Онлайн-декларування та офлайн-Коломойський

Або як ОП вибудовує позитивний антикорупційний образ президента Зеленського

Перипетії довкола е-декларування варто оцінювати у загальному контексті. А контекст цей відсилає до історії… Вінстона Черчилля. Той, як відомо, успішно керував Британією під час війни, але програв повоєнні вибори. Рейтинг президента Зеленського, який почав був падати перед повномасштабним вторгненням, підскочив під стелю з початком «великої війни». Він і по цей день залишається високим. За даними «Центра Разумкова» (а соцслужбу колишнього президентського соратника складно запідозрити у заангажованості), Володимиру Зеленському довіряють 81% респондентів. І це – найвищий показник.

Цифра у 81% є доброю та надихаючою, проте термін її придатності може бути обмежений воєнним станом. А влади між тим захочеться і після війни. Тим паче, що є й інше соцопитування. Так, є інші 80%, але вже зі знаком «мінус». Майже 80% респондентів позитивно відповіли на питання, чи відповідальний президент за корупцію в країні. Опитування проводив Фонд «Демократичні ініціативи», який Зе-команда вже встигла звинуватити у маніпуляціях. Хоча маніпуляцій, я переконана, не було. Як не було й протиріччя між тією кількістю опитаних, які довіряють главі держави, і тією, хто покладає на нього відповідальність за корупцію.

Тому що ВІДПОВІДАЛЬНИЙ не означає ПРИЧЕТНИЙ. Зеленського наразі ніхто не звинувачує, йому просто нагадують про його функціонал. Фактичний функціонал, а не той, який прописаний у Конституції. Народ дійсно вважає, що президент України (безвідносно до його прізвища) несе відповідальність за корупцію. Можливо, навіть за корупцію на побутовому рівні, не кажучи вже про зловживання владою у високих кабінетах. Ось такий він, патерналізм по-українськи.

Але повертаючись до опитування. «Демініціативи» оприлюднили свої дані у першій декаді вересня. Дещо раніше відбувся арешт Ігоря Коломойського – схоже на те, що в команді президента серйозно поставилися до можливих змін у громадській думці щодо Володимира Зеленського. І встигли зіграти на випередження та підстелити трохи соломи. Тим паче, що арешт колишнього партнера глави держави публіці дуже «зайшов». «Коломойський справді numero uno (перший номер) з точки зору завдавання активної шкоди. Він захищає корумповані інтереси від хвилі реформ», – сказав Радіо Свобода Джон Гербст, колишній посол США в Україні.

Отож, Коломойський був першим вдалим ходом влади. Вето на закон про е-декларування – другим.

Попередня історія всім, думаю, відома, тому про неї – коротко. 5 вересня Верховна Рада проголосувала за відновлення електронного декларування під час воєнного стану. Закон №9534 «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» підтримали 329 нардепів. Документ передбачав подання декларацій за 2021-2023 роки.

Така велика кількість голосів «за» була невипадковою – документ містив низку норм, які покращували положення суб’єктів декларування. Його остаточна редакція, серед іншого, дозволяла декларантам добровільно подати в Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК) заяву щодо персонального відкриття декларації впродовж року. Або – не подавати таку заяву і не оприлюднювати декларацію. Таким був досягнутий у стінах Ради компроміс. Інакше голосів могло просто не вистачити. А їх повинно було вистачити, бо повернення декларування є однією з вимог західних партнерів. Хоча вони, до речі, не наполягали на негайному відкритті всіх декларацій.

Однак «щось пішло не так», і «громадськість», схоже, збунтувалася. Я кажу «схоже», бо петиція на сайті президента з вимогою ветувати закон у стислі терміни набрала рекордну кількість голосів. Не просто 25 необхідних тисяч, а майже 100. Це досить дивно і трохи нетипово – настільки, що реальність підписантів слід було б перевірити, але мова не про це. Зеленський відреагував миттєво.

«Реєстр (декларацій) потрібно відкривати. З цією правкою закон має бути проголосований і бажано швидко», – сказав президент під час свого короткого відеозвернення вранці 12 вересня. Вето президента щодо закону №9534 уже надійшло до Верховної Ради (ВР), і це означає, що парламент розгляне законопроєкт з урахуванням його зауважень вже на початку наступного тижня. «Логічно, що президент не хотів брати цей негатив на себе», – кажуть в коментарях ЗМІ люди з його оточення.

Але чи був негатив? І чи став він тепер позитивом?

Щодо контролюючих органів і передусім НАЗК, то там й так бачили відомості та дані декларантів, й могли проводити перевірки. Журналісти-розслідувачі (приміром), власне, і при закритому реєстру так само успішно проводили та публікували свої викриття. Просто із відкритим реєстром їм мабуть було б легше пояснювати, звідки у них та чи інша інформація.

Але що ж натомість пропонує президент? Він пропонує кілька правок до закону. Головна з них – Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) забезпечує відкритий цілодобовий доступ до реєстру. Виняток – декларації не мають подавати такі субʼєкти декларування, як військовослужбовці, особи, які перебувають у полоні чи на тимчасово окупованих територіях, а також члени їхніх сімей.

Водночас, голова НАЗК Олександр Новіков, вважає небезпечним відкриття декларацій посадовців вже зараз. За його словами (які він озвучив в ефірі телемарафону), є ризики, що ворог може вирахувати, де проживають родичі чиновників на тимчасово окупованих територіях, адже реєстр майна у вільному доступі.

«У нас реєстр нерухомого майна доступний. Його можна легко звірити за допомогою систем доступу до даних... можна вирахувати родичів осіб, які залишилися на непідконтрольних територіях», – сказав Новіков. І водночас зазначив, що НАЗК підтримує президента Володимира Зеленського і виконає рішення парламенту щодо цього. «Якщо громадяни України вимагають, і парламент вирішив відкрити такі дані, то ми, звісно, виконаємо рішення», – додав він.

Ще б пак. Після всіх скандалів, пов'язаних з НАЗК, які мали місце у 2016-2018 роках, після «перезавантаження» агентства у 2019-му, його подальша доля залежить й від лояльності чинній владі. За цією лояльністю легко приховати питання, які виникають безпосередньо до НАЗК. А їх чимало.

Зате до президента наразі питань немає. Він – як не глянь – скрізь молодець: почув голос народу, вчасно відреагував, поставив на місце «нарвану» Раду. Стара примовка про доброго царя та поганих бояр була проінтерпретована по-новому, де бояри стали депутатами або ж навпаки. В цілому ж у вето, накладеному президентом, немає нічого критичного – майже напевно парламент не зможе його подолати, а якщо подолає, то собі ж на шкоду. Президент вже у виграші, незалежно від долі його вето. Але що з корупцією? – спитає читач.

А з корупцією все без змін. Вона існує. Українці – із допомогою соціологів – шукають її батьків. «Батьки» ж відхрещуються, обурюються, і корупція виглядає ніким не визнаною сиротою. При цьому їй, однак, досить непогано живеться. Втім, як і завжди.