Кому війна, а кому – MAGA рідна

Для відкриття «другого фронту» проти України Трамп - він же Mr MAGA з фірмовим слоганом Make America Great Again (MAGA) - із спільниками, дочекались того, щоб президент Зеленський прибув до США.

Й на декілька днів погрузився у порядок денний американського політичного життя. І ось тут Трамп і Ко й вдарили.

Американським політичним важкоговикам Україну вже втретє поспіль вдалося втягнути у внутрішні розклади американських виборів. Попередні рази це було на передвиборчих кампаніях 2016 та 2020 років. Причому у передвиборчому штабі Трампа цього разу що називається не заморочувались із вигадуванням нових підходів для такого втягування. Від слова зовсім. Й використали сюжетну лінію зразку 2016 року «Підступна Україна таємно грає на американському полі президентських виборів та підіграє кандидатці від демократів». Тоді це була Гілларі Клінтон, зараз – Камала Гарріс.

При тому, що зі свого боку до середини вересня офіційний Київ чітко витримував публічну нейтральність щодо дій та заяв обох кандидатів. А також членів їхніх команд. Основа такого підходу з точки зору технологічності була обрана грамотно: різні українські офіційні особи, починаючи від президента Зеленського регулярно наголошували на недоцільності ототожнювати передвиборчі заяви кандидатів та їхніх соратників з практичними діями після виборів.

Але, як бачимо, послідовне намагання Києва триматися нейтральності у публічній площині не врятувало від втягування України у внутрішні розклали американських виборів.

Й відбулось це не із-за того, що десь із середини цього місяця офіційний Київ почав висловлюватися обережно-критично на адресу проросійських по суті заяв і «мирних планів» Трампа та його кандидата у віце-президенти Джей Ді Венса.

А із-за того, що Трамп без коливань вирішив використати шквал звинувачень на адресу нашої країни, щоб покращити свої позиції у боротьбі з Гарріс. Україна для нього просто є зручним каменем, який опинився під рукою і який треба покласти у фундамент своєї MAGA-перемоги.

Оскільки цей фундамент стосується суто американської внутрішньої події, то треба було голосно звинуватити саму Україну в бажанні стати активною складовою американського політичного життя. З тим, щоб зіграти на користь його, Трампа, конкурентки.

Тому візит Зеленського на збройовий завод у рідному для президента Джо Байдена, «мінливому» й дуже важливому для підсумків виборів 5 листопада штаті Пенсільванія – це жодним чином не причина каскаду агресії проти нашої країни з боку Трампа та його однодумців на чолі зі спікером Палати представників Майком Джонсоном. Це був лише зручний привід для використання його ключовими персонами у таборі Трампа для досягнення своїх політичних цілей.

У підсумку, можна сказати, що таке штучне втягування українського фактора у внутрішньоамериканські політичні розклади надзвичайно небезпечно для стабільної співпраці з нашим самим великим стратегічним партнером у дуже важливий момент у війни проти Росії. (Як правильно зауважив британський прем’єр Кір Стармер, найближчі тижні й місяці у цій війні будуть вирішальними).

Ситуація ускладнюється й тим, що прихильники Дональда Трампа не збираються зупинятися: республіканці у Конгресі США вже ініціювали розслідування про наявність координації між адміністрацією Байдена та Зеленським після його інтерв'ю з критичними зауваженнями на адресу Дональда Трампа.

Зокрема, комітет хоче визначити, чи намагалася адміністрація Байдена-Гарріс використати Зеленського для сприяння президентській кампанії віце-президентки Гарріс. І якщо це було, то чи мало місце зловживання службовими повноваженнями з боку адміністрації Байдена. 

До виборів 5 листопада залишається зовсім небагато часу. І голосний піар навколо розслідування щодо «використання державної власності для отримання політичної вигоди президентською кампанією віце-президентки Гарріс» із залученням Зеленського республіканці намагатимуться ефективно та ефектно застосувати для зниження шансів Гарріс на перемогу. Й відповідно збільшення цих шансів для свого кандидата Трампа.