Так будуть чи ні переговори?

Переговори-переговори. Усі так збудились. І розмірковують, що буде далі. А переговори тим часом ідуть своїм ходом.

Категорія особливо переживаючих активістів та просто свідомих громадян б’є на сполох, калатає у всі дзвони – Україну здають, китайський міністр Ван І та спецпредставник Лі Хуей окучують Європу щодо переговорів на стороні Росії, землю нам не віддадуть. І прочєє, і прочєє, і прочєє.

А тут іще як на зло міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан вийшов і рвучи на собі волосся сказав, що «всьо пропало», «переговорів не буде». Не вистачало лише фрази «без нас (турків) нічого не вийде».

Я би не розглядав слова Туреччини, що «переговорів не буде» і вони «зараз не є можливими» як константу чи ультиматум. Ми є свідками конкуренції різних переговорщиків, де позиції турків далеко не найкращі.

Знову ж таки можна згадати Папу Римського (усі вже його обгадили? заспокоїлись? можна говорити?). У своєму інтерв’ю про білий прапор Франциск говорив не про одного переговорщика, а про їх множинну кількість.

Тому заява турка Фідана – це як у спорті, коли можна банально перегоріти. Тому що окрім турків активними переговорщиками є Саудівська Аравія, ОАЕ, менше Катар. Китай, звичайно, в стороні, але також є. А от у Туреччини проблеми. Після того як Ердоган віддав полонених з «Азову» без згоди Росії – тепер не все так легко дається туркам. Хоча, все може змінитись. Як кажуть, не зарікайся.

Так от – чого я про переговори згадав. Найцікавіше у цих переговорах, що із переговорною групою чи Китаю, чи Саудівської Аравії, чи ОАЕ їздять окремі спеціально навчені люди, які контролюють обговорення питання газу, транзиту газу і нафти, продажу нафти і нафтопродуктів, видобутку газу і нафти, переробки нафти. Навіть робоча група Папи Римського включає у себе таких людей. О, дожились!

А питання Запорізької АЕС? На початках турки брали там участь, а потім вже їх до цього питання не підпускають. І зараз заява Гросі із МАГАТЕ, що все дуже погано на ЗАЕС – це також паралельний процес як додаток до загальних воєнно-політичних переговорів. Але, думаю, що без вирішення енергетичних питань політичного рішення також не буде. У випадку із Запорізькою АЕС не хочеться побачити «акт доброї волі», коли буде формалізоване і підтверджене управління ЗАЕС з боку Росії.

Згадайте 2019 рік і першу та поки що останню зустріч Зеленського і Путіна на переговорах у «нормандському форматі». Там також питання газу вирішували. Які би там байки не розповідали екс-голови «Нафтогазу» Коболев чи Вітренко, що «ми там всіх удєлали», але поки Україна, Росія і ЄС не узгодили усі пункти тоді майбутнього (а зараз чинного) контракту – ніхто би нічого не підписав.

Проте, нам тут не варто переживати. Більшого зла, ніж війна та її наслідки Україна, можливо, вже не отримає. Усі енергетичні питання будуть носити скоріше за все відомчий характер. Це значить, що нас просто поставлять до відома, що буде в Україні з «газом і нафтою».