Корпоративна соціальна відповідальність Ахметова, ДТЕК чи Метінвеста

Або чому Ахметов не хоче розділити фінансові труднощі середнього і малого бізнесу України?

Караул, вбивають, грабують, не дамо знищити великий бізнес, у Європі немає єдиного тарифу на розподіл електроенергії, президента Зеленського підставили. Ви прослухали лише частковий і короткий, але не повний набір думок про рішення президента Зеленського встановити єдиний тариф на розподіл електроенергії для бізнесу.

Вибачте, що не про відключення світла, не про жадібних мобільних операторів, які «зажали» гроші на акумулятори, не про страшні історії про кінець енергосистеми, «Енергоатом» та «Укренерго».

Спойлер. Відразу по суті. Держава хоче перерозподілити дотації на ринку електроенергії для середнього і малого бізнесу. Для цього великий олігархічний бізнес (Ахметов, Пінчук, так-так, олігархи нікуди не зникли) має платити більший тариф на розподіл електроенергії. Це має дозволити не підвищувати тариф на розподіл для малого і середнього бізнесу. Держава і влада від цього виграють, бо можуть отримати лояльність малого і середнього бізнесу, а також – беззаперечно – не отримають ріст цін на кінцеву продукцію для побутових споживачів, які купують товари.

Да, складно зрозуміти просту економічну логіку. Але всім точно тут зрозуміло те, що «Ахметов і Пінчук» буде платити більше. З точки зору політики – вигідне рішення. Це дозволяє водночас отримати часткову лояльність бізнесу, а також утримати ціни на товари і послуги для населення.

Особливість великого бізнесу – експорт. Якщо ростуть їх затрати на розподіл електроенергії (що пропонує Зеленський) – це означає, що вони отримають менший прибуток від продажу своїх експортних товарів. Не загнуться, не помруть, не збанкрутують, а просто отримають менше грошей.

Влада і держава пропонує «Ахметову і Пінчуку» підтримати своїми грішми середній і дрібний бізнес. Насправді, хороше державне рішення в умовах війни, економічного колапсу, відсутності розуміння, що буде далі. Та й чудовий спосіб для «Ахметова і Пінчука» продемонструвати свій реальний патріотизм, любов до України і т.д.

Да, розчарую, носіння вишиванки менеджерами ДТЕК, Метінвеста чи Інтрепайпа – це не патріотизм. Та й зрештою, це буквально у всій своїй красі улюблена «корпоративна соціальна відповідальність» (КСВ) бізнесу. У час війни весь народ, бізнес і влада – це одна «корпорація».

Да, для влади є ризик, що таким рішенням про «єдиний тариф» Ахметов і Пінчук побіжать перекидаючись один перед одним до Трампа в надії скинути Зеленського та зістрибнути з поїзда, який несе всіх нас вперед у майбутнє. Але хто сказав, що там у Трампа «Ахметов і Пінчук» не зустрінуть того ж таки Зеленського? Але вистачить про політику, яку тут в Україні і так не визначають.

Повернусь до розподілу. Що таке тариф на розподіл для бізнесу? Плата за транспортування . Чим більший бізнес – тим менший тариф. Чим менший бізнес – тим більший тариф. Але війна та провал економіки все далі вганяє дрібний та середній бізнес у збитки, а тому держава і думає про «єдиний тариф» на розподіл.

Чи правильно це з точки зору економіки? Звичайно, ні. І ніхто «Ахметову, Пінчуку» не мав би викручувати руки такими антиринковими ініціативами. Звичайно, в умовах ринку діє правило «більше споживання – нижчий тариф на розподіл електроенергії», «менше споживання – більший тариф».

Але все було би так ідеально, якби був ринок електроенергії. А його немає. Вічне питання. І «Ахметов та Пінчук», які усі ці роки користуються «кривим та сліпим» енергоринком. І тепер можуть розплатися за попередні прибутки. Але це у випадку, якщо це рішення таки буде ухвалене. Поки що це малоймовірно.

Президент Зеленський та його оточення думає як балотуватись знову у президенти і як отримати лояльність бізнесу та населення. Не великого, олігархічного, а саме дрібного та середнього. Ну, окрім традиційного для української енергетики бажання «подоїти» бізнес. І тут вже не має значення великий, середній чи малий.