Що спільного між Телеграмом та Булгаковим?

Обох хочуть заборонити

Ні, ця стаття буде не про Булгакова. Просто ним останніми днями заповнена уся стрічка новин. Причому одна половина читачів тішиться висновку Інституту нацпам’яті, а інша обурюється – який, мовляв, з Булгакова російський імперець, він же так любив Київ…

І ніхто – повторюю! – ніхто не запитає про головне: ок, висновок УІНП є, а де сама експертиза, яка повинна була цьому висновку передувати? Якщо вона була, то яка її методологія? Якщо не було експертизи, то на основі чого виник висновок? Зібралася «група товаришів», погортала Булгакова і написала свій вердикт? І, до речі, «а судді хто»? Чи такий вже бездоганний у них бекграунд, чи не працювали вони, бува, за часів СРСР та на СРСР?

Отож, нашому соціуму насправді бракує не Булгакова. Бракує логічного та критичного мислення. І так – скрізь. В тому числі й у випадку з Телеграмом.  

Заборонити не можна дозволити

А відтак пропоную вибудувати логічний ланцюжок. Чому зараз пожвавішала дискусія на тему, забороняти чи не забороняти Телеграм?

Це, власне, вже й не дискусія, а законодавча ініціатива: у Раді зареєстровано законопроєкт №11115, який пропонує відрегулювати діяльність платформ спільного доступу до інформації, зокрема, і месенджера Телеграм. Як бачимо, все дуже серйозно, але питання «чому?» залишається в силі.

Відповідь на нього лежить відразу у двох площинах. Перша: Телеграм слід заблокувати, бо це російський продукт. Друга: Телеграм слід заблокувати, бо Україна мусить привести своє законодавство у відповідність до європейського. Почнемо з другого пункту.

Так, у нашої держави є ряд зобов’язань перед партнерами. І Україна дійсно має перенести у своє національне законодавство України норми, які забезпечать синхронне з ЄС регулювання великих онлайн-платформ.

Чого хоче Європа? Європа хоче прозорості

У Євросоюзі акт, котрий регулює відносини держави та онлайн-платформ, називається Digital Services Act. Відповідно до нього встановлюється ціла низка зобов’язань, що мусять взяти на себе онлайн-платформи. Такі зобов’язання стосуються переважно прозорості: можливості видалення контенту, алгоритмів, реагування на скарги тощо.

Digital Services Act ані словом не згадує про Телеграм. Цей месенджер у Європі не котується взагалі. Європейські правила торкаються передусім «дуже великих» мереж, так званих VLOP (very large online platforms). У квітні минулого року Єврокомісія затвердила перелік цих VLOP.

До нього входить Facebook, Instagram, LinkedIn, Tik Tok, Twitter, Amazon, AliExpress, Booking.com тощо. Телеграм же має у Євросоюзі менше 45 мільйонів активних користувачів на місяць, що і є тим самим порогом для визначення великих – у розумінні ЄС – платформ.

Отже, якщо Україна імплементує європейське законодавство, це означатиме напрацювання загальних принципів співпраці з онлайн-платформами. Не більше, але й не менше. І тут, щоправда, може виникнути одна складність. Складність, з якою стикаються й у інших країнах. Це – небажання мережі йти на контакт з регулятором.

До слова, регулятора Україна іще не має. Тобто не визначено орган, котрий виступить у ролі координатора цифрових послуг на національному рівні. Це може бути Нацрада з питань телебачення та радіомовлення або НКЕК (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку).

Питання регулятора ми зрештою вирішимо, але що робити з онлайн-платформами, які вкрай неохоче співпрацюють з державою? До числа таких якраз і належить Телеграм. Скажу відверто: механізмів примусу мереж до звітування перед регулятором не існує. Можна накласти штраф, але хто його сплачуватиме, якщо платформа не розкриває бенефіціарів та їхні контакті дані?

