Кемская волость України або декомунізація Лівого берегу Дніпра

В РНБОУ пропонують відмовитись від промислового потенціалу Лівого берегу України та розвивати лише Правий берег. А Лівий берег кому залишити? Китайцям?

Цікава державницька позиція. Видно, «даніловщина» добряче таки проросла у даному конституційному органі системи влади і тепер дає свої плоди.

Що пропонує РНБО? Переносити промисловість та розвивати нове виробництво на Правобережжі. А Лівий берег Дніпра, логічно припустити, пропонує залишити і не розвивати.

Формально заява нового секретаря РНБО Литвиненказрозуміла – стимулювати бізнес активніше переносити виробництво подалі від фронту війни. Адже процес іде дуже-дуже слабо. У бік західної України переїхало лише 5% компаній. І то це загалом з усієї України, а не лише з Лівого берегу. Висновок: бізнес залишається там. Значить бачить себе там. Та й зрештою є об’єкти, які просто не переїдуть. Хочу подивитись як перевезе «Запоріжсталь» Ахметов або «ЧеркасиАзот» Фірташ.

Ну і заодно слова представника РНБО демонструє західним різношерстим «партнерам» потужні кроки влади щодо перенесення бізнесу на західні землі України. Мовляв, «шнеле-шнеле, Ганс, дафай, неси інвестицію до нас».

Але так не буде точно. Не потрібно ЄС і США розвивати дійсний промисловий (і в сучасному розумінні) потенціал хоч правого, хоч лівого берега України. Акцент на аграрному секторі. І навіть війна курс не змінить. Лише посилить «аграрний хардкор».

Литвиненко каже: «Раніше ще, за радянських часів, а за інерцією у перші роки незалежності потужності розміщувалося на лівому березі Дніпра виходячи саме зі стратегічної точки зору. Зараз, мабуть, логічно змінювати їхню локацію».

Звичайно, як же тут без декомунізації. «СРСР робив погано, а ми зробимо краще». Безумовно, що в РНБО не цікавить історія розвитку східних і південних земель нинішньої України і де на той час були землі нинішньої частини західної України. А були під далеко не промисловими Польщею, Угорщиною, Чехословаччиною, Румунією.

Більше того – не цікавить РНБО і геологія та географія. Масштабні виробництва розміщувались на той час біля запасів руди і вугілля, наявних тоді електростанцій. А далі біля них розвивались й інші виробництва. Словом, можна довго переказувати історію.

СРСР набудував доволі багато виробництв (і військових в тому числі) і в Західній Україні, які потім доволі успішно позакривали (через об’єктивні причини). Можна і тут довго перелічувати їх назви. Вистачить найвідоміших ЛАЗ, Електрон і Кінескоп.

Подібні заяви РНБО про Лівий берег Дніпра у стилі «та ну його нах» нагадують більш культурну фразу із декомунізованого фільму «Іван Васильович міняє професію»: «Кемскую волость? Да пусть забирают на здоровье, я-то думал, Господи! Царь знает, что делает! Государство не обеднеет. Забирайте! Забирайте!»

Я би в принципі навіть і не звернув увагу на такі думки РНБО, якби не потрапили на очі думки про «децентралізацію енергетики». Адже у цьому ж інтерв’ю і далі проштовхується маніакальна і шалена думка про фактичне руйнування (у парі разом із Росією) централізованої та масштабної енергосистеми України. Яка, до речі, і дає можливість переживати поки що без катастрофічних наслідків ракетні обстріли. .

«Нині стає практично загальноприйнятою ідея необхідності розподіленої енергетики, невеликих блоків, а не великих станцій. До того ж у малих сучасних енергоблоків набагато вищий ККД», - каже секретар РНБО Литвиненко. Ну що ж, нехай каже. Особливо сподобалось «загальноприйнятна ідея». Заклик до неіснуючих авторитетів – це сильно. Британські вчені схвалюють.

Зрештою, після цього не дивує таке ставлення до земель України як до баласту.