Навіщо МЗС штучні мізки?

Поява «Вікторії Ші» – не така безневинна річ

Безумовно, «цифрова особа» Вікторія Ші, яку днями представило МЗС, не завдасть відомству непотрібного клопоту. Ніхто не буде обговорювати її стиль життя, брендові речі чи місця відпочинку, сімейні зв’язки або інтимні пригоди. Що важливо: ніхто й ніколи не звинуватить аватара у корупції. Їй / йому не треба подавати декларацію про дохід, ба, власне, і зарплату неіснуючій Вікторії платити не треба. Вона завжди буде стильна і доглянута, «вічно молода» та відкрита до спілкування. Її українська мова, з якою у ряду чиновників досі виникають проблеми, буде, мабуть, бездоганною.

Виглядає на те, що делегування штучному інтелекту функцій речника МЗС несе переважно одні плюси. І це дійсно так, якщо дивитись на ситуацію з точки зору відомства. Але ще є точка зору користувачів цієї чудової знахідки, тобто соціуму та журналістів. А вони якраз не в захваті.

ФБ-спільнота достатньо позмагалася у дотепності, «пройшовшись» по креативу зовнішньополітичного відомства. Окремі юзери запитували, зокрема, чому у «цифрової особи» така яскраво виражена неслов’янська зовнішність (тут відповідь є простою: тому що таку зовнішність має реальний прототип Вікторії – учасниця телешоу «Холостяк» Розалі Номбре з Донецька. Можливо, хтось у такий нехитрий спосіб вирішив підняти рейтингу цього шоу, а заодно і рейтингти «Плюсів»? Хтозна).

Хоча зовнішність тут взагалі не має жодного значення. Мене більше цікавить, чи дійсно Вікторія Ші буде продукувати адекватний набір інформації? Особисто я не є фахівцем зі штучного інтелекту, але припустимо, що так. І все-таки ідея її створення є не найкращою, і далі я спробую пояснити, чому це так.

1. Довіра до державних інституцій з боку громадян знизиться

За будь-якої влади в Україні чиновники намагалася уникати спілкування з пресою. Або мінімізувати його. Або перекласти цей обов’язок на прессекретарів, які на свій розсуд регулювали доступ медійників до тіла «шефа». І чим вище був ранг чиновника, тим ретельнішою виглядала селекція «паркетної» преси. У президентів, наприклад, завжди був свій пул. Бо інколи ті, хто до пулу не входив, інколи провокували неприємні казуси, і тоді навіть Віктор Ющенко (можливо, дійсно найбільш демократичний з усіх керманичів України – кажу це без іронії) зривався на хамив журналістам.

Отож, створення речника «Вікторії Ші», яка відповідатиме за консульські питання, виглядає як перемога середньостатистичного чиновника, котрий нарешті спекався малоприємного обов’язку задовольняти пресу особисто. Одна така Вікторія погоди, звісно, не зробить, але якщо подібний метод візьмуть на озброєння, а виробництво аватарів поставлять на потік, нічого доброго з цього не вийде. Вже зараз більшість респондентів (опитування Центру Разумкова) висловлюють недовіру державному апарату. Тих, хто не довіряє – 75%, тобто троє з чотирьох. А що станеться, коли «цифрових осіб» серед речників побільшає? Недовіра буде тотальною і сягне 100%?

2. Робота міністерств та відомств може бути профанована

Головний мінус Вікторії Ші – це відсутність у неї відповідальності за озвучені нею меседжі. Штучному інтелекту претензії не пред’явиш, «цифрову особу» до відповіді не притягнеш. Міністерство закордонних справ завжди може відкараскатися від сказаного Вікторією, якщо її промови будуть невдалими або раптом стануть незручними. Журналісти ж не знатимуть, кого цитувати і як титрувати Вікторію – погодьмося, що інформація, за якої стоїть неіснуюча персона, виглядатиме як мінімум дивно на сторінках будь-якого ресурсу. Повторю ще раз: те, що дуже зручно для чиновників, інколи змушує хапатися за голову їхніх візаві. І сміятися, і плакати одночасно…

Особливого цинізму, як на мій погляд, ситуації надає той факт, що Вікторія Ші відповідатиме в МЗС за консульській напрям. Зараз, як відомо, за кордоном призупинене надання консульських послуг для українських чоловіків призовного віку. Точніше, вони можуть отримати консульські послуги лише після того, як оновлять дані в ТЦК – цього вимагає закон про мобілізацію. Про це та про інше із розлюченими та / або пригніченими українськими чоловіками й говоритиме Вікторія Ші. Та чи не піділлє поява аватара ще більше олії у вогонь? Чи настрої нинішніх мігрантів державу більше не хвилюють в принципі?

