Наша корупція проти їхньої

Так, і в Америці також крадуть

На початку жовтня всі українські видання передруковують статтю з Politico – там міститься конфіденційний документ, який роздобули американські інсайдери. Документ присвячений подальшій співпраці США з Україною. Головною загрозою, яка може призвести до припинення фінансової допомоги, у ньому названо корупцію.

Здавалось би, нічого нового. Втім, дещо нове таки є.

Голос Америки

Близько місяця тому Держдеп США розмістив на своєму сайті «Інтегровану стратегію для України» – список вимог та побажань щодо реформ в Україні. Проте це була офіційна версія, і вона пройшла майже не поміченою і не викликала бурхливого обговорення. Натомість є й версія «не для друку», котру має у своєму розпорядженні Politico.

Ось тут і починаються новини.

Конфіденційна версія приблизно втричі довша і містить набагато більше подробиць щодо реформування українських структур: від приватизації деяких банків до допомоги у збільшенні кількості шкіл, що викладають англійську мову, та підтримці у прийнятті протоколів НАТО.

Крім того, адміністрація Байдена хоче допомогти Україні з виробництвом нашої власної військової техніки, а також із реформуванням судової системи, зокрема у сфері набору нових суддів. Стратегія також передбачає розширення дипломатичної присутності США в Україні.

У документі наголошується, що хабарництво може вплинути на підтримку України з боку західних союзників і що «сприйняття корупції на найвищому рівні може підірвати довіру української громадськості та іноземних лідерів до уряду воєнного часу».

Одне з джерел видання зазначає, що в даний час адміністрація Байдена веде переговори з українськими лідерами щодо потенційної обумовленості майбутньої економічної допомоги «реформами по боротьбі з корупцією та перетворення України на привабливіше місце для приватних інвестицій». Деталі цих переговорів поки що залишаються невідомими.

В цілому ж посадовці адміністрації Байдена набагато більше стурбовані корупцією в Україні, ніж вони публічно визнають, стверджує видання. А той факт, що найжорсткіші формулювання залишили в конфіденційній версії, підкреслюють проблеми в комунікації між американським та українським урядами, зазначає Politico.

Адміністрація Байдена зацікавлена в подоланні корупції в Україні насамперед тому, що надає їй значну фінансову підтримку. Водночас вона не хоче робити гучні заяви, аби не давати зайвих аргументів республіканцям, які намагаються блокувати допомогу Києву, та не сіяти сумніви серед європейських партнерів. 

Джерела Politico стверджують, що подальша фінансова допомога залежить від «реформ, спрямованих на боротьбу з корупцією та перетворення України на більш привабливе місце для приватних інвестицій».

Лист та нота

Тижнем раніше заступник радника Білого дому з національної безпеки з питань міжнародної економіки Майк Пайл відправив на адресу Координаційної платформи донорів цікавий лист. У ньому також перераховані реформи, які Україна повинна забезпечити для продовження надання військової допомоги.

І тут вже йдеться не про курси англійської.

У документі окреслено ряд змін, які мають бути впроваджені в різних секторах протягом певних часових рамок. Зміни, розділені на різні етапи від 0-3 місяців, 3-6 місяців, одного року та 18 місяців. Головним чином ці зміни зосереджені на покращенні роботи ряду установ, таких як наглядові ради державних підприємств, а також антикорупційних органів, включаючи САП, НАБУ та НАЗК, Вищу раду правосуддя, та й судову гілку влади в цілому.

А ще в листі наголошується на важливості впровадження протягом року реформ у міністерстві оборони України та усіх силових відомствах. Ці зміни спрямовані на підвищення ефективності та результативності цих важливих організацій.

І це ще не кінець історії. Виявляється, що упродовж останніх тижнів американські посадовці неодноразово закликали Україну докладати більше зусиль для боротьби з корупцією – а робили вони це зокрема й через дипломатичну ноту. Про це вже повідомив телеканал CNN.

Співрозмовники CNN зазначили, що всі форми американської допомоги, окрім військової, можуть опинитися під загрозою, якщо Україна не зробить більше для подолання корупції. «Послання для українців завжди полягало в тому, що якщо якісь із цих коштів будуть привласнені, це поставить під загрозу всю допомогу США країні», – сказав телеканалу один із американських посадовців.

CNN також вдалось дізнатись про направлену Державним департаментом США дипломатичну ноту-демарш. У ній йдеться про те, що Вашингтон очікує від України подальших зусиль у боротьбі з корупцією та фінансової прозорості для продовження прямої бюджетної підтримки.

Одним словом, союзники взялися за нашу корупцію жорстко і серйозно. Водночас визнаючи, що Україна вже зараз вживає «агресивних заходів для подолання корупції». І це – заява третього джерела, а саме – речника Держдепартаменту США Метью Міллера. Антикорупційний поступ України Міллер відзначив під час брифінгу 2 жовтня, тобто буквально щойно, і це вже непогано.

Нас насварили, нам пригрозили, а потім ми заслужили на похвалу. Добре це чи погано?

Напевно, це нормально, і значна доля логіки у діях західних партнерів все ж таки є (зрештою, вони мають право знати, як Україна використовує наданий їй ресурс та в чиїх кишенях осідають бюджетні кошти), але тут є щонайменше два зауваження.

Чиє НАБУ?

Антикорупційні органи почали створюватися на вимогу західних партнерів. Ними вони і контролюються – як через міжнародний компонент у, наприклад, у комісіях зовнішнього контроля, конкурсних комісіях чи радах, які оцінюють доброчесність кандидатів, так і через активістський сектор, тісно пов'язаний із європейськими посольствами. Тобто в разі виникнення претензій до таких органів (а їх з року в рік тільки більшає), ці претензії мають бути адресовані «батькам-засновникам».

