Корупція, через яку можна програти і війну, і мир

Днями давав коментар одному з центральних телеканалів щодо роботи Мінінфраструктури в контексті своїх розслідувань та експериментів у морській галузі.

Заглибившись у питання - лише впевнився, що недарма у моїх матеріалах завжди стирчали вуха заступника міністра Васькова, а іноді скісно й самого Кубракова. Здавалося б, на дворі війна, ресурси держави та її громадян на межі. Чому ж корупційні скандали у згаданому секторі Кабміну лише набирають обертів?

Відповідь, на мою думку, саме у тому жаху, що коїться навколо. По-перше - війна значно звузила кормову базу інфраструктурних керманичів. По-друге - вже йде бійка за теплі місця під розпил майбутніх потоків на відновлення зруйнованої окупантами країни. Давайте по пунктах.

Мінінфраструктури завжди було дуже ситним та впливовим. Чого лише варті дороги й все, що з ними пов'язано. Величезні бюджетні витрати, кредити, відкати, власні фірми-прокладки тощо. Пересічні громадяни можуть лише уявляти, скільки на цьому регулярно крали. Але те що крали - знали всі. Окрім грошей, дороги та великі інфраструктурні проєкти давали також владу й важіль у політиці. Бо проблем й запитів у виборців завжди більше, аніж ресурсів. Отже “дружба” з Мінінфраструктурою давала величезну перевагу під час виборів. Нову дорогу будують коштом бюджету - а кандидат хизується. Мовляв, “людина справи - вибив кріпакам щастячко”.

А є ще під рукою солодкого міністерства така собі Укртрансбезпека. Дуже зручна річ. Має, наприклад, контролювати вагові норми вантажівок, щоб дороги не руйнувались. Але контролює так собі. Це створює такий собі грошовий “вічний двигун”. Перевізники платять хабарі (бо їм так рентабельніше), дороги зношуються швидше, отже й заробляти на їх відновленні можна частіше. І так по колу з року в рік. А відповідальності майже нуль - просто звалюй все на самих комерсантів та водіїв. Знову “владі з народом не пощастило”.

Окрема тема - Укрзалізниця. Навіть нова влада, заміняючи Криклія на Кубракова у 2021 році, аргументувала це в тому числі безладом у цьому підприємстві. Це просто окрема держава в державі. “Лівачать” всі - від провідниць та машиністів до найвищої ланки. Тендери, ремонти, електроенергія, паливо, облік вантажів, участь в конкурентних війнах клієнтів і ще ціле павутиння потоків постійного чорного прибутку. Згадайте скандальний обшук у керівника Укрзалізниці Максима Бланка у 2015 році. Лише у ванній знайшли півмільйона доларів готівки. В гривні в інших кімнатах - дві великі дорожні сумки. І це ж не все, так просто “на чорний день”. Уявіть лише, скільки грошей йде нагору до Мінінфраструктури?

Не забуваємо про порти. Сам заступник міністра Васьков з одеської “морської брами” й вийшов у люди. Навіть звичайним вантажником потрапити туди без “блату” було і є неможливо. А портів на Одещині багато. Наразі у більшості справи кепські, але “зернова угода” трохи реанімувала галузь. В портах корупція завжди була чимось традиційним. Щоб судно зайшло - дай, вийшло - дай. Про це можна писати книги, а не блоги.

І що ж роблять Кубраков і Васьков під час війни? Вони вперше за новітній час вирішують продати з аукціону два порти. Номінально продавцем виступає Фонд Держмайна. Але ж ми розуміємо, що без дозволу Мінінфраструктури нічого б не було. Один порт вже продали - стартова ціна була 60 млн грн, на виході отримали 200. Цілий порт за 5 млн доларів! Інший порт з першого разу не вдалося “злити”. Але посадовці не здались і готують другу спробу.

Продовжувати перелік підзвітних годівниць корупції можна дуже довго. Мініфраструктури має як потужний “пасивний дохід” (постійна амортизація гігантського господарства та плеяда різноманітних підприємств), так і колосальний потенціал розпилу на нових проєктах. Але у справу втрутилась війна. І вона з одного боку ввела до анабіозу розгалужені корупційні схеми (порушення логістики, окупація територій, замороження проєктів, пріоритет військових витрат, закриті кордони всіх типів сполучення тощо) - але з іншого заклала на майбутнє просто золотий дощ саме для цього міністерства. Бо після перемоги Україну будуть відбудовувати ледве не всім світом, ще й перетворюючи її на взірець посттоталітарної країни, в якій перемогла західна демократія.

Тут ми переходимо до головного. Війна це завжди безлад в тилу, який супроводжується афоризмом “а кому і мати рідна”. Та саме зараз корупція найбільш небезпечна для нашого майбутнього. І ледве не найбільшим ризиком є Міністерство інфраструктури. Як для військової площини, так і для майбутньої гуманітарної. Почну з останньої.