У МЗС запевняють, що «консульська представниця» Вікторія Ші не є заміною речника МЗС України. Тобто живі люди будуть теж. Але – невідомо коли. Бо Олег Ніколенко, який понад три роки працював на посаді офіційного речника МЗС, звільнився у березні 2024-го, і заміну йому ще не підготували. Тож тримайте поки Вікторію. А вона, між іншим, – доволі таки самовпевнена особа. «З моєю появою ми робимо крок у майбутнє», – заявляє Ші. А міністр закордонних справ Дмитро Кулеба додає, що використання Вікторії – це «насамперед економія часу та ресурсів МЗС». «Реальні дипломати зможуть бути більш ефективними та фокусуватися на інших завданнях з надання допомоги громадянам», – запевняє він.

До речі, про реальних дипломатів. Станом на початок квітня посада Надзвичайного і Повноважного Посла залишалася вакантною у 30 українських посольствах у різних країнах. Про це повідомив департамент управління персоналом МЗС, де поки ще не працює своя власна Вікторія Ші.

У списку країн, де немає посла, наявна і Велика Британія, адже що відбувається із призначенням туди Валерія Залужного, поки не зрозуміло. Інша історія торкається Білорусі: у цій країні також відсутній посол (Зеленський звільнив відповідного дипломата ще рік тому). Хоча як на мене, актуальним є інше питання: що робить нині посольство України у Білорусі? Влітку 2023-го громадськість була шокована тим, як посольство завітало на виставку українських рушників, відкриту десь під Мінськом. Враховуючи позицію та роль цієї країни у розв’язаній Росією війни, спільні культурні заходи виглядають недоречним блюзнірством.

Все це я пишу для того, аби підкреслити: у МЗС, як на мене, є значно важливіші поточні завдання, аніж ігри зі штучним інтелектом. Втім, інших міністерств це торкається не меншою мірою. Боюсь, що досвід МЗС може їм сподобатися і бажання обзавестись власною «Вікторією» (не менш сексапільною, аніж вже наявна) візьме гору над здоровим глуздом.

3. Зі свободою слова можуть виникнути додаткові проблеми

Творці Вікторії висувають ще один аргумент на користь її існування. Вона, мовляв, якнайкраще відповідає вимогам воєнного часу. «Адже для того, щоб досягати необхідних для країни результатів, потрібно пришвидшувати всі процеси та бути на крок попереду», – вважають в МЗС. Там, до речі, дуже пишаються своєю розробкою. Бо вона така – одна на увесь світ. В сенсі, одна – на світ зовнішньополітичних речників. Більше у жодній країні заяви від імені МЗС штучний інтелект не продукує. Так само у жодній країні світу (навіть у тих, що воюють, як, наприклад, Ізраїль) немає і свого єдиного телемарафону новин. А от у нас він є.

Десь із тиждень тому Державний департамент США вже вніс телемарафон до свого звіту про порушення прав людини в Україні за 2023 рік. І зазначив при цьому, що такий формат висвітлення новин не сприяє свободі вираження поглядів, зокрема, преси та інших засобів масової інформації, а влада не завжди дотримується їхнього права на таку свободу.

Щоправда, за версією «Репортерів без кордонів», Україна перебуває нині на 79-му місці у рейтингу свободи слова, і це значний прогрес, адже після першого року повномасштабної війни наша країна взагалі випала з першої сотні. У 2021 році Україна опустила на 97-ме місце в рейтингу, а в 2022 році – на 106-те. В організації тоді заявили, що повномасштабна війна загрожує виживанню ЗМІ, а загроза безпеці журналістів є високою як ніколи раніше.

І все-таки ми змогли покращити наш рейтинг, хоча й «Репортери» також відзначили обмеження на поширення інформації через воєнний стан в Україні. Так, ця історія не торкається того, кого і як призначають міністерства своїми прессекретарями, але вона дотична до прозорості та доступності даних, які поширюють в Україні від імені офіційних установ. І навряд чи «цифрові особи» здатні покращити їхнє сприйняття нашими громадянами та додати ваги інформації, яка походить з їхніх стін.

А це означає, що Вікторії до «вікторії» ще далеко, а міністерствам краще не економити на людських кадрах. Віртуальну реальність слід відкласти до завершення цілком реальної війни та всіх супутніх із нею проблем.