«Я тебе породив, я тебе і вб’ю», – кажуть «батьки-засновники». Антикорупційні органи час від часу «вбиваються», тобто реформуються, а інколи й ґрунтовно перезапускаються, як, наприклад, НАЗК.

Що ж стосується НАБУ, то, якщо вірити джерелам, нині на рівні Банкової вже йдуть переговори щодо низки ініціатив, як, наприклад, збільшення штату НАБУ до 300 осіб, створення експертного центру при Бюро (на що поки що не погоджуються в ОП), а також розширення повноважень НАБУ щодо «прослуховування».

Окремим пунктом США у рекомендаціях прописали незалежність НАБУ як слідчого органу. І тут можна стверджувати, що цей рядок з'явився як відповідь на пропозицію ОП забрати у Бюро частину справ і передати їх у підслідність СБУ, кваліфікувавши такі справи як державну зраду.

Зрештою, майже всі побажання партнерів стають кінець-кінцем стають  законами, і вже зараз готові законопроєкти про посилення САП, є також і законопроєкт щодо збільшення штату НАБУ. Щодо створення експертного відомства – спілкування з донорами ще триває, а коли й воно вийде на фінішну пряму, питання «голосувати чи не голосувати» у парламенті навіть не стоятиме, адже про його субʼєктивність складно говорити.

Нині Україна й не може дозволити собі розкіш повністю ініціативи, ухвалити які нам наполегливо «рекомендують». Ставка у цій грі надто висока – йдеться навіть не про якість життя, а про виживання як таке. На кону – перемога у війні, котра напряму залежить від західної допомоги.

Лікарю, зціли себе сам

А тим часом на Заході з антикорупційною боротьбою також не все ОК. Якщо підводити підсумки минулого року, то найбільш помітним прикладом корупції у 2022 році у США стала торгівля акціями, яку здійснювали  урядовці. У період з 2019-ий по 2021-ий роки 97 членів Конгресу торгували компаніями, на які мають вплив їхні комітети.

Для розуміння: американське законодавство дозволяє членам Конгресу дозволено торгувати акціями, але не на основі інсайдерської інформації. Між тим у розпал коронавірусу, коли всі судомно шукали ліки або вакцину від цієї хвороби, конгресмен Кріс Коллінз поділився даними про одну австралійську фармацевтичну фірму зі своїм сином, щоб той міг використати інсайд, купуючи її акції на біржі. Повідомляється, що конгресмен визнав себе винним у торгівлі інсайдерською інформацією.

А от сенатора Демократичної партії від штату Нью-Джерсі Роберта Мендеса звинувачують у отриманні предметів розкоші в обмін на просування компанії у сфері сертифікації халяльного м'яса. Головні підозрювані у наданні хабаря – власники та партнери компанії IS EG HALAL, яка виграла суперечливий ексклюзивний контракт на проведення сертифікації халяльного м'яса з урядом Єгипту. Причому міністерство сільського господарства США скаржилося на відсутність у фірми будь-якого досвіду у цій галузі.

У конгресмена Дункана Хантера – інша провина. Він визнав, що зловживав засобами передвиборчої кампанії, а це корупційний злочин. Хантер та його дружина протягом 2015-2016 років використовували кошти передвиборчого фонду для оплати відпочинку на природі, послуг стоматолога, манікюрного салону, перебування на курорті тощо. Хантер пізніше повернув майже 60 тис. дол. своєї кампанії, але не уникнув засудження до 11 місяців в'язниці. Згодом його помилував президент Трамп.

Корупційні скандали США пов’язані не лише з парламентарями. Суддя Верховного суду Кларенс Томас також опинився в епіцентрі подібної історії. З’ясувалося, що американський магнат та донор Республіканської партії Харлан Кроу упродовж багатьох років оплачував приватні подорожі судді. При цьому місцева преса привертала увагу до стосунків Томаса та Кроу ще 20 років тому.

Чому ж попередження медійників не спрацювали? Річ у тім, що з усіх судів США Верховний суд є єдиним американським судом, який не має свого кодексу поведінки суддів. Існують певні законодавчі вимоги стосовно обов’язку розкривати доходи, але вони сформульовані загально і не передбачають якихось дисциплінарних наслідків. Між тим в Україні американську судову систему вважають зразковою, а американських гуру з проведення реформ розглядають як беззаперечних авторитетів.

Однак вишенькою на американському корупційному торті можна вважати те, що 26 вересня цього року американський суд ухвалив, що 45-й президент США Дональд Трамп не один рік займався шахрайством, будуючи імперію нерухомості, яка привела його до слави та Білого дому.

Як пише Associated Press, суддя Артур Енгорон, розглядаючи цивільний позов, поданий генеральним прокурором Нью-Йорка Летицією Джеймс, встановив, що колишній президент та його фірма ввели в оману банки, страхові компанії та інших, значно переоцінивши активи Трампа та перебільшивши його чистий капітал на паперах, які використовувалися для укладання угод та забезпечення фінансування. Загалом Трампа звинувачують у 34 злочинах, у яких колишній президент, звісно, не визнає себе винним.

Але це вже – проблеми Америки. Ця ж історія – не про Трампа, а про деяку невідповідність вимог, які висувають американці до нас, їхньому власному корупційному безладу. Але слід визнати, що м’яч – на полі Заходу, і він впевнено пасує його Україні. На «м’ячі» написано все, що ми маємо зробити, аби у наші ворота не забили гол. І нам доводиться грати за правилами, написаними десь далеко, аби тільки не завалити увесь матч.