Не такий Папа Римський

Слова Папи Римського Франциска про «білий прапор» викликали чергову дивну і дитячу реакцію частини українського суспільства.

Мало того, що він не пропонує, а лише роздумує з точки зору християнства модель поведінки двох воюючих країн. Але ж для цього потрібно не лише вміти викладати найбільший герб України у Ватикані, а й осилити релігійну картину світу, де є православні, католики, протестанти.

Словом, це вам не один «Оскар» отримати на державу. «Оскар», виходить, окей. А реальна оцінка Папи Римського не окей. Краще, звичайно, в мирний час хороший фільм зняти і за нього «Оскар» отримати.

Відразу поставимо у сторону тих, хто «хайпує» на Папі Римському – політики, активісти, патріоти, свідомі громадяни. Таке життя – запіліть класний відос, рілс чи сторі в інсті – це сьогодні в пріоритеті. Бо піпл хаває – вкотре так скажу.

Почну з того, що ясно вже всім – голос Папи Римського лише підтверджує близький кінець війни, бажання глобального світу припинити війну, небажання витрачатися на війну, відсутність грошей на війну. Правильний варіант – для кожного свій. Який буде кінець – вже наступне питання.

Папа Римський Франциск у своїх заявах не перший і не останній. Смішно ж бачити візит Зеленського до Ердогана, який просуває чергову мирну зустріч, а «папа римський не такий». Та й, зрештою, окрім Саудівської Аравії, ОАЕ, Туреччини, менше Катару, у різноманітних гуманітарних переговорах бере участь і Ватикан.

Словом, українцям все не так. Ілон Маск не такий. Хоч і дає старлінки, але сміє висловлювати свої думки і оцінки про війну. Покійний Генрі Кіссінджер не такий, бо посмів щось пропонувати іще півтора роки тому. Авторитет для українців не грає ролі. «Спився, вижив з розуму, дурень» - підібрати потрібне слово дуже просто. Лиш би залишитись у своїй бульбашці і не відкривати очі.

Тому і висміювати і плювати в бік Папи Римського – це не допоможе. І тим паче це не змінить умови війни, в яких ми всі живемо.

Не такі всі інші люди у Великобританії, Франції чи США, які мають іншу позицію щодо війни. На то вони й інші люди, і до того ж вони далеко від війни. Як і ми, українці, були колись далеко від війни в Сирії, Іраку, Афганістані і десяток менших переважно африканських країн, які через шкільну реформу школярі України навіть вже ніколи і взнають.

І як же без греко-католицької церкви України. УГКЦ - формальний представник Римо-католицької церкви в Україні. Пара Римський – безпосередній начальник УГКЦ, греко-католиків або як їх іще називали – сто років тому і називають зараз – уніатів в Україні. І нічьо. Не тисне. Глава УГКЦ Шевчук скромно відмовчується на чергові заяви Папи Римського. Члени УГКЦ також не вигукують прокльони у бік свого начальника.

Це напевно іще один фактор, що війна в Україні – це не лише війна двох народів. Це ширші глобальні питання (без великої геополітики) – зміни в економіці, географії, культурі, зрештою релігії. І Папа Римський, можна припустити, не хоче увійти у церковну і релігійну історію як такий, що не об’єднував християн, а продовжував їх ділити, «захоплював» нові території, розширював католицизм новітніми, сучасними методами.

А ситуація в Україні, коли УГКЦ (іще раз – формально це не є автономна і не є незалежною церква) намагається ділити шкуру УПЦ, вимагаючи для себе частинку Києво-Печерської Лаври і Почаївської Лаври. Про менші різноманітні заяви подібного штибу можна і не згадувати. Тому у Ватикані просто виникає питання: для чого Римо-католицькій церкві конфлікти? Звідси і риторика Папи Римського.

Неформальне об’єднання УГКЦ і ПЦУ щодо святкування Різдва 25 грудня, їх перехід на новоюліанський календар, спільні проекти. Усі ці кроки не викликають формального схвалення Римо-католицької церкви. Якщо не сказати більше – те, що відбувається в Україні їх дратує. Саме так.

Висновків із слів Папи Римського не буде. По чесному, то усі все правильно зрозуміли, що мав на увазі Франциск і чому він так каже.