Нова фаза війни проти України на другому – економічному – фронті

Поляки продовжують спроби отримати економічні надприбутки за рахунок України, яка веде виснажливу війну за виживання із Росією.

У темі стосунків з Польщею після 24.02.2022 є три ключових моменти.

По-перше, треба завжди пам’ятати, що відразу після початку повномасштабної агресії РФ проти нашої країни саме Польща надала величезну допомогу і нашій країні, й українцям. За що полякам надзвичайно велика подяка. Подяка, яка була, є і залишиться – бо була величезна і реальна допомога у критичний для нашої країни момент.

По-друге, в 2023-му ситуація змінилась дуже сильно. Спроби Росії знищити Україну продовжувались так само, як і у 2022-му. Але замість продовження повної підтримки України у війні проти Росії сама Польща у квітні минулого року розв’язала довгу і виснажливу торгову війну проти України. Ця війни продовжується практично без зупинок досі. Й вже майже рік визначає контекст й двосторонніх відносин наших країн, й ставлення українського та польського суспільства один до одного.

І по-третє – враховуючи серйозність ситуації для нашої країни потрібно звертати увагу не на заяви політиків і щирі запевнення представників Польщі про безмежну підтримку України та любов&дружбу кожного поляка до кожного українця, тощо, а на реальні дії поляків. Починаючи від аграріїв та транспортників й закінчуючи керівництвом сусідньої країни.

Останнє необхідно, оскільки багатораундова торгова війна Польщі проти України, яка триває з весни минулого року, має всі риси системної та прорахованої з боку Польщі комплексної кампанії. Й ініціатива офіційної Варшави цього тижня припинити безмитну торгівлю ЄС з Україною це знову підтвердила.

Ця ініциатива – наслідок того, що досі не вирішено фундаментальне питання щодо виконання умов доступу української агропродукції на європейський ринок згідно домовленостей України з ЄС. Польща не є підписантом цих угод, проте саме Польща успішно блокує їхнє виконання та ігнорує заклики щодо припинення блокади української продукції не тільки з боку Києва, а й з боку органів Євросоюзу.

Тобто, саме офіційна Варшава грає головну скрипку в організації та продовженні блокади українського кордону. Спочатку, коли з її мовчазної згоди польські транспортники надовго і ґрунтовно заблокували кордон з нашою державою. Й зараз, коли ігнорує всі спроби  Києва та Брюсселя зняти цю блокаду.

Після польських місцевих виборів у квітні цього року не варто очікувати припинення торгової війни Польщі проти України. Бо восени минулого року у Польщі були парламентські вибори. Й невиправдані оптимісти запевняли: різке загострення у стосунках двох країн навколо питань експорту українського зерна аж до звернення до Світової організації торгівлі обумовлено лише політичною кон’юнктурою парламентських виборів і минеться відразу після цих виборів. Реальність інша: питання загрози з України буде широко використовуватися й на місцевих виборах, й після них.

І зникне з порядку денного життя Польщі і порядку денного її стосунків з нашою країною лише після того, як буде знайдено фахове і комплексне рішення із врахуванням позиції України, Польщі та європейських інституцій.

Були очікування, що із приходом Дональда Туска ситуація покращиться. Але бачимо, що цей політик із його величезним політичним досвідом, колишній президент Європейської ради із глибоким розумінням всіх нюансів політичної кухні Євросоюзу досі не презентував дієвої ґрунтовної програми для виходу із кризи.

Це говорить про те, що, на жаль, політичної волі для припинення торгової війни проти України у нинішнього польського «проєвропейського» уряду немає. Так саме, як такої волі не було й у попереднього уряду «євроскептиків».

Те, що було цілком можливим для Туска зробити після відразу приходу до влади – миттєво припинити блокаду українського кордону. Й після цього розпочати фаховий пошук комплексного вирішення складного питання з українською аграрною продукцією у трикутнику Київ – Варшава – Брюссель.

На жаль, Туск та його команді цього не зробили ані після свого приходу до влади, не збираються робити надалі. Замість цього блокада кордону і «загроза для польських фермерів з України» стали константами політичного життя Польщі. Яка таким чином намагається отримати додаткові економічні надприбутки за рахунок України, яка веде війну за виживання.

І цього, поза всяким сумнівом, українці не забудуть. Так само, як пам’ятатимуть величезну допомогу поляків нашій країні у перший рік повномасштабної війни.