І знову: гроші в обмін на «реформи»

24 жовтня 2023, 12:15
Власник сторінки
Юрист, адвокат
0
38
І знову: гроші в обмін на «реформи»

Або чи отримає Україна черговий транш від МВФ?

Приблизно місяць тому – 25 вересня – місія МВФ розпочала дискусії з Україною у рамках підготовки до другого перегляду програми розширеного фінансування (EFF). У червні був перший перегляд даної програми, за результатами якого Україна отримала близько 890 млн доларів, які пішли на бюджетну підтримку. Якщо другий перегляд буде так само успішним, нам «видадуть» приблизно такий самий транш.

А загалом нова програма була запущена ще у березні. Вона розрахована на чотири роки, і її повний обсяг вимірюється у 15,6 мільярдах доларів.

Те, що МВФ погодив із Україною нову програму, стало своєрідним прецедентом. Бо хоча у фонду не існує прямих заборон на кредитування країн в умовах війни, він не може надавати країнам кошти без чіткого макропрогнозу. А скласти його для країни, у якій тривають активні бойові дії, неможливо.

Тим не менш, гроші ми отримали.

Список вимог МВФ: весна 2023-го

Показово, що нова програма фінансування включає два етапи – воєнний та повоєнний. Перший триватиме 12-18 місяців – іншими словами, такими є очікування МВФ щодо завершення активної фази бойових дій (йдеться про весну-осінь 2024-го). На цьому етапі ключовою метою програми буде підтримка фіскальної, цінової та фінансової стабільності.

І тут Україна має продемонструвати максимальну мобілізацію доходів бюджету. На даному етапі повністю виключені заходи, які можуть призвести до зменшення податкових надходжень.

Другий період – умовно «повоєннний» – розтягнеться 30-36 місяців. На цьому етапі на перший план вийде проведення структурних реформ.

Щодо першого етапу, то очікувалось, що Україна відновить довоєнні практики оподаткування, зокрема, скасує  пільговий режим спрощеної системи оподаткування зі ставкою 2%. Ця вимога перейшла з моніторингової програми з МВФ, де йшлося про розробку законопроєктів щодо скасування податкових пільг, запроваджених після 24.02.2022. І це вже done, бо 30 червня парламент підтримав в цілому законопроєкт №8401 про відміну податкового режиму зі ставкою 2% для фізосіб-підприємців.

Інакшою є ситуація з податковими перевірками. З 1 жовтня їх поновлено тільки для виробників підакцизної продукції, грального бізнесу та фінкомпаній. Свого часу рішення зберегти мораторій на податкові перевірки для більшої частини бізнесу, ухвалене Верховною Радою у червні 2023-го, викликало серйозні розбіжності між Україною та МВФ. І попри попередню домовленість з фондом, відповідний закон був змінений в останній момент за ініціативи Офісу президента.

Приводом стала зустріч Володимира Зеленського з бізнесом, на якій президент пообіцяв підприємцям подумати над створенням єдиного органу, що перевірятиме бізнес, та знайти певний компроміс у питанні відновлення перевірок. Відтак мораторій на проведення перевірок (за вище вказаними винятками) фактично зберігся на час дії воєнного стану. Тож тепер позиція МВФ, озвучена 25 вересня у Варшаві, полягає в тому, що Україна не виконала цю обіцянку.

Другий момент, пов'язаний з кредитуванням України МВФ на «воєнному» етапі – це підвищення контролю за акумулюванням податків. В цьому контексті особлива увага відведена роботі Бюро економічної безпеки. Від останнього МВФ очікує не лише належного розслідування податкових та фінансових злочинів, а й активної роботи аналітичного департаменту. Тут зроблено небагато: реорганізація БЕБ не проведена, хоча у ВР зареєстровано та розглянуто профільним комітетом два законопроєкти (№10088 та №10088-1) про реформування Бюро економічної безпеки.

