Корупція та держзрада: Разумков рятує Зеленського?

Скориставшись правом законодавчої ініціативи, нардеп випередив главу держави

Як відомо, 5 вересня Верховна Рада прийняла в цілому законопроєкт № 9534 про відновлення електронного декларування для чиновників, але реєстр відкриють лише через рік. Такий підхід, попри те, що був попередньо узгоджений із міжнародними партнерами, не підійшов активістській спільноті, і, як відомо, вже зібрано більше ніж необхідні 25 тисяч підписів під петицією з вимогою до президента накласти вето на цей законопроєкт. Володимир Зеленський повідомив, що невдовзі ухвалить рішення з цього приводу, та хай яким би воно не було, скандал із декларуванням відсунув на задній план долю іншого законопроєкту – № 9659.

Його вніс на розгляд Ради колишній спікер парламенту та колишній соратник президента Дмитро Разумков. Документ його авторства присвячений прирівнянню корупції до держзради у воєнний час. Скориставшись правом законодавчої ініціативи, нардеп Разумков випередив главу держави. Адже перед тим президент говорив, що має намір сам виступити із подібним законопроєктом. Проте тема «корупція = держзрада» також не знайшла розуміння у міжнародних партнерів, тож Володимир Зеленський опинився у дещо незручному становищі. А Разумков, вважаймо, зробив послугу президенту, ставши першим, хто оформив цю ідею у вигляді законопроєкту. Його документ, щоправда, відрізняється від президентського, і далі про це – детальніше.

СБУ чи не СБУ?

27 серпня Володимир Зеленський сказав в інтерв’ю Наталії Мосейчук, що на період дії воєнного стану він хотів би прирівняти корупцію до державної зради.

«Я поставив задачу, і законодавцю України буде запропоновано мої пропозиції щодо прирівняння корупції до державної зради на воєнний час. Я розумію, що така зброя не може діяти постійно в суспільстві, але на воєнний час, я думаю, це допоможе. Чи підтримає це законодавець, не знаю, але я точно запропоную. Тому що ми розвиваємо демократичне суспільство. Дуже важливо не перекручувати гайки і не дивитись кожного разу на той чи інший гострий кричущий випадок. Ми повинні запроваджувати системні речі», – заявив глава держави.

Поінформовані джерела стверджують, що це не був експромт. І що президент буцімто місяці зо три радився та консультувався зі своїм оточенням, як демотивувати корупціонерів. Кажуть, що у консультаціях брали участь представники Офісу генерального прокурора та СБУ, а от НАБУ та САП на наради не кликали. В цьому є певна логіка, адже державна зрада – це парафія СБУ, а не антикорупційних органів, покликаних розслідувати економічні злочини.

От тільки несподіване посилення Служби безпеки категорично не сподобалося західним партнерам України. Як і часткове нівелювання НАБУ та САП – органів, які були створені у контексті евроінтеграційних прагнень нашої держави. Інформацію про незадоволення Заходу донесли до ОП іще на стадії попередніх консультацій. Відтак початкова ідея – жорстко карати корупціонерів – почала варіювати.

15 років і без застави

Передбачається, що однією з нових реалій для корупціонерів буде посилення відповідальності до 15 років. Нагадаю, що тут прецедент уже створено – у липні Зеленський увів у дію рішення РНБО «Про прискорення судової реформи та подолання проявів корупції у системі правосуддя». Тепер за корупцію в судах планують позбавляти волі на 10−15 років з конфіскацією майна.

Друга новація – це відсутність опції внесення застави для фігурантів справ про державну зраду, до якої буде прирівняна корупція.

Третій момент – той, про який йшлося вище, а саме – підслідність. В команді президента хотіли розділити корупційні справи на дві категорії. Ті, у яких йдеться про корупцію, яка призвела до збитків на суму понад 24 млн грн, розслідуватиме СБУ. Ті ж, де збитки менші, – НАБУ.

Або пропонували й такий варіант: підслідність справ зберігатиметься і за НАБУ, і за СБУ, а що кому дістанеться, вирішуватиме генпрокурор. Але тут та ж проблема, що й з посиленням СБУ: роль генпрокурора відчутно змінюється, він набуває більше повноважень, аніж дотепер. І це при тому, що генпрокурор призначається президентом і ВР без жодних конкурсів та комісій, які вивчають доброчесність претендентів на посаду.

Зараз генеральний прокурор – це фактично 100-відсоткова людина президента, як колись казав сам Зеленський про Руслана Рябошапку у розмові з Дональдом Трампом. Нині вже немає Рябошапки на цій посаді, та й Трамп давно не є президентом США, але залежність генпрокурора від ласки президента зберігається. І саме цьому чиновнику пропонують доручити розподіл корупційних справ між СБУ та НАБУ.

