Сприймаючи захисників як ресурс, армія втрачає конкурентні переваги

Українцям варто об’єднуватися навколо тих, хто приведе країну до перемоги, а не навколо кумирів. Бо автоматичне перенесення безумовної довіри до армії на конкретних осіб шкодить країні.

Зараз для країни життєво важливо, щоб об’єднуючою ставала не фігура чергового кумира, а наша спільна мета – свобода та незалежність. Але така зміна передбачає, що критеріями оцінки політиків, чиновників, воєначальників стане не ознака “свій-чужий”, а ефективність і відповідність їхніх дій нашій спільній меті.

Кремль, із великим задоволенням користується пастками, котрі підкидають з різних боків “поінформовані аналітики” і власні військові стратеги, які не розуміють, що не там і не так сказане слово шкодить, а інколи і вбиває.

Згадаємо нещодавні публікації Валерія Залужного в The Economist. Навіщо було Главкому Залужному виносити на загал те, що необхідно обговорювати на Ставці, на Рамштайні або з колегами з країн-партнерів? На яке враження читачів він розраховував та на що хотів вплинути своїм “програмним есе”? І скільки потім не пояснюй в українських ЗМІ, що саме хотів сказати генерал Залужний, крім цього відчуття невпевненості українського Главкома у повітрі не залишилось нічого.

Наслідками цього “інформаційного марш-кидка” Валерія Залужного, стали відверта розгубленість наших партнерів та додаткові, точно не потрібні нам аргументи, якими він озброїв наших недругів та ворогів.

В Україні сформувалась система, у якій  відсутні  службові ліфти для просування командирів, що проявили себе на фронті і відчувають відповідальність за життя кожного солдата.

Апогеєм вседозволеності стало розпорядження Главкома Залужного, що наказав не допускати у війська Головну інспекцію Міністерства оборони України, яка є вищим військовим інспекційним органом відомства. Немає сенсу заперечувати необхідність технологічного прориву, про який написав генерал Залужний. Але й неможливо погодитись з нерозумінням Главкомом Збройних сил України Залужним того, що, сприймаючи людей, які прийшли захищати країну і свої родини лише як ресурс, заштовхуючи їх в систему відносин радянського зразка, армія лише втрачає наші конкурентні переваги, що могли б змінити ситуацію на фронті, і природньо приходить до стану рівноваги з такою ж “радянською армією” Росії.