодні вирішила приділити увагу іншому: скільки Україна сплачуватиме за членство у Міжнародному кримінальному суді (МКС), адже ратифікація Римського статуту надає нам таке право?

Відразу зауважу: не так багато, як можна було б собі уявити. Втім, момент оплати членства в МКС потягнув за собою інше питання: членом скількох міжнародних організацій є Україна і які внески ми платимо там? Про це – далі у моїй статті.

Дуже довгий список всього на світі

У математиці є поняття «багаточлен» – можливо, його варто впровадити і у дипломатії, аби підкреслювати ступінь залучення держави у ті чи інші процеси. Україна є таким «багаточленом», якщо вживати цей термін у контексті нашої присутності у найрізноманітніших організаціях та спілках.

Особисто я нарахувала 80 таких установ. Аби не втомлювати читача, всі їх я перераховувати не стану. Але на основних таки зупинюся.

Отже, якщо говорити про загальнополітичні організації, то Україна є членом:      

·       Організації Об’єднаних Націй (вступ відбувся у 1945 році);

·       Організації з безпеки і співробітництва в Європі (1992 рік);

·       Ради Європи (1995);

·       Центральноєвропейської ініціативи (1996);

·       Організації за демократію та економічний розвиток — ГУАМ (2006).

А серед безпекових та правоохоронних організацій:

·       Постійної палати третейського суду (1962);

·       Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерполу (1992);

·       Міжнародного трибуналу з морського права (1999);

·       Підготовчої Комісії Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (2000);

·       Гаазької конференції з міжнародного приватного права (2003);

·       Євразійської групи з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (2004).

Серед гуманітарних та екологічних організацій:

·       Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948);

·       Міжнародної організації праці (1954);

·       Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (1994);

·       Міжнародної організації з міграції (2001);

·       Комісії Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1994);

·       Комісії по збереженню морських живих ресурсів Антарктики (1994);

·       Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (1995);

·       Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (2018)

Окрім всього вище згаданого, є також економічні, фінансові та промислові організації, метеорологічні організації, організації транспорту та зв’язку тощо. І там ми представлені теж. А будь-які міжнародні структури існують на внески їхніх членів – це аксіома. І значить, скрізь Україна виплачує певні кошти: десь більші, а десь менші, але членські внески є обов’язковими. Отож, можливо, перш ніж збільшувати податки, варто переглянути увесь список наших зобов’язань, пов’язаних з цими організаціями, та добровільно покинути бодай дві-три найменш корисних?

Менше, ніж в ООН

Крамольна думка, погоджуюся. Адже тут йдеться, зрештою, про престиж держави. Та й як визначити корисність тієї чи іншої структури? За якими критеріями? Що важливіше, приміром, – членство у Всесвітньому поштовому союзі, куди Україна вступила у 1947-му, чи в Організації Об’єднаних Націй?

При імпотентність ООН не говорив тільки лінивий. Про візит генсека ООН Антоніу Ґутерріша до Путіна – також. При цьому за членство в Організації Україна платить щорічно 1,6 млн доларів. Багато це чи мало? Дивлячись із чим порівнювати.

Наприклад, коли ратифікація Римського статуту ще тільки обговорювалася (а процес, нагадаю, розтягнувся на довгих 20 років), тодішній керівник Секретаріату МКС Герман фон Хебель говорив, що щорічний внесок України обійдеться нам у 200-225 тисяч євро щорічно.  

Чиновник пояснював, що фінансові зобов’язання країн-учасниць МКС складаються із двох частин. По-перше, це обов’язковий мінімум. По-друге, це додаткові внески, які здійснюються у разі розслідування злочинів міжнародним судом: оплата праці слідчих, захист свідків тощо.

І тут не можна не відзначити, що розмір обов’язкового мінімального внеску держави-учасниці Міжнародного кримінального суду набагато менший від більшості внесків, які щорічно здійснює Україна в бюджети інших міжнародних організацій, членом яких вона є.

Нині, вже після ратифікації, суму внесків уточнили, і я можу її озвучити. Отож, відповідно до орієнтовного розрахунку внесків України у 2024 році, отриманого від секретаріату МКС, наша частка у річному бюджеті Суду може становити 0,1072 %.

З набранням чинності для України Римського статуту, річний членський внесок держави становив би 235048 євро, з яких до основного бюджету пішло би 196711 євро, до фонду обігових коштів – 15437 євро, а річний внесок до проєкту «Постійне приміщення МКС» склав би 22900 євро.

А це, погодьмося, не ті суми, які варто довго обговорювати.

А натомість…

Насамкінець нагадаю, що повноправне членство в Міжнародному кримінальному суді надає Україні низку важливих прав і обов’язків.

Передусім, ми зможемо брати участь у формуванні складу суддів МКС, а він на сьогодні складається з 18 суддів, двоє з яких повинні походити зі східної Європи. При цьому кожна держава-учасниця Римського статуту має право номінувати одного кандидата з-поміж своїх громадян на посаду судді МКС за національною процедурою відбору.

Важливий нюанс: Україна поки ще не ухвалила порядок відбору суддів до МКС. Можна припустити, що він буде подібним до передбаченого постановою Кабміну порядку відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини. В кожному разі, обіцяю читачам висвітлювати цю тему та проінформувати про те, як пройшли перші подібні вибори.

До речі, ще про цифри. Зарплата штатних суддів МКС становить 180 тисяч євро на рік. Для порівняння, судді Міжнародного суду ООН, який розташований там же, де й МКС, тобто у Гаазі, отримують 173 тисячі євро. Так що буде суддею МКС, як бачимо, трішки вигідніше.

А тим часом у трьох суддів МКС добігає кінця їхній 9-річний строк повноважень. Тобто невдовзі в установі з’являться три вакансії, і котрийсь з українців або українок (жінки у складі МКС нині переважають, їх – 11) зможе претендувати на вільне крісло.

А якщо серйозно, то участь України у роботі МКС, є, безумовно, дуже важливою. Для нас це справді шанс інтегруватися у глобальну систему кримінального правосуддя. І як держава Східної Європи, у якій триває збройний конфлікт, Україна має високі шанси на призначення свого кандидата у 2026 році.

Ця можливість зросте ще більше, якщо національна система відбору буде прозорою та чітко регульованою відповідно до наявних практик інших держав-членів МКС.