Хто в Україні викриває корупцію, і навіщо нам НАБУ чи САП?

Медійники розповідають першими про випадки незаконного збагачення чи зловживання владою

Ситуація, коли влада раз-у-раз стає об’єктом звинувачень, повторюється знову. Так було на початку каденції Володимира Зеленського, і так є зараз. Після 24 лютого здавалося, що війна мала б зменшити корупційні прояви, але вийшло навпаки. Скандали тривають, і особливо прикро, коли в їхньому епіцентрі опиняється міністерство оборони. Хоча мова зараз не тільки і не стільки про МОУ та Олексія Резнікова – мова про тих, хто викриває корупцію. Якщо проаналізувати останні, найбільш гучні «кейси», пов’язані із незаконним збагаченням, то виявиться, що за ними стоять мас-медіа, а не антикорупційні органи, у яких журналісти відбирають хліб.

«Яєчний» та інший скандали

У січні видання «Дзеркало тижня» звернуло увагу на угоду міністерства оборони про закупівлю харчів. І з’ясувало, що МОУ закуповує харчі для військовослужбовців у двічі-тричі дорожче, ніж у магазинах Києва. Ми всі пам’ятаємо ці цифри та порівняння, яке «Дзеркало тижня» навело, завітавши до найближчого Сільпо. Тоді ціни на найбільш ходові харчі виявилися завищеними у 2-3 рази.

Наприклад, Міноборони законтрактувало яйця по 17 грн за штуку, тоді як роздрібна ціна становила близько 7 грн за штуку. Картоплю замовили по 22 грн за кілограм, при цьому роздрібна ціна в магазині дорівнювала тоді 8–9 грн. Куряче стегно замовили по 120 грн за кілограм, а в магазині воно коштувало 80 грн. У такий спосіб «Дзеркало тижня» проаналізувало копію угоди вартістю 13,16 мільярда гривень, укладеної МОУ на послуги організації харчування у 2023 році військових частин.

Реагуючи на публікацію, НАБУ заявило, що розпочало розслідування щодо ймовірних зловживань Міноборони при закупівлі продуктів харчування для військових ще до розголосу в ЗМІ. І все-таки першим тут було «Дзеркало тижня».

Тоді ж, у січні, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що корумпованих чиновників чекає відповідальність, і анонсував, що «активні посадки» будуть вже навесні.

Але весна минула без посадок. Принаймні, якщо говорити про «яєчний скандал». Щоправда, після скандалу із закупівлею продуктів для ЗСУ у відставку подав заступник міністра оборони України В’ячеслав Шаповалов. Згодом його навіть ув’язнили на період слідства, але річ у тім, що Шаповалову інкримінують «перешкоджання діям ЗСУ в особливий період» – ця справа проходить по іншій статті ККУ і пов’язана вона не з корупцією і не з яйцями, а з неякісними бронежилетами, буцімто закупленими Шаповаловим. В кожному разі, на даний момент слідству по справі Шаповалова не видно ані кінця, ані краю, і чим воно завершиться – не знає ніхто.  

Тим часом у березні 2023 року – після «яєчного» – виник «яблучний» скандал, коли міністерству оборони висували аналогічні обвинувачення, але вже із іншим присмаком. Йшлося про закупівлю яблук по ціні 51 гривня за кілограм, хоча на ринках і в магазинах можна було знайти ці фрукти по двічі меншій ціні. І знову подробиці цієї оборудки до громадськості доносили ЗМІ, а не інші джерела.

А у квітні «Наші гроші» повідомили про те, що з вини компанії «Військсервіс-волонтер» мали місце випадки масових отруєнь військових. Компанія, як засвідчили «Наші гроші», годує українських військових «як тварин» і після перемоги в черговому багатомільярдному тендері «поставляє на передову гнилі, перемерзлі овочі, фрукти і арабську курятину найгіршої якості».

При цьому згаданій компанії дістався тендер Міноборони вартістю майже 6 млрд грн. Профільний комітет Ради вустами його члена, народного депутата від «Слуги народу» та представника президента в КСУ Федора Веніславського обіцяв «в усьому розібратися». «Питання вивчимо і проблему піднімемо. Такі речі потребують безумовної реакції», – зазначив він.

І якщо говорити конкретно про цю справу, то підозрюваного у причетності до неї колишнього заступника міністра оборони України Ігоря Халімона дійсно було затримано – за підозрою, виданою спільно ДБР та НАБУ. Пізніше, щоправда, ВАКС пом'якшив йому запобіжний захід та випустив з-під домашнього арешту під особисте зобов'язання. Але і тут поштовхом до яких-небудь дій антикорупційних органів стало розголошення відповідних даних у ЗМІ.

Куртки, турки, Ткач, парі

Новий скандал – і теж з подачі журналістів – спалахнув зовсім нещодавно. Розслідувач Юрій Ніколов написав про те, що з наближенням холодів міністерство оборони уклало контракт із турецькою фірмою Vector avia hava araçlari на поставку зимового одягу. Відтак ця фірма лише у жовтні-грудні ввезла до України з Туреччини 233 тис. курток на 20 млн дол. і 202 тис. штанів на 13 млн дол.

«Ціна була прийнятною як для зимового одягу. Куртки від турків йшли по 86 баксів. Інший постачальник з Болгарії віз для Міноборони з Китаю куртки по 95 дол. Але проблема в тому, що з Туреччини насправді їхали не зимові куртки, а літні чи просто з лайно-тканини. За нашими даними, середня вага китайських курток була два кілограми. А турецької – 1,1 кг. Це дуже схоже на різницю між літнім жакетиком і зимовою теплою курткою», – пише Ніколов.

