Польща згортає «антикорупцію»?

Чому це важливо для України

Парламентська коаліція, утворена у Польщі ще наприкінці минулого року (до її складу увійшли «Громадянська коаліція», «Польща 2050», «Польська селянська партія», «Нова лівиця») підписала угоду, серед пунктів якої – ліквідація Центрального антикорупційного бюро (ЦАБ). Причина такого рішення полягає у тому, що бюро не стільки займалося боротьбою з корупцією, скільки слугувало інструментом у політичній боротьбі з опозиційними силами – зокрема, стежило за їх представниками. Передбачається, що повноваження ЦАБ можуть бути передані іншим спеціальним та поліційним службам.

Чому ця історія може бути цікавою для нас? В Україні також є антикорупційні структури, серед яких Національне антикорупційне бюро (НАБУ) може вважатися найбільш близьким до ЦАБ – за функціоналом та поставленими завданнями. Безперечно, у НАБУ – своя історія, як і свій набір претензій, які можуть бути висунуті цій інституції. Не пропонуючи сліпо копіювати приклад поляків, розповім про те, чому сусіди розчарувалися у ключовому антикорупційному органі. А також – про те, чи є корисним для нас їхній досвід і які ми можемо зробити з цього висновки.

Як влаштована «антикорупція» у Польщі

У Польщі боротьбою з корупцією на усіх рівнях займаються три інституції – Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ), Агенція внутрішньої безпеки (АВБ) та Центральне слідче бюро поліції (ЦСБП). Для першого протидія корупції на всіх рівнях є основним завданням, тоді як для АВБ і ЦСБП – одним з багатьох. Зокрема, Агенція внутрішньої безпеки розслідує податкові зловживання значних масштабів, які шкодять інтересам країни, і корупційні злочини чиновників високого рангу. Натомість слідче бюро поліції протидіє злочинам щодо незаконної співпраці влади чи бізнесу з криміналітетом.

Ще одним важливим органом в системі протидії корупції у Польщі є управління податкового контролю, яке підпорядковується міністерству фінансів. Його завдання – перевірка майнових декларацій публічних осіб та їхніх найближчих родичів. Такі декларації щороку зобов’язані оприлюднювати перші особи держави, а також міністри, депутати, сенатори, судді та прокурори, представники органів місцевого самоврядування.

Заповнення податкових декларацій у Польщі – обов'язок не лише юридичних, але й фізичних осіб, які працюють і сплачують податки. Щороку до кінця квітня вони подають до місцевих управлінь податкового контролю декларації про свої заробітки за попередній рік. Тому на практиці не лише чиновники державного чи місцевого рівнів можуть опинитися у фокусі уваги антикорупційних органів. Якщо у будь-якої особи буде помічено різницю між фактичним і задекларованим рівнем доходів, це може стати предметом ретельнішого контролю з боку податкових й антикорупційних органів.

Що встиг зробити ЦАБ

Але повернемося до ЦАБ. Це – відносно новий орган, створений у 2006 році. Тут працюють 880 осіб, а бюджет складає понад 150 млн злотих (приблизно 38 млн дол. США). Вже у перший рік свого існування функціонери органу затримали звільненого незадовго до цього міністра спорту Томаша Ліпця, який згодом потрапив за грати на 3,5 років за отримання хабаря у розмірі 100 тис. злотих (понад 25 тис. дол. США).

У 2009 році бюро розпочало слідство проти лідера фракції правлячої на той час партії «Громадянська платформа» Збігнєва Хлебовського, якого підозрювали у лобіюванні інтересів грального бізнесу в Польщі. Остаточно провину впливового політика доведено не було, але у зв'язку із скандалом він втратив позиції у партії і згодом змушений був залишити політику.

Пізніше – у 2013-му – у Польщі прогриміла справа Славоміра Новака (який згодом певний час очолював наш «Укравтодор». Антикорупційні органи закидали міністру те, що він не вписав у майнову декларацію годинника вартістю понад 10 тис. злотих (понад 2,5 тис. дол. США) й отриманий у лізинг автомобіль Volvo. Cудова тяганина по справі Новака тривала два роки: спочатку суд визнав його провину, але після поданої апеляції усе ж очистив його від звинувачень. Утім, до польської політики Новак вже не повернувся.

Також з подачі ЦАБ тривали антикорупційні розслідування у польському футболі, де фігурантами були десятки футболістів, суддів та функціонерів різного рівня. Йшлося про «купівлю» футбольних матчів, до чого причетними виявилися цілі команди в різних лігах. У підсумку до умовних термінів ув'язнення та виплати штрафів засуджено 11 футболістів, серед яких і колишні гравці збірної Польщі.

Та чи не найгучнішою в історії антикорупційного бюро є діяльність «агента Томека» – оперативного працівника цього органу Томаша Качмарека, який мав декілька прізвищ і працював у вищих політичних сферах. Він був фігурантом кількох скандальних справ з «романтичним» відтінком, адже залицявся до своїх «жертв», схиляючи їх до корупційних діянь. Цей метод агент використав по відношенню до депутатки Сейму Беати Савіцької, яка отримала хабар за втручання у тендерну процедуру. За схожим сценарієм він намагався вручити хабар відомій польській селебріті і телепродюсерці українського походження Вероніці Марчук за сприяння у приватизації будинку у центрі міста.

«Агент Томек» намагався також довести, що екс-президент Александер Кваснєвський та його дружина Йоланта незаконно володіють великим заміським маєтком, записаним на підставну особу. Утім, причетність Кваснєвських до власності маєтку не було доведено.

