Дві країни планують підписати безпекові угоди з Україною вже наступного місяця. Інші – зроблять це протягом цього року.
Своїм проривним
рішенням надати Україні зобов’язання
(commitments) у сфері безпеки (важливо: це НЕ гарантії безпеки – таких
гарантій нашій країні жодна країна не надасть) Велика Британія
вирішила відразу декілька надзвичайно важливих для нашої країни завдань. По-перше,
виставила у цій угоді дуже високу планку для інших країн, які будуть
підписувати цього року подібні угоди з Україною. По-друге, сильно прискорила рішення інших
партнерів Києва перейти до їхнього практичного підписання.
Отже, щодо високої планки, на яку будуть орієнтуватися
інші країни при підписанні безпекових угод з Україною. Лондон в угоді
зафіксував дві ключові речі. По-перше, узяв на себе ряд
конкретних зобов’язань. І зобов’язався не тільки підтримувати нашу країну
«стільки, скільки буде потрібно, щоб Україна могла ефективно захищатися»,
надати їй усеосяжну допомогу для захисту та відновлення територіальної
цілісності. А й також
допомагати зміцнювати обороноздатність нашої країни після війни.
Але крім цього – і це дуже важливе - зобов’язався
невідкладно прийти на допомогу Україні в разі «будь-якої військової ескалації
та/або нової агресії з боку РФ». Як підкреслив Ріші Сунак, виступаючи у
Верховній Раді, «наша
угода передбачає, що вам не доведеться просити або вмовляти Британію
допомогти».
По-друге, Велика Британія у західному таборі у ставленні до РФ
відома як один із найбільш послідовних яструбів. Вона послідовно підтримує
лінію «завдати поразки Росії в Україні» на відміну від позиції поміркованих «не
допустити поразки України». Більш того, на відміну від США Велика Британія, яка
свого часу всупереч позиції Вашингтону не заперечувала проти розпаду СРСР,
прихильно ставиться й до можливості розпаду Російської Федерації після її
поразки у війні.
Тому саме ця жорстка лінія дій проти РФ й зафіксована в
українсько-британській угоді. Й на неї будуть змушені nolens volens орієнтуватися всі
майбутні підписанти безпекових угод з нашою країною. Іншими словами в рамках
тієї довгостроковій «стратегії дикобраза», яку Києву пропонує Захід (щоб
підвищити для Москви ціну вторгнення в Україну до того, як наша країна стане
членом НАТО) розмір голок українського «дикобраза» спроектований за британською
метричною системою.
Хто ж стане наступними підпис антами безпекових угод з
нашою країною? На жаль, у числі перших послідовників Британії не буде
Сполучених Штатів. Бо ще 3 серпня минулого року, за декілька тижнів після
вільнюського самміту НАТО у липні, на якому країни G7 проголосили про бажання заключити з
Україною угоди у сфері безпеки, Київ і Вашингтон розпочали переговори про таку
угоду.
І, як розповіла у день підписання угоди з Великою Британією
посол США в Україні Бріджит Брінк, за майже півроку пройшли два раунди переговорів
й процес обговорення змісту майбутнього документу буде продовжуватиметься
надалі. Тобто, далекий від завершення. Тому можливість підписати таку угоду з
США з’явиться лише у середньостроковій, а не найближчий перспективі.
Натомість є відразу декілька країн, які можуть підписати
безпекові угоди з Україною вже наступного місяця. Претендентів на друге місце
після Британії у лютому є відразу два.
Перший - це Канада. Колишній британський домініон
традиційно проводить узгоджену позицію у сфері безпеки з колишньою метрополією.
І зрозуміло, чому одночасно з підписанням угоди у Києві британським прем’єром
Ріші Сунаком канадський уряд того ж дня надіслав в офіс президента України
проект угоди про безпекову співпрацю між країнами. Очікується, що документ про «безпекові запевнення - security assurances» мають погодити за
кілька тижнів, повідомила посол Канади в
Україні Наталка Цмоць.
Скоріш за все, Канада й стане другою державою після
Великої Британії, яка підписала з нашою країною безпекову угоду.
Іншим кандидатом на другого фіналіста безпекової естафети
з Україною після Британії є Франція. Президент Франції Емманюель Макрон
повідомив, що здійснить візит до Києва в лютому. Під час цього візиту йтиметься
про двосторонню угоду про гарантії безпеки між Києвом і Парижем, схожу на
домовленість, узгоджену між Києвом і Лондоном.
Причина поспіху Макрону теж є зрозумілою: Париж завжди
ревно ставився до зовнішньополітичних успіхів Лондону та проривних
зовнішньополітичних ініціатив останнього, й тому поспішатиме якомога скоріше
підписати свій варіант безпекової угоди.
Ще один привід Парижеві поспішати – підтвердити своє
позиціонування як країни, яка проводить лінію, як мінімум автономну від
Вашингтону та його найближчих союзників-англомовних країн. В будь-якому випадку
наша країна буде у виграші від активізації Парижа у питанні укладанні
безпекової угоди.
Після Канади та
Франції перспективним є підписання безпекових угод з північноєвропейськими
країнами — Норвегією, Швецією, Данією та Фінляндією. Які послідовно, рішуче та
потужно підтримають нашу країну у війні й мають необхідні ресурси для
продовження цієї підтримки.
Також, скоріш за все, приблизно тоді ж безпекові угоди будуть підписані з країнами Балтії, чия підтримка України стосовно до їхнього ВВП є вражаючи великою.
Крім цього, є вірогідність, що практично одночасно з ними безпекові угоди будуть підписані з Чехією та Польщею.
Й до цієї другої хвилі підписантів, можливо, приєднаються
й країни, які надали найбільшу військову допомогу Україні з лютого 2022-го - США та
Німеччина.
Підписання угод зі всіма цими країнами задасть якісно
новий формат міжнародній архітектурі безпеки. Й визначить новий безпековий
рівень відносин України з країнами-підписантами угод про безпеку, а також новий
рівень тиску колективного Заходу (разом з Україною) на агресора Росію.
#хроніки Третьої світової
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.