Як дати агресору по зубах так, що гризти вже не було чим

Кожна нова українська атака на «исконно русские земли» - крок до руйнування міфу про можливість путінської Росії захистити підданих. І наближення бунту цих підданих проти слабкого самодержця.

Сьогодні відбулась нова атака безпилотників на околиці Москви - одразу кілька безпілотників упали в Новій Москві, а також у Підмосков'ї недалеко від військової частини.

Попередня масова атака дронів на Москву і Підмосков’я викликала панічні настрої серед тамошніх мешканців. Для яких це стало кроком до усвідомлення нової реальності, в якій зусиллями Путіна приречена жити вся Росія, включно з привілейованою кастою «масквачей».

І зміст цієї нової реальності у тому, що внаслідок своєї агресії проти України РФ отримала у себе під боком ворожу державу, яка для свого виживання і забезпечення своєї безпеки йде шляхом Ізраїлю. І знищує ворогів держави, як в середині країни, так і проводить операції на території ворога. 

Про те, чому так трапилося, я писав ще восени минулого року в матеріалі «Якщо твій сусід - Росія, то країна – як Ізраїль»:  

«Ізраїльський досвід життя по сусідству із терористами свідчить про те, що для успішного захисту від терористів у пріоритеті держави мають бути

1) сучасні та міцні Збройні Сили і

2) сильні спецслужби з необхідним обсягом повноважень.

Такі пріоритети зараз необхідні й українській державі.

ЗСУ переконливо доводить свою здатність захищати Україну і перемагати за допомогою партнерів із Заходу росіян на полі бою.

Вітчизняній спецслужбі також доводиться працювати серйозно. Особливо враховуючи те, що Путін – виходець із КДБ. І 20 років він працював над розширенням агентурної мережі в Україні, давно та наполегливо намагався дестабілізувати ситуацію в Україні зсередини. В такий ситуації єдиний вихід – розвивати сильні та ефективні спецслужби за прикладом Ізраїлю».

Судячи із недавньої антисемітської істерики під час останнього публічного виступу Путіна у Санкт-Петербурзі, цей виходець із КДБ достатньо непогано усвідомлює, чим йому загрожує такий вектор розвитку України. І це його дратує надзвичайно – приклад скидання військами царя Ніколая ІІ у 1917 році після серії поразок російської армії у Першій світовій війні стає до нинішнього російського самодержця все ближче.

Але практичних можливостей запобігти подібному розвиткові подій у нього в обмаль. Це підтверджує те, що українська Служба безпеки регулярно проводить успішні спецоперації найвищого рівня складності - від підриву Кримського мосту до вибухів на стратегічному аеродромі Мачулищі в Білорусі. (Голова цього відомства Василь Малюк розповідав, що професіонали західних спецслужб активно переймають унікальний досвід СБУ).

Це ж «фірмовий почерк» ізраїльської спецслужби Моссад - ліквідація ворогів за злочини проти держави, незалежно від місця їх знаходження. СБУ діє аналогічно. Російських терористів підривають як на окупованій території, та і в глибинці РФ (як Татарського чи Прилєпіна).

Таким чином, за допомогою успішних дій міцних ЗСУ та спецслужби як необхідних складових виживання Україна, як й Ізраїль, захищає себе від ворога.

Бо досвід спочатку окупації Росією Криму і частини Донбасу, а потім повномасштабної війни довів дві важливі речі.

Річ перша - РФ не задовольниться лише частиною України, вона раз за разом намагатиметься відрізати «слайсами» від нашої країни стільки, скільки зможе відкусити. Поки їй не дадуть по зубах так, що гризти буде вже немає чим.

Річ друга – залишатися нашим мирним сусідом навіть після своєї поразки РФ не буде. Бо імперія не зможе змиритися із незалежною від неї, сильною та успішною колишньою колонією по сусідству.