Варіанти боротьби з Телеграмом

До речі, у 2021 році міністерство юстиції Німеччини спробувало судитися з Телеграмом. Проти мережі відкрили провадження за відмову призначити контактну особу для взаємодії з урядом. А також – за відмову вилучати заборонений контент. ЗМІ писали, що Німеччина планує через суд стягти з компанії штраф, розмір якого може становити до €55 млн.

А у січні 2022 року міністерка внутрішніх справ Німеччини Ненсі Файзер повідомила, що в країні можуть заблокувати Телеграм, якщо месенджер продовжить порушувати закони країни. Коли і після такого попередження платформа ухилилася від контакту, Файзер закликала компанії Apple та Google видалити месенджер Телеграм з бази застосунків через поширення ним екстремістських поглядів.

Тут я зроблю невеличкий відступ та зацитую рідну СБУ, котра каже, що повністю заблокувати Телеграм в Україні технічно важко, але можливо. Та водночас нереально заборонити користувачам обходити заборону за допомогою сервісів VPN та інших технологій. Простіше кажучи: той, хто захоче читати Телеграм – знайде можливість. Повністю прибрати його можна, напевно, лише «вирубивши» Інтернет разом із мобільним зв’язком. Але ми, слава Богу, живемо не у Північній Кореї.

Досвід блокування Телеграму був і у Франції. Минулоріч ця країна заблокувала месенджер через те, що поліція виявила поширення дитячої порнографії у Телеграм-каналах і відправила запит на блокування провайдерам. Та через декілька годин з’ясувалося, що поліція мала намір заблокувати лише декілька окремих каналів. А відтак мережа поновила роботу.

А в Україні тим часом пропонують…

А в Україні готують законопроєкт №11115, авторами якого зазначені нардепи з різних фракцій. Це, зокрема, Микола Княжицький, Ростислав Павленко, Михайло Бондар, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Ірина Фріз та Софія Федина від «Європейської солідарності», Микита Потураєв та Людмила Марченко від «Слуги народу», Ярослав Юрчишин і Наталія Піпа від «Голосу», а також Ірина Костанкевич від депутатської групи «За майбутнє».

У пояснювальній записці йдеться про те, що запропонований документ має доповнити чинний закон «Про медіа». Адже через певні його недоліки держава позбавлена можливості ефективно реагувати на низку проблем в інформаційній сфері. А ці самі проблеми «створюють очевидні загрози національній безпеці». Відтак новий законопроєкт і покликаний надати державним органам «відповідний інструментарій».

Документ іде в ногу з європейським законодавством: він пропонує вимагати від платформ, аби ті розкривали структуру своєї власності та джерела фінансування. А ще законопроєкт пропонує не допускати діяльність в Україні суб'єктів у сфері медіа, які належать або фінансуються резидентами держави-агресора.

Під останніми мають на увазі не лише Телеграм, але й ТікТок. Щодо останнього навіть створювали петицію на сайті президента. Аргументація тут та сама, що й у випадку з Телеграмом – через мережу активно просувають російські наративи та відверто ворожу пропаганду. І тут ми впритул підходимо до другого аргументу, що стосується заборони: до поширення мережами невідповідного контенту.

Причому якщо у випадку з Телеграмом йде акцентуація на російському походженню його власників, то про китайський ТікТок говорять як про ретранслятора меседжів з РФ.

Не можу сказати, що ворожа пропаганда не потрапляє в Україну за допомогою соцмереж. Але відповідне віщання відбувається також і через Фейсбук або Ютюб. Хоча співпрацю з останніми держава налагодити може – на відміну від Телеграма, який відразу йде у глибокий «ігнор».

У профільному комітеті Верховної Ради боротьбу з Телеграмом бачать ще й вигляді звернень до РНБО: якщо остання побачить у платформі загрозу національній безпеці, вона може накласти санкції на месенджер. Читай: заблокувати його. Але тут ми знову приходимо до того, про що йшлося вище: блокування можна обійти.

Тобто такий захід не спрацює зовсім або спрацює лише частково. Та й не цього чекають від нас наші західні партнери. То що у такому разі робити Україні?

