Один із моїх знайомих нардепів, з яким я поспілкувався з цього приводу, спрогнозував, що ініціатива про заборону діяльності УПЦ (МП) має шанси бути розглянутою цього місяця.
Коли півмісяця тому я казав, що питання щодо заборони УПЦ
Московського патріархату зрушить з місця «після того, як ініціативна група народних депутатів внесе у сесійний
зал проект документу щодо заборони діяльності цієї організації», то не
очікував, що це відбудеться так швидко. І що ініціатором та співавтором цього
документу стане Служба безпеки України.
Отже, минулого тижня у парламенті було зареєстровано законопроект «Про внесення зміни до статті 16 Закону України «Про
свободу совісті та релігійні організації».
Авторами законопроекту стали голова профільного комітету
Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв,
Євгенія Кравчук, Ігор Гузь, Володимир В`ятрович та ще кілька десятків народних
обранців. А з ініціативою законодавчо оформити заборону дільності УПЦ
Московського партріахату виступила Служби безпеки України. Іншими словами,
одночасно із роботою зі знешкодження величезної мережі російських агентів, які
роками безперешкодно діяли «під дахом» УПЦ (МП), Служба безпеки ще й фактично
виконала за депутатів частину їхньої роботу. А саме - запропонувала ті
законодавчі зміни, які дозволять припинити діяльність російської церкви у нашій
державі.
Наразі діючим законом «Про свободу совісті та релігійні
організації» діяльність релігійної організації у судовому порядку припиняється
виключно у разі засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального
правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1
Кримінального кодексу («колабораційна діяльність»).
Новим законопроектом передбачається доповнення переліку
правових підстав для припинення за рішенням суду діяльності релігійних
організацій, Зокрема, це
*пропаганда війни;
*планування, підготовка, розв'язування та ведення
агресивної війни.
А ще –
*порушення законів та звичаїв війни,
*геноцид,
*найманство.
У листі до парламентарів із закликом закріпити
законодавчо ці правові підстави для припинення діяльності релігійних
організацій звернувся голова Служби безпеки України Василь Малюк.
У листі Малюк вказує на те, що УПЦ (МП) є структурним
підрозділом РПЦ в Україні та перебуває стосовно РПЦ у відносинах
підпорядкування.
І зазначає, що з початку повномасштабної aгpecії Російської Федерації проти України за матеріалами СБУ
здійснюється досудове розслідування 65 кримінальних проваджень стосовно
священнослужителів УПЦ (МП). Серед викритих злочинів – 20 фактів держзради,
колабораціонізму та пособництва країні-агресору.
Керівник СБУ нагадує, що з моменту початку
повномасштабної агресії РФ проти нашої країни у Верховній Раді було
зареєстровано п’ять законопроектів, «спрямованих на заборону діяльності РПЦ та
пов’язаних з нею релігійних організацій (об’єднань)». Тому СБУ просить народних депутатів внести їхні
пропозиції уповноваженими суб’єктами у порядку законодавчої ініціативи або
врахувати їх під час доопрацювання вже існуючих законопроектів.
Один із моїх знайомих нардепів, з яким я поспілкувався з
цього приводу, спрогнозував, що ініціатива про заборону діяльності УПЦ (МП) має
шанси бути розглянутою цього місяця. Він нагадав, що 5 жовтня його колега Ірина
Геращенко повідомила, що зібрано необхідних 226 голосів, аби законопроєкт про
заборону діяльності УПЦ (МП) був винесений на голосування: «Є 226 підписів на
підтримку законопроєктів про заборону московських попів! Вимагаємо
від спікера негайно винести їх в залу!»
Дійсно,
факт наявності цих підписів спростовує попередні твердження спікера Руслана
Стефанчука про те, що у сесійній залі немає 226 голосів за розгляд ініціативи
щодо заборони УПЦ (МП). І тепер голова Верховної Ради змушений буде винести цю
ініціативу на розгляд сесійної зали із тим, щоб парламентарі самі визначались з
її підтримкою.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.