Зрозуміло, що, маючи право одноосібного рішення, генпрокурор розподілятиме справи на користь СБУ. А цей орган суттєво відрізняється від того ж таки НАБУ не лише своїм функціоналом. Його формування відбувається без участі іноземних донорів, а також без можливості контролю з їхнього боку. Простіше кажучи: Захід не довіряє ефективності нашої спецслужби, якщо вона – окрім функцій розвідки та контррозвідки – ще й візьметься викорінювати корупцію.

Зрештою, при СБУ і досі діє Головне управління з боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Якби ця структура була ефективною, не знадобилося би створення НАБУ та інших антикорупційних органів. До речі ГУБКОЗ СБУ – це якийсь незрозумілий для Заходу атавізм. В країнах-членах НАТО (а однією з них прагне бути й Україна) служби на кшталт СБУ займаються розвідкою, а не ловлять за руку хабарників. Навіть якщо ті оперують мільйонами.

У пошуках компромісу

Зваживши все, в ОП дійшли висновку, що краще залишити підслідність такою, якою вона є зараз. Тобто не зазіхати на сферу відповідальності НАБУ та САП. При цьому до корупціонерів може бути застосоване дуже жорстке покарання – до 15 років позбавлення волі плюс конфіскація майна плюс заборона займати керівні посади плюс неможливість внесення застави.

Зараз у більшості корупційних правопорушень передбачений максимальний строк до 10 років, і лише у частині 4 статті 410 ККУ («викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці») говориться про 15 років.

Таким чином, новації від Зеленського і справді мають на меті посилення покарання, от тільки питання в тому, чи пройдуть вони горнило Ради. Остаточний варіант документ парламент ще не отримав. Між тим негативний резонанс і не менш негативна реакція міжнародників йому вже забезпечені.

28 серпня (тобто вже наступного дня після інтерв’ю Володимира Зеленського Наталії Мосейчук) посли країн G7 зустрілися зі спікером ВР Русланом Стефанчуком та натякнули, що не підтримують таку ініціативу. Великого скандалу, однак, не вийшло, бо й готового законопроєкту досі ніхто не бачив.

Водночас очікується інша подія – те, що ВР ухвалить законопроєкт про незалежність голови САП. Згідно з меморандумом МВФ, це має статися до 15 вересня. Зараз, згідно чинного законодавства, звільнити керівника САП можна рішенням генерального прокурора. У новому законі передбачається, що це буде незалежна інституція.

Україна, таким чином, зробить крок назустріч очікуванням наших партнерів. Це, однак, не означає, що вони будуть щасливі побачити перебачу підслідності корупційних справ Службі безпеки. Ймовірно, що вони заперечуватимуть і проти скасування застави. В європейській практиці за економічні злочини карають великими стягненнями, а не збільшенням тюремного терміну.

На сцену виходить Разумков

Втім, згадуваний на початку статті Дмитро Разумков разом зі своєю депутатською групою у питанні покарання йде ще далі.

«Команда «Розумної політики» зареєструвала законопроект №9659, яким ми доповнюємо Кримінальний кодекс статтею 111-3 і прирівнюємо покарання за корупцію до покарання за державну зраду на час воєнного стану. Корупціонерам світитиме 15 років за ґратами або довічне з конфіскацією майна», – зазначає він в анонсі свого законопроєкту.

Тобто там, де у Зеленського були 15 років ув’язнення, у Разумкова «наросло» довічне.

Водночас він заявив, що корупційними справами будуть займатися НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд, а не СБУ. Бо – каже Разумков – через СБУ чинна влада зможе тиснути на своїх політичних опонентів і прикривати власні корупційні справи. В цьому його побоювання збігаються із побоюваннями західних опонентів Зеленського.

А щодо застави, то її у законопроєкті Разумкова вирішили зберегти як альтернативу. В протилежному випадку відсутність застави могла стати лазівкою для корупціонерів, які намагалися б розвалити свої справи як в українських, так і у міжнародних судах, говорять у «Розумній політиці».

Отож, документ, написаний Разумковим, може бути більш прийнятним та викликати менше відторгнення. Але головне навіть не це. За регламентом, законопроєкт від Разумкова є першим зарєстрованим у Раді, тому президентський буде розглядатися альтернативний і тільки протягом 14-ти днів після закону від нардепів.

А чи розглянуть парламентарі законопроєкт №9659 – питання відкрите. Президент отримує відстрочку, аби ще краще обдумати свої власні пропозиції. А, може, й відмовитися від їх законодавчого оформлення взагалі. Так чи інакше, але Дмитро Разумков виручив нині Володимира Зеленського. Інтрига тільки в тому, хотів він цього або ж його добре діло вийшло таким мимовільно?..