Безугла, Залужний, Зеленський. Хто підпише документ про «завершення» війни?

Про Залужного. Усі про нього і я про нього.

Попри скептичне ставлення до Мар’яни Безуглої можна пробувати осмислити озвучені нею думки. Її думки, чи не її – це не має значення.

А хто сказав, що ціль просто змістити Залужного та замінити його умовним «капітаном Мамаєм»? Яка ціль міняти шило на мило, де більшість рішень увалюють з допомогою групи «закордонних партнерів»?

Якщо відштовхуватись від активних і поширюваних думок про завершення війни, підписання якогось «мирного договору», просто підписання якогось чергового «мінського пакта», то для цього потрібна людина. Хто поставить підпис під таким документом?

Зеленський ставити не хоче. Залужний, скоріше за все, також не хоче. Але якраз у Залужного і вибору немає. Він або виконує, що каже головнокомандувач, або йде у відставку. І з точки зору «воєнної моралі», якщо так можна сказати, то Залужному якраз дуже і дуже хочеться бути звільненим, щоб не підписувати «мирний договір». Ну цілком в стилі «я не я і хата не моя».

Лобі Залужного на Заході цілком може бажати вивести свого товариша з-під такого «сорому», «зради», «трагедії». Хто знає, які плани на Залужного далі.

Тому усі ці заяви Безуглої можуть навпаки не мати цілі змістити Залужного, а утримати його на посаді і довести його до підписання документу про «завершення» війни.

І далі, скоріше за все, багато чого буде залежати від того в яку сторону повіє вітер. Історія знає дуже і дуже багато прикладів «воєнних» розкладів у країнах. Чорні полковники у Греції. Лейтенант Каддафі у Лівії. Підполковник Гнассінгбе Ейадема у Того. І це лише просто кого можна згадати з ходу. У Африці взагалі цілий букет – від лейтенантів до генералів.

А чи ми впевнені взагалі, що через 30 років у новинних агрегаторах майбутнього Україна не буде проходити як авторитарна держава з реальною хунтою (не тією, над якою хіхікали у 2014 році).