Хто надасть безпекові зобов’язання нашій країні?

Йдеться про об’єднання потенціалів Заходу і України у протидії можливої агресії Росії проти східного крила НАТО.

Загроза прямої конфронтації Росії з НАТО у другій половині минулого року швидко перейшла із сфери гіпотетичних припущень в категорію ймовірного розвитку подій. Тому питання безпекової  допомоги Україні, як воно бачилося підисантам відповідної декларації на самміті НАТО у Вільнюсі у липні 23-го сьогодні вже виглядає по-іншому. Воно стоїть як питання об’єднання потенціалів Заходу і України у протидії агресії, до якої активно готується Росія.

У Вільнюсі країни «Групи семи» та президент України Володимир Зеленський погодили рамковий документ – «Декларацію про підтримку України». Конкретні двосторонні договори з державами, які погодяться надати безпекові зобов'язання нашій країні, планувалося підписати пізніше.

Зараз близько 30 країн, а також Європейський Союз ведуть переговори про індивідуальні, довгострокові зобов'язання щодо безпеки України, використовуючи рамки, узгоджені в липні.

Зміст тексту Спільної декларації у Вільнюсі багато у чому визначався тодішнім контекстом. Адже за декілька тижнів до того наші війська розпочали свій довгоочікуваний наступ. Й були сподівання, що у разі його успішності можна буде вести переговори про умови закінчення війни, під час яких, за висловлюваннями західних дипломатів, Україна буде виступати із сильних позицій. Відповідно до цього формувалось й бачення того, яка допомога у забезпеченні безпеки України після перемоги у війні буде надана нашій країні.

За півроку, що минули з того часу, ситуація значно змінилась. З одного боку, як це констатував головком ЗСУ Валерій Залужний, ситуація на фронті війни Росії з Україною  зайшла у глухий кут, коли жодна зі сторін не може просуватися. І перейшла на етап «позиційної» боротьби  зі статичними та виснажливими боями.

І друга надзвичайно важлива зміна: Росія успішно перевела свою економіку на «військові рейки» і почала підготовку до розширення своєї агресії. Серйозно розглядаючи можливість дій проти країн східного флангу НАТО.

Ці зміни можуть служити поясненням того факту, що за півроку питання безпекових зобов’язань Україні з боку західних країн так і залишилось на рівні декларацій про наміри. (Також важливим було те, що західні партнери очікували, але не дочекалися конкретних і практичних дій у цьому напрямку від головного партнера України - США).

«All Hail Britannia!» (Слався, Британія!)

Єдиним виключенням із загального «хору тих, хто відмочувався за загальними деклараціями» стала Велика Британія. Оскільки ця країна має чітко сформульовані причини того, чому вона має практично підтримувати нашу країну. І неодноразово доводила, що від цієї своєї лінії вона не відступить.

І у першу чергу тому, що саме Велика Британія дотримується лінії забезпечення своїх національних інтересів у підтримці України та займає тут проактивну позицію, й була підготовлена (а найближчими тижнями має бути підписана) 10-річна безпекова угода. В рамках якої Лондон використає свій військово-морський досвід, щоб допомогти Києву контролювати Чорне море.

Вона передбачає військову підтримку, фінансову допомогу та обмін розвідданими з Україною. А також повоєнні гарантії безпеки, зокрема збільшення поставок зброї та відновлення санкцій у разі повторного нападу Росії.

Нова угода стане продовженням зусиль «морської коаліції» на чолі з Британією та Норвегією щодо зміцнення військово-морського потенціалу України.

Останні два роки Британія виділяла Україні 2,3 млрд фунтів стерлінгів (приблизно 3 млрд доларів) на рік. Очікується, що у 2024 році ця сума не зміниться.

Основна увага у постачанні зброї приділятиметься тому, щоб українські сили стали більш «оперативно сумісними» з НАТО і могли діяти як довгостроковий стримувальний чинник проти майбутніх атак РФ.

Ще одним елементом договору стане формалізація обміну розвідданими. Збережеться й тренувальна програма для українських військових на британській території Operation Interflex, яку вже пройшли понад 30 тис. українців.

В угоді також пропишуть «післявоєнні гарантії безпеки, щоб відбити напад Москви, якщо вона знову на це зважиться». Цей пункт передбачає автоматичне «збільшення постачання зброї та повторне запровадження санкцій».

Наприкінці минулого року радник британського прем'єр-міністра з питань національної безпеки Тімоті Барроу провів у Брюсселі секретні переговори з керівником офісу президента України Андрієм Єрмаком щодо цієї безпекової угоди.

Зміцнити обороноздатність України

У Києва є можливість використати успішний досвід підготовки комплексного і практичного документу із безпекового співробітництва з Британією в подібних документах з іншими країнами. Адже 8 січня президент України Володимир Зеленський видав розпорядження про створення делегації для участі в переговорах з підготовки дво- і багатосторонніх міжнародних домовленостей з державами-партнерами щодо «надання Україні гарантій безпеки».

Главою делегації призначенпий керівник офісу президента Андрій Єрмак. До складу делегації увійдуть ще декілька співробітників офісу президента, а також представники Кабміну та спецслужб.

За інформацією ЗМІ, в офісі Зеленського підписати перші безпекові угоди планують до 24 лютого.

Перші драфти вже підготували. Зокрема передбачається забезпечення підготовки й тренування українських Збройних сил; поглиблення співробітництва з українським ОПК; посилення здатності України протистояти кібер- і гібридним загрозам; підтримка реформ оборонного сектору; обмін розвідданими; допомога в розмінуванні. Партнери також декларують участь у відновленні України.

І наостанок дуже важливий момент. «Попри наполегливість української сторони,  партнери старанно уникають уживання в документах слова «гарантії» (guarantees), - підкреслює «Дзеркало тижня». - Водночас лише дехто з них уживає слово «зобов’язання» (commitments). І в документі точно немає зобов’язання підписантів відправляти в Україну солдатів для захисту від Росії. Тому, хоча Банкова постійно називає ці документи «угодами про гарантії безпеки», вони не мають нічого спільного з гарантіями, що передбачають взаємну оборону, — в них ідеться лише про зміцнення обороноздатності України, що має підвищити для Росії ціну агресії».