Ну дуже популярний Телеграм. В тому числі й у держорганах

Передусім, взяти до уваги те, що Телеграм на сьогодні користується у українців значним попитом. Месенджер справді став улюбленим: якщо у 2021 році лише 21% українців користувалися ним для читання новин, то після 24 лютого 2022-го ця цифра зросла до понад 60%, і у 2023 році кількість читачів наблизилася до 72%.

Повномасштабне вторгнення Росії зробило Телеграм-канали мегапопулярними – і в першу чергу ті з них, які коротко та оперативно подають інформацію про обстріли, ракетну небезпеку або інші воєнні дії.

Вочевидь, Телеграму слід було б запропонувати альтернативу – і не треба вважати, що йдеться про щось нереальне і що сконструювати таку мережу нашим умільцям не до снаги. Ринок подібних платформ дуже стрімко оновлюється, і сьогодні вже ніхто не згадує, приміром, про чат ICQ, дуже популярний на початку 2000-х. Навчилися українці обходитися і без такого російського продукту, як «Однокласнікі», «ВКонтактє» або «Живий журнал».

Наявність інших варіантів, без сумніву, зіб’є інтерес до Телеграму, але я розумію, що сьогодні-завтра вони не виникнуть. Тому найоптимальніший алгоритм дій, на моє переконання, міг би полягати у такому.

То що все ж таки слід робити? По пунктах

Так, Україна мусить прийняте законодавство, яке відповідало би європейським нормам.

Так, у цьому законодавстві слід закласти положення про те, що в разі неможливості здійснити перевірку соцмережі (нема її представництва, відсутні витребувані документи, нема комунікації з провайдером), виникає суттєва підстава для визнання структури власності такого провайдера непрозорою.

Якщо ж структура непрозора і діалогу з власниками не виходить, рішення про те, користуватися платформою чи ні, мають передусім ухвалити державні органи.

Нагадаю, що нині у ТГ-каналах побудована ціла комунікаційна інфраструктура СБУ, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міноборони тощо. Всі ці органи мають десятки і навіть сотні тисяч підписників. Як таке можливо, якщо ми підозрюємо Телеграм у поширенні російських наративів та збиранні даних про українських користувачів, а відтак – у зливі таких даних мало чи не ФСБ?

В цьому є, на жаль, типове для України протиріччя: влада прагне заборонити громадянам інструментарій, який активно використовує сама.

Так, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, а також надавачі фінансових послуг не повинні використовувати непрозорі соцмережі.

Так, встановлення таких платформ і пов'язаних із ними сервісів на пристрої, який задіюють для службових цілей має бути заборонене – відповідно до практики деяких країн Євросоюзу.

Скажімо, якщо проводити паралель із тим таки ТікТоком, то варто згадати, що співробітникам Північноатлантичного Альянсу офіційно заборонили завантажувати цю соціальну мережу ТікТок на робочі пристрої – також з міркувань безпеки.

А Білий дім дав американським держустановам місяць на видалення застосунку. Раніше використання ТікТок заборонили також Єврокомісія та Європарламент.

Це, принаймні, буде і справедливо, і послідовно. І заборона торкнеться тих, хто перебуває найближче до державних справ та державних таємниць – так, як це і має бути у цивілізованому соціумі.

До того ж, будь-яка спроба зарегулювати те чи інше питання, як правило, обертається ущемленням прав і свобод громадян. А зі свободою слова у нас і так не все благополучно, на що навіть звертали увагу міжнародні партнери, зокрема, «Репортери без кордонів».

Застосування ж Нацради з питань телебачення і радіомовлення як регулятора або рефері у функціонуванні онлайн-платформ радше призведе до встановлення цензури, аніж до впорядкування даної сфери.

Ми маємо краще навчити громадян проводити аналіз даних, аби наші медійники не ховали завчасно короля Чарльза і не ганьбилися на увесь світ. А тим, хто зараз особливо активно просуває заборону месенджерів чи соцмереж, треба визнати, що вони самі часто ставали об’єктами критики у тому ж таки Телеграмі.

Можна, звісно, розбити дзеркало, яке «транслює» не те відображення, але краще все ж навчитися цивілізовано із ним співіснувати.