І ще одна цитата з його розслідування. В ній говориться про те, що у розпорядженні автора «є пакет супровідних документів на одну з партій товару від Vector avia. Тут чудово видно, як 4900 курток загальною вартістю 142 тис. дол. перетворюються на 4900 курток за 421 тис. дол. Дорогою між турецькою й українською митницями куртки магічно перетворилися з «камуфляжних» на «зимові повітрозахисні» і на цьому перетворенні набрали державної ваги з 29 до 86 дол. за штуку. Маржа залишилася на турецькій фірмі Vector avia hava araçlari, яка належить українцю Роману Плетньову із Запоріжжя».

Інформацію та висновки Ніколова підтримав і поширив його колега Михайло Ткач, якому тут таки й прилетіло від міністра оборони Резнікова. В інтерв’ю «Бабелю» Резніков сказав, що готовий піти у відставку, якщо закуплений у турків одяг дійсно виявиться літніми куртками. Натомість він чекає, що якщо «програє» Ткач, то він добровільно піде з професії на три роки та не буде друкуватися у медіа. Резніков чекає і певних кроків від нардепки Анастасії Радіної, котра представляє фракцію «Слуга народу», а за сумісництвом – Національну раду з питань антикорупційної політики.

Анастасія Радіна підтримала Ткача та Ніколова і запропонувала Резнікову припинити воювати з журналістами – йому, мовляв, як міністру воюючої країни й без того є, з ким це робити. У відповідь Резніков зажадав, аби Радіна склала мандат, якщо «програє парі», так само, як і Ткач.

Особисто мене у цій історії обурює буквально все. І те, що міністр оборони укладає якісь «парі» – так, ніби йдеться не про життя і комфорт наших захисників, а про які-небудь кінські перегони. І те, що сторони обмінюються репліками на сторінках медіа, тоді як справу вже давно мали б розслідувати уповноважені на це органи.

Тим часом Радіна пропонує міністру до 9 ранку 28 серпня спростувати дві тези. Перша: «Міноборони без тендеру купило куртки у «турецької» фірми-посередника, одним із власників якої на момент договору з Міноборони був племінник народного депутата з оборонного комітету Касая». І друга: «Міноборони сплатило за куртки утричі дорожче, ніж це вказано в документі з турецької сторони, з яким вантаж виїхав із Туреччини і проїхав інші митниці аж до кордону України. Достовірність документу підтвердив голова ТСК з розслідування економічних злочинів Железняк», – пише вона на ФБ.

І у цьому листуванні, а також у скандалі в цілому немає головного – повторюю це знову і знову» – тут не видно робити українських антикорупційних органів. Тоді як вони вже мали б вгризатись зубами у ці куртки та перевіряти їх на міцність та відповідність стандартам і укладеним сторонами договорам.

А довіра тим часом падає…

Отож, де тут НАБУ, ДБР, САП – де усі? Де, зрештою, СБУ?

Між іншим, як стверджують соціологи, скандали із корупцією в міністерстві оборони України, зафіксовані на початку 2023 року, вже розділили українське суспільство у питанні щодо наслідків. Київський міжнародний інститут соціології спитав у респондентів, яким є їхнє ставлення до розслідувань імовірної корупції в міністерстві: чи це мають бути негайні кадрові рішення на тлі війни, чи варто провести ретельні, хоч і можливо триваліші розслідування, щоб не провокувати нестабільність у відомстві та не шкодити обороні?

46% респондентів підтримали ретельніше розслідування, тоді як 47 відсотків виступають за негайні рішення щодо підозр в корупції. Соціологи наголошують, що на тлі зростання довіри українців до оборонних інституцій, найнижчі показники довіри зберігаються до судів і прокуратури. На думку аналітиків, це є дуже «поживним ґрунтом» для подальших проявів «внутрішньої дестабілізації».

До речі, згідно із іншим опитуванням – а його проводив у липні цього року Центр Разумкова – більшість респондентів висловлює недовіру не тільки судам (70%), державному апарату (67%) та прокуратурі (60%), але й антикорупційним органам. Так, Національному агентству з питань запобігання корупції не довіряють 55% громадян, Національному антикорупційному бюро України – 54,5%, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі – 54%.

«Україна як суспільство проходить істотну трансформацію на тлі війни. Важливо, щоб з одного боку влада демонструвала прихильність до справжніх реформ і ми бачили дійсно системний розвиток інституційної сфери, особливо у сфері забезпечення справедливості. З іншого боку, чутлива до корупційних справ громадськість має виступати врівноваженим партнером інституційних змін і пам'ятати про критично важливий під час війни принцип «не нашкодь», – підсумовують свою доповідь соціологи.

І це правильні слова, проте виходить так, що саме громадськість та її медіа перебирають на себе функції слідства у правоохоронної системи України. На гірше це чи на краще, але рупором, котрий волає про корупцію, виступають у першу чергу блогери чи ЗМІ, а вони також не є «без гріха». І поки так триватиме й надалі, нам годі чекати змін на краще. Бо запорука суспільної стабільності в тому, що кожен мусить займатися своєю справою. Без перетягування ковдри та підміною функціоналу. Але в Україні так, на жаль, не є…