(Без)болісна мобілізація

Чи варто поповнювати лави війська, впроваджуючи репресії?

Україна опинилася у доволі скрутному становищі: нам бракує бійців. І це не військова таємниця, адже про брак резервів у нашумілому есе для The Economist говорив іще головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Час добровольців завершився – настав час ухилянтів. Не секрет, що громадяни, які хотіли за покликом серця захищати Україну зі зброєю в руках, стали до лав ЗСУ іще у перші тижні або місяці війни. Причому на фронті вони перебувають і досі, адже за майже два роки після вторгнення в країні досі немає чітких правил демобілізації.

І це – проблема номер один. А проблема номер два полягає у пошуку людей, котрі можуть замінити бійців, що воюють без передишки 22 місяці. Дехто з чоловіків, які залишаються в тилу, отримують повістки та йдуть до військомату, а дехто вмикає режим втікача, вдаючись до найрізноманітніших стратегій щодо того, як зникнути за кордоном або, принаймні, випасти з поля зору воєнкому. До речі, у сусідній Польщі охочих воювати, можливо, іще менше: нещодавнє опитування засвідчило, що лише 15,7% респондентів у разі нападу Росії готові стати до лав Війська Польського. Решта б воліла або волонтерити, або евакуюватися з країни.

Хоча нам від ставлення поляків до їх громадянського обов’язку не легше. Нам, як і раніше, украй потрібні свіжі сили на фронті, але українську кампанію з мобілізації важко назвати успішною. Закрити питання з мобілізацією, рекрутингом, демобілізацією та іншими особливостями проходження військової служби покликаний законопроєкт, який зараз напрацьовують у Верховній Раді. Цікаво, що імен його авторів наразі не розголошують – відомо лише, що працює міжфракційна група (до її складу входить, зокрема, Мар’яна Безугла), котра також включає представників Сил оборони та Кабінету.

Про що законопроєкт?

«Законопроєкт фіналізується робочою групою, реєстрація планується в грудні, голосування в січні», – інформує Безугла. А відтак вже найближчими днями ми зможемо побачити цей документ. Щоправда, іще до ознайомлення з ним зауваження до тексту виникали не лише у військових, експертів та депутатів, але й у генерала Залужного та Верховного головнокомандувача ЗСУ Володимира Зеленського. Приміром, коли стало відомо, що в законі може з’явитися норма про мобілізацію жінок, Залужний цей план не схвалив. А президент Зеленський взагалі зазначив на пресконференції, що не підпише такий закон.

Щоправда, у тій версії, яка нині «фіналізується», мобілізація жінок є добровільною. А ось іще деякі новації, які стали відомими іще до представлення документу завдяки Фейсбук-активності Мар’яни Безуглої:

Призовний вік по мобілізації – 25 років (замість 27 років зараз);

Військовий облік для усіх громадян України від 18 до 60 років. Водночас Безугла зауважує, що облік – не мобілізація. Обліковують, за її словами, всіх, в тому числі тих, хто має відстрочку та кого можуть мобілізувати тільки за бажанням;

Скасування права на відстрочку при постановці на військовий облік для держслужбовців, правоохоронців, прокурорів, ДВС;

Місцеві органи влади будуть зобов’язані сприяти мобілізації;

Право на відстрочку від мобілізації мають люди з інвалідністю І та ІІ групи. За словами Безуглої, «ІІ групу поки залишили».

На певному етапі підготовки законопроєкту прозвучала його критика з боку президента Зеленського, який зазначив, що у плані з мобілізації він не бачив пунктів, які стосуються правил демобілізації. Початково у документі такі пункти були, і головні з них звучали так:

військові, які прослужили під час дії воєнного стану 36 місяців, отримують право на звільнення;

при цьому після досягнення 24 місяців, з них 12 місяців у зоні бойових дій, можна буде взяти відпустку 90 днів без поділу на частини, але це віддалить термін отримання права на звільнення;

військове командування повинне буде проводити обов’язкову ротацію на лінії зіткнення – не більш як три місяці, а також визначити порядок звільнення строковиків.

Однак у процесі доопрацювання законопроєкт варіював, і, як каже командир підрозділу розвідки Сухопутних військ ЗСУ Денис Ярославський, «законопроєкт з нормою про 36 місяців був поданий, але потім його підмінили й подали на розгляд комітету вже без неї. Тобто ми знову повертаємося до безлімітного строку служби. Це категорично неправильно! Не можна брати людей у безтермінове рабство, військові мають знати чіткі терміни служби».

Хоча, за словами Ярославського, і 36 місяців – це вже забагато. Оптимальним варіантом було б звільнення військових вже через 24 місяці перебування на фронті, тобто за два роки.

Поза цим, автори документу пропонують ліквідувати строкову службу та звільнити всіх строковиків, які переходять у мобілізаційний ресурс з 25 років. На заміну введуть базову загальновійськову підготовку тривалістю до трьох місяців для всіх громадян віком від 18 до 25 років.

Згідно з новими правилами, мобілізація також торкнеться студентів чоловічої статі, яким виповнилося 30 років і які здобувають другу вищу освіту, а також викладачів. Забирати пропонують тих, хто працює на неповну ставку.

Крім того, буде зменшено перелік категорій на відстрочку від мобілізації. Це стосується громадян, які мають право на відтермінування через догляд за особою з інвалідністю І та II груп або тими, хто потребує постійного догляду.

