Як на виборах партії продавали

Навіщо реєструються нові партії, які часто не мають жодних шансів провести своїх депутатів навіть до місцевих рад?

Як би не тягнувся час, але він невблаганно рухається вперед. І ця підла війна закінчиться нашою перемогою. І настане час виборів нового парламенту. Тому що для відновлення країни потрібні нові законодавці. Старі в багатьох випадках скомпрометували себе, потрапивши у всілякі скандали. Та й нездатна основна маса до очікуваної від них активності у законодавчій роботі. А зміни будуть потрібні докорінні. Чого тільки варті закони, які регулюють нашу щоденну діяльність. Кодекс законів про працю, Житловий кодекс було прийнято у 70-80-х роках минулого століття. Звичайно ж, існують доповнення та зміни до них, але по суті вони радянські.

Ну і розпочнеться чергова гонка партій на цих виборах. Хочу розповісти про події 2012 року як приклад нашої хибної зайвої багатопартійності. У виборах 1998 року брало участь 30 партій та блоків. У 2006 році їх було вже 45. І їхня кількість далі продовжувала зростати. Хоча зареєструвати партію справа непроста, та й дорогою виходить цей захід. Але на початок 2022 року, за даними Міністерства юстиції, в Україні було зареєстровано 370 (!!!) політичних партій.

Навіщо реєструються нові партії, які часто не мають жодних шансів провести своїх депутатів навіть до місцевих рад?

Ось я і наведу на прикладі реальних подій 2012 року всю цю суєту. Прізвища фігурантів не вказуватиму. Хоча багато хто впізнає цих персонажів, які в більшості і сьогодні ще на плаву. Головний персонаж правда раптово помер через кілька років після цих подій. Але все ж!

Задумав один кримчанин, котрий до цього вже тричі був депутатом Верховної Ради, знову до неї пройти. Людина дуже не бідна. І з мізками все в нього було гаразд. Одна перешкода була - партія регіонів, яка й у список його не брала, навіть за гроші, і округ йому в Криму не давала. Бо Крим вважала своєю електоральною вотчиною.

Ну і вигадав наш персонаж таке: домовився з лідерами кількох десятків партій, які якраз і були з тих, хто сам би не пройшов, що всі вони візьмуть участь у жеребкуванні членів окружних виборчих комісій. Адже, як кажуть, неважливо, як проголосували, важливо як підрахували. Лідерам партій, які за жеребкуванням отримають місця в комісіях, пообіцяв по 300 тис. у.о. Комісії формував сам. А як гарантію – забирав у них партійні печатки на період жеребкування та формування комісій.

Ну і пройшли за результатами жеребкування 6 партій. По одному члену окружної комісії від кожної партії, разом у кожній окружній комісії він призначив по 6 своїх людей. У кожній із 225 комісій він, по суті, отримував якщо не вирішальний, то блокуючий голос.

Ну і запропонував керівній на той час партії ці комісії купити. По великій сумі за кожного члена. І ще щоб йому «дозволили» перемогти на його рідному окрузі.

Таким чином, він і сам проходив, і ще заробляв удвічі більше, ніж віддавав керівникам партій, що взяли участь у жеребкуванні. А покупець відразу змінював цих членів комісій на своїх. Адже партійні печатки були в однієї людини. Потім правда багато рядових членів цих партій на місцях сильно дивувалися персонажам комісій від їхніх же партій. А були серед партій, що пройшли жеребкування, і ті, які позиціонували себе як жорстко національні. І раптом серед членів окружкомів опинилися люди з поглядами протилежними.

Ось таку операцію провів заповзятливий політик. Щоправда, були ще нюанси, коли «покупець» не хотів пропускати продавця в депутати по його округу. Бо його вже обіцяли директору великого військового заводу у Криму. І тоді продавець почав знову міняти призначених уже керівною партією членів комісій. Ну і віддали нашому героєві округ, знявши відомого директора. На втіху йому наш легітимний дав звання Героя України. Безкоштовно.

Чому я про це пишу? Дуже не хочеться, щоб такі речі відбувалися у нашому майбутньому. Тому що змінювати політичну систему в країні поки що бажання не видно. А отже, все подібне можливо. Але це вже нам як виборцям зовсім не потрібне.