Також від нас очікують, що окрім податкових платежів, Україна максимально мобілізує інші внутрішні джерела фінансування видатків. Зокрема, Мінфіну та Нацбанку потрібно буде продовжувати «реанімувати» ринок ОВДП – облігацій внутрішньої державної позики. Але як його реанімувати? – поцікавиться, можливо, читач. Тут все «просто»:  НБУ буде стимулювати банки купувати ОВДП за допомогою адміністративних заходів.

Що зроблено, а що ні: осінь 2023-го

У програмі МВФ йшлося і про антикорупційні реформи. Зокрема, Україна повинна була повернути обов’язкове декларування доходів чиновників. На сьогодні це вже зроблено. Але ми пам’ятаємо, як розгорталася історія з поверненням обов’язку для чиновників і депутатів декларувати своє майно. Відновити декларування Україна мала до кінця липня, однак лише 5 вересня Рада ухвалила відповідний закон. Початково цей документ залишав закритим реєстр декларацій ще на рік.

Відтерміноване відкриття реєстру розкритикували «громадські активісти». Петиція на сайті президента з вимогою відкрити реєстр у рекордно швидкий час (близько 3 годин, що було доволі дивно) набрала необхідну кількість підписів. За тиждень президент Зеленський ветував документ і повернув у Раду з пропозицією відкрити декларації одразу. У підсумку парламент 20 вересня ухвалив закон у новій редакції, дозволивши відкрити реєстр декларацій без затримки на рік. Таким чином, ця вимога виконана, хоча й з запізненням.

Так само частково Україна виконала зобов’язання, пов’язані з Оператором газотранспортної системи (ОГТС). Черговий «маяк» від МВФ передбачає передачу акцій ОГТС Міненерго та ухвалення нового статуту, який запровадить незалежну наглядову раду. Дедлайн мав бути наприкінці липня, але закон про передачу акцій президент підписав 30 серпня. До того ж якщо передача акцій ОГТС до Міненерго відбулася, то зміни до статуту компанії поки не внесли. Тобто і тут немає дотримання часових рамок, як немає і повного виконання даної вимоги.

Ще гіршими є справи з обранням наглядової ради ОГТС. Формування ради має завершитися до кінця жовтня, але оскільки часу майже не лишається, зрозуміло, що із цим просто не встигнуть. Тим паче, що спочатку, як вже було сказано, треба затвердити новий статут.

Нарешті, ще однією вимогою від партнерів з МВФ є завершення процесу формування наглядових рад державних банків. Із цим більш-менш впоралися: уряд погодив ради Приватбанку, Укргазбанку та Укрексімбанку та Ощадбанку. Проблему з наглядовою радою Ощадбанку розв’язали останньою: після чотирьох місяців очікування Кабмін призначив до цієї фінансової установи шістьох незалежних членів.

Підводячи підсумки у цій частині розмови про вимоги МВФ та їх виконання, можна сказати, що щось зроблено частково, а щось не зроблено взагалі. Але наскільки це важливо для України?

Наслідки зробленого та незробленого «домашнього завдання»

Передусім зазначу, що у відповідь на часткове виконання своїх побажань МВФ може видати Україні частковий кредит. А решту його «притримати» до повного задоволення своїх вимог. Або – як варіант – може виплатити все, але з часом ще жорсткіше наполягати на «домашньому завданні».

Так, Україні потрібні гроші МВФ. Причому потрібні принаймні з трьох причин. Перша: вони необхідні в умовах рекордного дефіциту держбюджету, який виник через війну. І хоча кошти МВФ уряд не зможе використовувати на потреби армії, вони дозволять профінансувати інші статті: соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров’я тощо.

Друга причина: як відомо, гроші фонду йдуть насамперед на обслуговування зовнішнього боргу. Такі зобов’язання зменшують резерви НБУ і тиснуть на бюджет, відволікаючи ресурси з пріоритетних напрямків. Зокрема, в України є борги і перед самим МВФ, і отримання нового траншу дозволяє їх частково перекрити.

Третя причина того, чому Україна потребує грошей МВФ – політично-репутаційна. Нам важливо пред’явити світу кредитора, який погоджується фінансувати Україну навіть не дивлячись на війну та граничну макроекономічну нестабільність.