Пропонують посилити і покарання за ухилення від військової служби під час воєнного стану: збільшити строк арешту для ухилянтів, підвищити штрафи й ввести можливість заочно притягати порушників до відповідальності.

І ось з цього моменту, що називається, детальніше.

Незавидна доля ухилянта: найбільш суперечливі положення законопроєкту

Документ, про який я розповідаю, іще не зареєстрований у Раді, законопроєкт іще не став законом, а державні органи на місцях вже активізувалися, вигадуючи способи для покращення ефективності роботи територіальних центрів комплектування. Задля допомоги ТЦК уже зараз облаштовують блокпости у містах і навіть залучають ОСББ для поквартирного обходу представниками військкоматів.

Як і раніше, вручення повісток відбуватиметься в ТЦК, за місцем проживання та роботи, а також у громадських місцях. Але тепер – як пропонує законопроєкт – виписувати повістки зможуть не лише представники ТЦК, а й поліцейські.

Серед нових обов’язків військовозобовʼязаних громадян:

надати дані про місце проживання роботодавцю;

пройти медогляд під час мобілізації;

самостійно з’явитися в ЦНАП / ТЦК для уточнення даних (мобілізувати в ЦНАПі не можуть);

постійно носити з собою військово-обліковий документ (ВОД) під час дії воєнного стану.

У планах Генштабу – додатково мобілізувати близько 500 тисяч людей, каже Володимир Зеленський. Реагуючи на такий запит, верховний головнокомандувач ЗСУ заявив, що для підтримки пропозиції хотів би побачити аргументацію від Генштабу, бо «це питання людей, справедливості, обороноздатності та фінансів». Адже для мобілізації такої кількості осіб держава має витратити 500 мільярдів гривень.

Одним із нововведень, згідно із законопроектом, також стане Сертифікат захисника України, дані якого будуть відображатися в Єдиному державному вебпорталі електронних послуг та мобільному додатку «Дія».

Без цього сертифікату людина не зможе отримати державні послуги, зокрема зареєструвати право власності на нерухоме й рухоме майно, одружитися чи розлучитися, отримати вищу освіту чи медичні послуги, перетнути кордон. На який строк розрахована дія сертифіката – до закінчення воєнного стану чи і після нього – невідомо. Однак варто зауважити, що право громадян на освіту та медичну допомогу прописано в Конституції України. Тобто те, що пропонують депутати, суперечить Основному закону.

Втім, і це не кінець історії. Член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Вадим Івченко дав інтерв’ю радіо «Свобода», у якому висвітлив ще деякі новації законопроєкту, які зачіпають ухилянтів:

«Всі чоловіки мають отримати, скажімо, картку військового обліку і мають пройти, скажімо так, переідентифікацію в ТЦК. Чи це народний депутат, чи це чиновник, чи це будь-яка інша «броньована» особа», – сказав він.

«Це означає, якщо людина за кордоном, наприклад, вона має пройти теж цю ідентифікацію, а якщо вона не пройде, то це означає, що будуть наслідки. Одним із наслідків, наприклад, може бути – не будуть надаватися консульські послуги, тобто якщо прострочений паспорт, ніхто нового не надасть. Вона не зможе робити консульські послуги у вигляді довіреності, бо багато роблять довіреності на суди в Україну, щоб або продати майно, або, вибачте, якось подарувати тощо. Цього теж не може бути зроблено. Наступне – банк. Банк запросить теж нову ідентифікацію, але в цій ідентифікації має бути ця посвідка, безпосередньо цей військовий облік. Це означає, що можуть відключитися навіть банківські картки», – додав Івченко.

Сказане Івченком лягає в одну канву зі словами міністра оборони Рустема Умєрова. В інтерв'ю німецьким журналістам він зазначив, що шукатиме шляхи для повернення з-за кордону тих чоловіків, які незаконно виїхали. Українських чоловіків віком від 25 до 60 років начебто мають «запросити» зʼявитися до призовних пунктів ЗСУ, інакше до них будуть «застосовані санкції». Щоправда, після суспільного резонансу у Міноборони повідомили, що німецьке видання Bild змістило акценти, а Умєров мав на увазі кампанію рекрутингу громадян України за кордоном.

Можливо, Bild й справді по-своєму витлумачив слова українського урядовця, проте справа не в ньому, а у тому, що питання мобілізації обростає ідеями, які 100-відсотково будуть відкинуті, але залишать по собі вкрай неприємний осад. Та ж Мар’яна Безугла, яка в щоденному режимі генерує резонансні дописи в соцмережах, днями відмітилася черговою скандальною ініціативою. Вона влаштувала соцопитування з приводу того, як діяти з громадянами, які підлягають призову, але виїхали за кордон. У разі їхнього неповернення у визначений термін депутатка запропонувала своїм підписникам обрати з двох опцій – позбавити таких осіб громадянства або арештувати їхні активи.

Цього, звісно ж, не буде, а от блокування рахунків, приміром, виглядає цілком реалістично. І це при тому, що ініціатори драконівських новацій майже напевно подбали як власні рахунки, так і про власних нащадків чоловічої статі. Не кажу вже про намір позбавити людину права на освіту чи медичне обслуговування – таке кричуще правопорушення не повинне бути втілене у жодному законі. Бо інакше, якщо таким і є політичний план держави (а військових планів ми не знаємо – і це той єдиний момент, коли Безугла має рацію), то держава як така ризикує втратити свою привабливість.

А за таких обставин вмотивувати громадян воювати за неї стати ще складніше. Навряд чи це та програма, втілення якої потрібне нам усім.