Чи визнають ХАМАС терористичною організацією?

Ідея виникла не вчора…

Проєкт постанови про визнання ХАМАС терористичною організацією лежить у Верховній Раді з… 2021 року. Так, ще до повномасштабного вторгнення подібна ідея мала місце. Чому вона не була реалізована, пояснює нардеп і представник президента у Верховній Раді Федір Веніславський.

«Є дуже багато складових, і ми повинні розуміти, що боремося із дуже складним ворогом, який має також дуже багато різних точок дотику і впливу на різні регіони світу. І тому для нас важливо, щоб ми не набули собі ще додатково якихось складнощів і ворогів на тлі боротьби з РФ за нашу незалежність», – каже він.

Водночас, зазначає Веніславський, «я вважаю, що на тлі тих жахіть, які ми побачили за останні кілька днів, де дійсно ХАМАС демонстрував свою жорстокість і терористичну спрямованість проти мирного населення, коли він діставав мирних громадян з автомобілів і брав у заручники абсолютно невинних людей, використовував це як засіб для торгу – це і є сутність терору. Тому безперечно терористична спрямованість цієї війни для мене, як для юриста, очевидна».

Про це Веніславський говорив в ефірі Радіо Свобода, додавши, що дане питання є компетенцією комітету із закордонних справ. Відтак, під час найближчих пленарних засідань він очікує рекомендацій від колег «як найбільш ефективно і раціонально діяти у цій ситуації».

Відомо, що ХАМАС визнаний терористичною організацією в Ізраїлі, Канаді, США, Великій Британії, Японії та в країнах ЄС. Цю структуру також заборонили у Йорданії та Єгипті. Австралія і Нова Зеландія до списку терористичних організацій віднесли тільки військове крило ХАМАС. А тому щонайменше дивно, що Україна досі не наслідувала приклад наших західних партнерів. Чому це так?

На тлі того, як легко і просто Верховна Рада ще 6 лютого 2023 року визнала приватну військову компанію «Вагнер» міжнародною злочинною організацією («за» були 333 депутати) зволікання з ХАМАС виглядає незрозумілим. Або – навпаки – надто добре зрозумілим.

Зі слів Веніславського випливає, вочевидь, побоювання, що визнання ХАМАС терористами вдарить по позиціях України у близькосхідному регіоні, а ці позиції там і без того складні. Другим ймовірним мотивом можуть бути також непрості стосунки України з Ізраїлем, але в тому-то й річ, що позитивне вирішення питання з ХАМАС відкриває для нас унікальне вікно можливостей.

Адже Україні випадає шанс налагодити відносини з Ізраїлем, а паралельно (на тлі виборів у США та перемовин щодо виділення американської допомоги Києву) отримати підтримку чималого єврейського лобі в тому самому Конгресі США. Що ж стосується Близького Сходу, то в регіоні чимало держав засудили напад на Ізраїль.

Тож складнощі для України виникнуть скоріше у тому випадку, якщо наша держава уникатиме проблеми ХАМАС.

Так, подібне рішення може датися нелегко. Адже у 2014 році посол Палестини в Україні Мохамед Касем Аль-Ассад зазначив, що його держава підтримує територіальну цілісність України і вважає, що «Донбас був, є і буде частиною України».

Натомість сама Україна у 2016-му підтримала резолюцію Ради Безпеки ООН із засудженням створення ізраїльських поселень на території Палестини. Ба навіть більше: представник України в ООН Володимир Єльченко порівняв ізраїльські поселення на Західному Березі з російською окупацією Криму. У 2022 році влада Палестини вирішила дотримуватися нейтральності, оскільки хотіла «зберегти хороші відносити з обома сторонами» – тобто як з Україною, так і з Росією.

Але Україна – не Палестина. Нейтралітет у нинішній війні ХАМАС проти Ізраїлю нам не личить. Та й вище керівництво держави вже розставило крапки над «і». Президент Зеленський закликав НАТО об’єднатися задля боротьби з тероризмом і зазначив, що тактика ХАМАС в Ізраїлі така ж, як і тактика Росії, яку та використовує проти України.

А відтак, коли Україна визначила свою позицію, усі подальші кроки мають бути з цією позицією узгоджені. І в першу чергу це стосується ХАМАС.

Мені можуть заперечити, що Україна досі не визнала терористичними організаціями так звані «ДНР» та «ЛНР». І це справді так і є. Але визнання існування на нашій території внутрішніх вогнищ тероризму означало би, що в Україні точиться або точилась – як кажуть російські пропагандисти – «громадянська війна». Між тим це неправда: наша держава стоїть на тій позиції, що самопроголошені «республіками» є агентами Росії і керують ними з Кремля. І що війна, котра почалася у 2014-му, є саме російсько-українською війною.

А щодо самої Росії, то ще 14 квітня 2022 року законом №7214 «Про заборону пропаганди російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку РФ як держави-терориста, символіки, яка використовується збройними та іншими воєнними формуваннями РФ у війні проти України» Російській Федерації було дано відповідне визначення.

Пізніше, упродовж всього 2022 року, відбувалося визнання Росії державою-спонсором тероризму на різних рівнях. Це зробив Європарламент, а також Парламентська асамблея НАТО, але спочатку таку резолюцію підтримала Парламентська асамблея Ради Європи, ставши першою міжнародною організацією, яка ухвалила подібне рішення. Окремо резолюції про визнання терористичної сутності Росії приймали парламенти Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії та США.

Тобто із Росією питання закрите.

Що ж стосується «ДНР»/»ЛНР», то був прецедент 2017 року, коли громадянку М. з Горлівки визнали винною у тому, що вона сприяла терористичній організації – так, принаймні, сформулював обвинувачення орган досудового слідства. Суд першої інстанції перекваліфікував її дії як сприяння учасникам злочинних організацій шляхом надання їм інформації. Ухвалюючи дане рішення, суд виходив з того, що наразі відсутнє будь-яке рішення суду або інший нормативний акт, яким «ДНР» визнано терористичною організацію.

З такою аргументацією погодився і Апеляційний суд Донецької області, який залишив вирок місцевого суду без змін. Однак, на думку Верховного Суду, апеляційна інстанція не врахувала, що поняття терористичної організації визначено у ст.1 закону України «Про боротьбу з тероризмом», де терористична організація виділена як вид злочинної організації зі спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. В свою чергу те, що таке злочинна організація, роз’яснено у 28-мій статті Кримінального кодексу України.

А тому, постановив Верховний Суд, для притягнення до відповідальності за створення терористичної групи чи організації не потрібне рішення держорганів про визнання певної діяльності терористичною (постанова ВС від 16 серпня 2018 року).

«Встановлення в кримінальному провадженні ознак певної організації та відповідної мети її діяльності є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Водночас існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.258-3 КК України не вимагається», – сказано дослівно у документі.

Україна може судити своїх громадян за тероризм на основі зібраних доказів. Україна може приєднатися до засудження міжнародного тероризму на тих саме підставах. Доказів злочинів, скоєних ХАМАС наразі є більше, ніж достатньо. Тож далі справа за здоровим глуздом нашої держави та політичною волею її керівництва.

Сподіваюсь, у нас є і перше, і друге. А відтак буде й третє – засудження тероризму в усьому світі.