У НАЗК – новий голова, відтак чекаємо на зміни

Главою відомства обрано Віктора Павлущика

У попередній своїй статті, присвяченій НАЗК, я писала про зовнішню оцінку діяльності Агентства за 2020-2021 рр. і про відсутність аудиту за наступні два роки. На той час установа іще не мала нового голови, але тепер очільник обраний – ним став Віктор Павлущик. Бажаючи керівникові НАЗК успіхів, не можу не нагадати про ті складнощі та виклики, які супроводжують цю інституцію з моменту її створення. Але перш ніж перейти до їх аналізу, кілька слів – про нового голову.

Отож, хто такий Віктор Павлущик?..

Очільник НАЗК закінчив свого часу ліцей у Вінниці, а потім переїхав до Києва, де вступив до Національної академії СБУ. Там він у 2008 році здобув спеціальність «Правознавство». Того ж року розпочав військову службу у Головному управлінні СБУ на посаді оперуповноваженого. У грудні 2009-го Павлущика перевели вже до Центрального управління, де він проходив службу до 2015 року. Під час служби закінчив Київський університет ім. Шевченка за фахом економіста-міжнародника.

У 2015 році Павлущик перевівся до НАБУ, пройшовши перший конкурсний відбір до новоствореного органу. Починав детективом, потім став старшим детективом (заступником керівника відділу детективів), а у 2017 році  обійняв нинішню посаду керівника відділу детективів.  Минулого року Павлущик, як і інший претендент Сергій Гупяк, брав участь у конкурсі на директора НАБУ, а також подавав документи на участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя за президентською квотою.

Він, таким чином, людина з амбіціями. І не без статків. Вони зацікавили й Конкурсну комісію із відбору очільника НАЗК, яка вивчала досьє Павлущика. Питання викликали і виїзди за кордон майбутнього голови: після 24.02.22 він робив це тричі. Втім, Павлущик є батьком трьох неповнолітніх дітей і запевнив, що перевозив дітей за кордон та відвідував їх, беручи офіційні відпустки в НАБУ.

У декларації за 2022 рік він показав 1,4 млн грн доходу, право користування квартирою у Києві та авто Toyota Camry 2014 року у власності. Його діти у 2022 році мали тимчасове житло в Румунії в рамках програми захисту переселенців. А Тетяна Водоп’янова задекларувала 1,2 млн грн доходів в НАБУ та 260 тис. грн від продажу авто. Вона також володіє Nissan Leaf 2019 року випуску, житловим будинком та земельною ділянкою в Бучанському районі та має у спільній власності квартиру в Запоріжжі.

…і з чим він стикнеться?

Тепер, коли з майном покінчено, перейдемо до суті. Тобто до того, чим доведеться керувати Павлущику. Зазначу, що НАЗК – доволі складний та проблемний орган. Хоча законодавче підґрунтя його створення парламент забезпечив ще у 2014-му, запрацювало Агентство лише два роки по тому. Зволікання було пов’язане із тим, що тодішній уряд затягнув процес створення антикорупційної інфраструктури в Україні.

Але зрештою Агентство народилося. У законі про НАЗК сказано, що орган відповідає перед Верховною Радою і звітує Кабміну. Контролює його парламент. Цей момент свого часу зацікавив Раду Європи, яка запитувала, що саме включає «парламентський контроль». Європейцям пояснили, що йдеться про обов’язок НАЗК надавати парламенту звіти про свою роботу, котрі – як показав досвід – не мають практичних наслідків.

Першим викликом для НАЗК став запуск реєстру декларацій чиновників. Був політичний намір перевіряти можновладців, проте юридичний базіс ніяк не складався – один із законів щодо декларування заветував президент Порошенко через його суттєві недоліки. Процес початку декларування сповільнювала й потреба забезпечити захист баз даних Агентства.

В результаті за рік роботи НАЗК перевірив аж 91 декларацію з півтора мільйона поданих документів. Тим часом у 2017-му завершився період дії першої Антикорупційної стратегії, а нової парламент не ухвалив. Нова (обрана у 2019 році) Рада вирішила повністю перезавантажити НАЗК. Повноваження його членів були припинені, а саме Агентство отримало нового очільника – Олександра Новікова, якого за новою процедурою призначив уряд на чотири роки.

2020 рік почався для НАЗК з певного правового « потрясіння »: Конституційний Суд визнав окремі положення закону щодо фінансового контролю за активами та інтересами державних службовців неконституційними. Це поховало всі справи про брехню в деклараціях, які зібрались у судах до того часу. Згодом необхідні положення щодо декларування в терміновому порядку були відновлені.

Тож протягом 2021 року НАЗК здійснило перевірку більш як тисячі декларацій високопосадовців, знайшло зловживань на суму понад мільярд гривень і передало відповідні матеріали в правоохоронні органи. Але тут почалася «велика» війна, і на час дії воєнного стану декларування чиновників і перевірки декларацій було призупинено. Закон про відновлення декларування вдалося ухвалити лише у вересні 2023 року.