Після викриття діяльності Качмарека і звинувачень на його адресу у незаконних діях (адже він намагався схиляти осіб до корупції, що давало можливість зловити фігурантів на «гарячому»), він подався у політику і навіть став депутатом Сейму. Щоправда, згодом здав депутатський мандат, мотивуючи це особистими причинами. А вже у 2014 році варшавська прокуратура відкрила провадження проти нього самого – саме за перевищення повноважень у справах сім'ї Кваснєвських та Марчук.

Скандали, пов’язані з антикорупційним бюро

Здавалось, що випадок з «агентом Томеком» – це виняток з правил, коли недопрацювання є одиничним та таким, що більше не повториться.

Але у 2020-му в полі зору не лише польських, але й українських правоохоронців знову опинився Славомір Новак. Як прокоментував тодішній очільник НАБУ Артем Ситник, діяльність злочинної організації, яку створив Новак, «була скерована на розкрадання коштів міжнародних організацій, які виділяли їх для ремонту доріг в Україні». Події, що вивчалися спільною слідчою групою, стосувалися 2016-2019 років. У той період Новак створив у Польщі підприємство і через третіх осіб поповнював його статутний капітал вкраденими коштами. У такий спосіб вони відмивалися та виводилися з країни, пояснив Ситник.

А з цього випливає, що ЦАБ примудрився не помітити махінації Новака. А раніше, у 2013-му, тамтешні детективи не змогли представити у суді такої доказової бази, яка би довела провину Новака. Що це, якщо не провал слідчої роботи?

Втім, далі події із ЦАБ розгорталися ще драматичніше. З кінця 2023 року тривав суд над представниками партії «Право і справедливість» Маріушем Камінським та Мацеєм Вонсіком. Перший – це колишній міністр внутрішніх справ, а другий – його заступник. Їх обох засудили до двох років позбавлення волі за перевищення повноважень, коли ті очолювали Центральне антикорупційне бюро.

Але це не кінець історії: президент Польщі Анджей Дуда намагався застосувати право помилування щодо фігурантів справи, що викликало обурення у чинного прем’єра Дональда Туска. Він звинуватив Дуду у перешкоджанні ув'язненню двох колишніх урядовців, адже ті є його однопартійцями. Туск навіть пригрозив главі держави, а також лідерові «Права і справедливості» Ярославу Качинському притягненням до відповідальності за саботаж конституції і порушення закону. «Польська поліція мала намір арештувати Камінського і Вонсіка та доправити до в'язниці, однак не знайшла їх вдома – обоє перебралися до президентського палацу, який відмовляються залишати», – зіронізував Туск.

Насправді ж поліція знайшла і Камінського, і Вонсіка та доправила їх – згідно із рішенням суду – за грати. Там Маріуш Камінський на знак протесту оголосив голодування, заявляючи, що вважає свою справу політичною і замовною. Не берусь судити про те, наскільки це відповідає дійсності, але факт той, що над ЦАБ згустилися хмари.

Що ж далі?

А тепер повернемося до коаліційної угоди, про яку йшлося на початку. У ній польські політики підкреслили необхідність забезпечення законності функціонування системи правосуддя та конституційних судів. А також – відновлення аполітичної, незаангажованої роботи Національної ради юстиції (аналог нашої Вищої ради правосуддя) та Верховного суду.

Коаліція має намір деполітизувати спецслужби та запровадити чіткі правила державного контролю над ними. Адже підпорядкування поліції та інших силових відомств правлячій партії призвело до використання їх у політичній боротьби та до обмеження громадянських прав. Коаліція обіцяє обмежити кількість служб, уповноважених на здійснення оперативно-розвідувальної діяльності та тривати їх на контролі. При цьому, як вже було сказано, Центральне антикорупційне бюро буде ліквідовано, а його ресурси та повноваження передано іншим органам.

Чи має все це стосунок до України? Безпосередній – ні. Але чужий досвід буває важливим. Тим паче, що Україна та Польща намагаються розвивати правоохоронну систему за одними лекалами. Поляки не побоялися можливого осуду міжнародних інституцій і докорів у тому, що вони буцімто згортають антикорупційну діяльність. Польська сторона готова ліквідувати орган, який видається їй неефективним та скомпрометованим попередніми промахами і скандалами. Ось це і є важливими для нас.

Але чи є неефективним наше Антикорупційне бюро? З 6 березня 2023 року НАБУ має нового керівника – Семена Кривоноса, який змінив на посаді директора Артема Ситника. В цьому місяці минув рік з моменту його обрання. Це – цілком достатній термін, аби дати відповідь на поставлене вище запитання. Однак для цього треба проаналізувати роботу Бюро.

Попередній аудит діяльності НАБУ охоплював період за 2021-2023 роки – його провела група експертів за ініціативою посольства США в Україні та Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні. Результати роботи НАБУ аудиторів розчарували: вони відзначили цілий ряд проблем, серед яких – відсутність пріоритетності в розслідуванні злочинів, надмірна бюрократія, неефективність деяких підрозділів Бюро, фаворитизм та поступове «вигорання» працівників НАБУ тощо.

Але все це дісталося Кривоносу у спадок від Ситника. Нині ж Бюро має пройти новий аудит – такою є вимога Міжнародного валютного фонду. Кривонос заанонсував цю подію, вказавши і на дедлайн – кінець вересня поточного року. Поки що підготовка до аудиту не ведеться ніяка, але далі буде видно. А відтак – залежно від висновків перевіряючих – буде корисно згадати те, як радикально підійшли до долі ЦАБ поляки. Можливо, дечому нам слід повчитися і у них.