Зауважу, що в історії Міжнародного валютного фонду бували випадки, коли кредитори списували борги окремим країнам. Наприклад, у 2020-му, у розпал ковіду, МВФ ухвалив рішення звільнити від боргових зобов’язань 25 своїх бідніших країн-членів, щоб вони могли зосередити більше фінансових ресурсів на боротьбі з пандемією. Тоді йшлося, зокрема, про Афганістан і Таджикистан, про зруйнований війною Ємен, а також про країни Африки й Азії.

Відтак закономірним є питання, а чи могла би й Україна розраховувати на списання боргів та подальше кредитування з огляду на самоочевидний форс-мажор – війну, втрату територій, міграцію четвертої частини населення, зруйновані активи? Адже світова система безпеки, яка не виконала своїх зобов'язань, у тому числі за Будапештським меморандумом, також несе відповідальність за нинішню війну.

Економісти мають різне бачення цієї проблеми, у яку я наразі не заглиблюватимусь. Є фахівці, які вважають, що перемовини про списання слід розпочинати вже. А є й ті, хто каже, що наслідком списання стане тривалий статус України як бідної країни, якій не можна позичати. І що вихід із ситуації полягає в тому, аби брати кошти під майбутні репарації РФ за завдані Україні збитки. Та в кожному разі у даний момент йдеться лише про те, як ставиться наша держава до взятих нею зобов’язань перед МВФ?

І ось у цієї медалі є й зворотна сторона. Ретельне виконання вимог МВФ інколи обертається проти України та її громадян.

Приміром, днями грянув гучний скандал: у пошуках несумлінних платників податків недореформоване Бюро економічної безпеки провело обшуки у ресторанному холдингу !FEST, звинувативши холдинг в ухилянні від сплати податків та завданні державі збитків на 50 млн гривень. І хоча метою даної статті не є аналіз саме цієї ситуації, зауважу, що !FEST має власну точку зору на висунуті обвинувачення, а соціум спостерігає за розвитком подій не без здивування та обурення.

Те саме стосується і скасування пільгового оподаткування під час війни. Вже лунали побоювання, що відміна преференцій для бізнесу, хай навіть і на догоду МВФ, виконає роль демотиватора для громадян, які ведуть цей бізнес, або для громадян, які вели його раніше, а після 24.02.2022 релокувалися за кордон і зараз прийматимуть рішення відносно того, повертатися додому чи ні.

Не є однозначним і рішення щодо відкриття декларацій чиновників – його опоненти вважають, що і це не на часі – знову ж таки, з огляду на війну. З інших причин, але також контраверсійним є бажання наповнити наглядові ради державних банків іноземними (читай: буцімто незалежними) експертами – досвід інших структур, де є такі ради і є такі іноземці, аж ніяк не засвідчив підвищення їхньої ефективності. 

Окрема новела – зміна законодавства щодо політично значущих осіб (Politically Exposed Persons, РЕР). 17 жовтня Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому закон про РЕР, і мені вже доводилося писати в одній з попередніх публікацій, наскільки це погіршить життя держслужбовців і як відіб’є бажання у громадян України йти на держслужбу.

Щоправда, вимога щодо «ПЕПів» начебто надійшла не безпосередньо від МВФ – такою є обов’язкова умова вступу України до ЄС. Це інша історія, яка, однак, актуалізує все те ж питання: як грамотно вибудовувати стосунки з нашими партнерами, не завдаючи шкоди власним же громадянам?

Не скажу, що маю на нього готову відповідь. Це складний процес, з якого інші країни (котрим також закидали корупцію абощо) вийшли з меншими втратами. Жодна з них, щоправда, не була у стані такої тяжкої кровопролитної війни з зовнішнім ворогом. Але саме ця обставина якраз і повинна пом’якшувати ставлення до нас з боку наших партнерів. Поки ж є таке враження, що все відбувається з точністю до навпаки. Або ж це наша влада досить специфічно (і не завжди правильно) інтерпретує вимоги, які надходять ззовні.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Новости политики
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.