Висловлю і я свою думку відносно СЗЧ Гнезділова. Перш за все, це ніяке не СЗЧ (ст. 407 Кримінального кодексу України - далі КК України), а, звичайне, дезертирство (ст. 408 КК України). В чому різниця -- в суб'єктивній стороні вчинення злочину.
Так, згідно ст. 407 КК України СЗЧ -- це "Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця", а дезертирство, згідно ст 408 КК України -- це "Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу".
Відчуваєте різницю? При дезертирстві військовослужбовець покидає військову частину, або не має бажання до неї повертатися, припустимо з лікування, з метою ухилення від військової служби! І будь-які суспільно-політичні маніпуляції навколо цього чинним законодавством не передбачені. Та і, більше того, він сам у своєму зверненні опосередковано, а, можливо і прямо, це підтверджує.
Так, розпочинається звернення Гнезділова наступними словами, -- "Відсьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби, чи до свого 25-річчя...". Чи означає це, що він умисно вчинив злочин не збираючись ні лікуватися (куди його направили), ні після цього повертатися у військову частину? Думаю, 100% так, а от який саме злочин, має остаточно сказати уже суд, але вважаючи, що строки СЗЧ уже давно пройшли, то це буде саме "дезертирство".
Як повідомляє NV, у повідомленні сказано, що, за попередньою інформацією, військовий на початку вересня був направлений до госпіталю для проходження медогляду. Однак, як зазначили в Державне бюро розслідувань, він не проходив обстеження та не перебував у медзакладі. Окрім цього, після завершення визначеного терміну ВЛК не повернувся до місця несення служби та впродовж двох тижнів фактично переховувався від правоохоронців. ()
І, особисто мене, в цьому повідомленні різануло слово -- "переховувався"! Оскільки одне, публічно іти в СЗЧ, а фактично вчинити дезертирство, і, абсолютно інше, вчинити дезертирство і, як наслідок, переховуватись від правоохоронців і фактично, і за ширмою політичних заяв! Встановлення цього факту, як мінімум, може вплинути на публічний моральний образ самого Гнездилова. Оскільки тоді може об'єктивно ставитись під сумнів його публічна позиція, що він іде в СЗЧ по суспільно-політичним мотивам.
Але по-факту, як повідомляє сайт 24 Канал, "23 вересня 2024 року Донецька спецпрокуратура у сфері оборони Східного регіону за фактом публікацій у ЗМІ відкрила провадження щодо дезертирства військовослужбовця та доручила розслідування ДБР. Наступного дня у бригаді також призначили службове розслідування, за результатами якого визнали, що військовий "вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення". ()
А уже 9 жовтня, тобто вчора, за інформацією УНІАН, слідчі Державного бюро розслідувань затримали військовослужбовця за підозрою у дезертирстві (за ч. 4 ст. 408 КК України). Йому оголошено підозру та буде прийматись рішення відносно запобіжного заходу. Це питання також важливе, адже, якщо військовослужбовець і далі буде робити спроби переховуватись від правосуддя, він може отримати досить жорсткий запобіжний захід. ()
Але суть навіть не в тому, яка публічна позиція у Гнездилова -- закон є закон, він має виконуватись, а він усвідомлював можливі наслідки, публічно ідучи на його порушення. І це абсолютно безвідносно до особи чи суспільно-політичної позиції самого Гнездилова.
І зрозуміло, що в світлі прийнятого закону про скасування кримінальної відповідальності за перше СЗЧ чи дезертирство, Гнездилов у разі погодження повернутись у військову частину, причому на його вибір, уникне кримінальної відповідальності. І, як на мене, це справедливо. Оскільки, війна - це не прогулянка і під час війни несправедливість/недосконалість, як людей так і системи в цілому відчувається особливо гостро. Оскільки, за цю недосконалість, люди розплачуються життям та здоров'ям. Тому "другий шанс" має отримати кожен, а не поповнювати тисячні ряди СЗЧ та дезертирів, яких ще і ніхто, особливо, не шукає...
Але ми маємо розуміти, що є першопричиною цих подій -- нічим не спровокований, повномасштабний напад путінської росії, а не будь-що інше! Чи були ми до цього готові, потрібно запитати попередню владу, яка мала це передбачити і готуватися заздалегідь, але переймалися дещо іншим...
Чи багато проблем в армії -- звичайно, від мобілізації, до, того ж СЗЧ, але чи нормально вчиняти публічне дезертирство (прикриваючись СЗЧ), з однієї сторони, підіграючи ворогу розлагоджуючи мобілізаційну складову, а з іншої, демотивуючи тих хто уже на фронті, очевидно що, ні.
Як зазначається в статті УНІАН, "Після того, як військовослужбовець Сергій Гнєзділов публічно заявив про своє самовільне залишення частини, чимало військових назвали це зрадою побратимів, які залишаються в окопах. А інші обурилися не тільки вчинком колеги, а й тим, як медіа героїзують "самоволку", хоча вона є злочином.
- Лейтенант ЗСУ Масі Наєм зазначив, що це не можна толерувати, бо є багато випадків, коли через СЗЧ одних - інші підрозділи втрачали своїх побратимів.
- "Є не тільки аморальним по відношенню до побратимів, які залишилися на фронті, але й деморалізує суспільство та ініціює хибну дискусію, що однозначно працює на руку нашому ворогові", - коментують в ДБР дії Гнезділова.
- На думку заступника командира 3 ОШБр і колишнього командира полку "Азов" Максима Жоріна, це показове СЗЧ матиме сумні наслідки. Він зазначив, що дисципліна - одна з основ будь-якої армії, а подібні випадки дуже сильно демотивують бійців і провокують робити те ж саме."
Я умисно, як резюме привів саме позиції військових з цього питання, оскільки усвідомлюю, що наразі, ні суто-юридичної, ні суспільно-політичної позиції може бути недостатньо. І для тих хто прагне ґрунтовніше розібратися в питанні СЗЧ, можу для ознайомлення, рекомендувати одну із своїх останніх статей під назвою: "Системне вирішення проблеми СЗЧ — питання національної безпеки!" ()