Що ж до нової Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки, розробленої НАЗК. Її парламент ухвалив у червні 2022 року, і вже тоді із цим документом виникло критичне відставання. Звісно, не все так погано, якщо порівняти це з повною відсутністю такої стратегії, починаючи від 2017 року. Але оскільки в першому читанні документ ухвалили в листопаді 2020 року, а в цілому прийняли у 2022-му, на реалізацію стратегії залишається тільки два роки.

Завершуючи цю частину аналізу, нагадаю ще раз про той єдиний поки що міжнародний аудит НАЗК, який наголосив на серйозних недоліках у роботі Агентства. Прикметно, що реакція з боку команди Агентства, Олександра Новікова, Громадської ради НАЗК на згаданий аудит відсутня в принципі. Ніхто не взяв на себе відповідальність за помилки, всі лише наголошували на успіхах.

Можливо, саме через гучні та поки що не виправдані аплодисменти ніхто не почув (а також і не побачив) деяких «нюансів» того, як проходив конкурс на посаду голови НАЗК. Коротко я цього торкнуся, але загалом хочу поговорити про інше. А саме про те –

То чого ж всі чекатимуть від нового голови?

На певному етапі конкурсна  комісія (а складається вона з трьох міжнародних експертів та трьох українських) перейшла від прозорої роботи до напівпрозорої, а згодом – і до зовсім закритої. До другого етапу конкурсу дійшли 24 кандидати (з початкових 64). Потім їх стало ще менше – десятеро. Це цілком нормально, коли претенденти відсіюються, адже, зрештою, потрібен лише один. Ненормально інше – коли жодному з дискваліфікованих не були надані пояснення причин їхнього виключення. Комісія взагалі не утруднювала себе коментарями.

Нагадаю, втім, що достатньо одного голосу з боку її іноземних членів, аби рішення було заблоковано. Із такими преференціями на міжнародній частині комісія лежить особлива відповідальність, але вона, схоже не виправдовує покладеної на неї довіри. До кандидатів, які пройшли у фінал, виникали серйозні запитання, котрі так і залишились без відповіді. (Проведу аналогію з обранням суддів: якби серед них були подібні претенденти, всі б уже волали про «недоброчесність»). 

Перед самим фіналом у пресу було здійснене вкидання інформації: йшлося про те, що нинішній перший заступник голови НАЗК Артем Ситник провів закриту нараду, на якій назвав імена фіналістів – Андрія Вишневського та Дмитра Калмикова. Перший нібито мав стати головою Агентства, а у разі якщо «щось піде не так», та очолить НАЗК - другий. Хто забезпечив подібний «витік» аби ці кандидати були дискваліфіковані залишається тільки здогадуватися.

З рештою маємо Павлущика як переможця перегонів. Тобто колишнього детектива НАБУ на чолі НАЗК. Так само, як і на чолі САП, де теж – детектив НАБУ.

За таких умов нелегко буде забезпечити справедливий баланс та  систему «стримувань та противаг», у діяльності антикорінфраструктури,  хоча у нового голови Павлущика є шанс все виправити і довести, що він гідний своєї посади. І питання не тільки у кадровій політиці, а й у поверненні діяльності НАЗК в законне русло, адже «санкційна політика», якою займалося НАЗК,  це абсолютно не функція Агенства, не його місія і не надані законом повноваження. Це – самодіяльність, яку слід припинити.

Тим паче, що НАЗК є чим зайнятися, і є, які прогалини у своїй роботі закривати. Про потребу проведення зовнішнього аудиту НАЗК за 2022-2023 роки я вже писала вище – із подібною ініціативою Агентство має виступити, залучаючи до цього Кабінет міністрів. Крім того, НАЗК мусить продовжувати перевіряти декларації та удосконалювати механізми такої перевірки та моніторити виконання законодавства щодо конфлікту інтересів та лобізму.

Оце і є прямий функціонал НАЗК, котрому нарешті слід визначитися із пріоритетами у діяльності і не розпилятися на дрібниці або на те, що взагалі є поза сферою його діяльності. Свого часу НАЗК замість пошуку значних незадекларованих активів витратило чималі ресурси на виявлення дрібних розбіжностей та ознак податкових порушень (за якими переважно давно сплив строк давності).

Також за попереднього керівництва Агентство освоїло «швидкі» автоматичні перевірки декларацій через верифікацію даних декларації із даними інших реєстрів щодо активів декларанта і членів його сім'ї. Аудитори НАЗК якраз і відзначили, що запровадженням процедури «швидких» перевірок НАЗК вийшло за межі своїх законних повноважень та спричинило дублювання.

Тож це – іще одна точка докладання зусиль для нового голови. Але почати можна із зовсім простого завдання – розібратися із тим, чи дійсно голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін був відряджений до НАЗК для несення військової служби. І повідомити деталі цієї карколомної історії громадськості.

Насамкінець зазначу ще й таке: у чомусь нинішньому очільнику відомства буде складніше, ніж його попереднику, а у чомусь – легше. Так, Павлущику доведеться розгрібати авгієві стайні вже допущених помилок, але з іншого боку, список актуальних завдань – вже є зрозумілим та очевидним. Було б бажання та «політична воля», і добре зарекомендувати себе можна у перші ж дні роботи.

Зробить він це чи не зробить – ось у чому головна інтрига, пов’язана з НАЗК.