Відбудова країни притягне космічні суми грошей. Звичайно, за реалізацію проєктів битимуться не тільки українські компанії. І корупція в нашій інфраструктурі сьогодення стане важким аргументом, чому українцям давати гроші в руки не можна. Турецькі, ізраїльські, європейські та інші компанії й так мають вищий статус на світових ринках. А тут ще й “чорні мітки” у закордонних ЗМІ щодо Васькова і Ко по зернових темах. Днями про це навіть написало The Wall Street Journal. Мовляв, американських інвесторів ошукали на 130 млн доларів і не хочуть повертати гроші. А допомагає шахрайській схемі Мінінфраструктури та особисто Васьков.

Тема розлетілася іншими світовими ЗМІ. Рясно полились нові історії. А ще раніше влітку профільні правоохоронні органи США піймало наших “героїв” на схемах з сотнями компаній-прокладок, через які в аграріїв скупляли зерно за заниженими цінами й перепродавали через кілька фактичних монополій. Пізніше взимку наші правоохоронні органи викрили схеми по зерну і паливу, де та сама Укрзалізниця працювала в парі з митницею. Навесні знову ж таки в закордонних ЗМІ вийшли матеріали про те, що FinCEN розробляє керівництво Мінінфраструктури на предмет схем одразу по трьох напрямках: експорт зерна, приватизація портів та оформлення документів моряків. FinCEN - це підрозділ міністерства фінансів США, який займається збором та аналізом даних про фінансові операції, пов'язані з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму та іншими злочинами. Рівень самі розумієте який.

Коротко кажучи, скандалів вистачало протягом всієї війни. Але стаття в The Wall Street Journal - це вже інше. Видання найвищого рівня у світовому масштабі особисто назвало прізвище Васькова, саме як представника міністерства, а не просто якогось окремого корупціонера. Чи мав пряме відношення до історії з ошуканими інвесторами особисто Кубраков? Прямих доказів поки що не публікували. Хоча, як то кажуть “всі все розуміють”. Але більш красномовною була його реакція. Точніше - її відсутність. Після такого скандалу варто було б якщо не одразу звільнити, то бодай відсторонити на час якоїсь перевірки Васькова. Нехай і суто показово. Але ні, голова звинувачуваного міністерства промовчав.

1 грудня минулого року Кубракова призначили “віце-прем'єр-міністром з відновлення України”. Це офіційна посада саме у контексті війни та майбутньої відбудови країни. Тут ми й повертаємось до думки про конкуренцію серед реалізаторів проєктів за мільярди й мільярди доларів після нашої перемоги. В тих самих США завжди був дуалізм думок щодо допомоги Україні. Незабаром там вибори, опоненти наших нових старших братів розкручують тему занадто великих видатків на нашу країну. А тут ще й корупційні скандали на святій темі зернового коридору. Фактично, це козирі в руки “трампістам”. Бо Україна є головним пунктом передвиборчої програми поточної американської влади. Їй потрібна не лише воєнна перемога, а й показові структурні покращення після розвороту нашої держави на захід. Щоб не вийшло, що всі ці ресурси платників податків були вкладені дарма. Також це ще й конкретний меседж для інших країн, які вагаються між кількома центрами тяжіння, як багато років було в Україні.

Що ж залишається нашим партнерам? Звичайно, реагувати та перестраховуватись. Поки що фронт на головному місці й корупціонерів скубають лише потрохи. Але вже зараз спеціальні “інспектори”, яких поставили американці слідкувати за цим болотом, активно придивляються до Мінінфраструктури. Закінчитися це може дуже погано. Замість нових робочих місць на відбудові та потенційного виходу українських компаній на світові ринки в майбутньому - ми можемо отримати абсолютно протилежне. Нам гроші лише покажуть, Україну відбудують іноземці, а на перспективах нових рівнів партнерства поставлять хрест. Бо так само як зараз наша війна є великою виставкою та рекламою зброї - буде і з відбудовою. Тільки з точку зору ринків проєктування, інженерії, будівництва тощо. А ми можемо втратити такий шанс, через чиєсь бажання заробити вже сьогодні і якомога швидше. Це щодо площини майбутнього.

Щодо сьогодення все також дуже небезпечно. Президент та МЗС цілодобово торгуються зі світовими лідерами за прискорення постачання нових засобів ППО й винищувачів. Військо страшною ціною та дивовижними зусиллями бійців демонструє, що нам можна довіряти. І чим раніше ми отримаємо нову зброю, тим менше втратимо людей як на фронті, так і в тилу. Час грає проти України, перемога потрібна якомога скоріше. І от поки українські політики та дипломати виторговують для нас майбутнє - тилові посадовці “гадять” своїми схемами. Не варто недооцінювати ворога. Як на полі бою, так і у кулуарних справах. Країна-агресорка роками вкладала гроші в західних політиків та диверсійні ЗМІ. Вони й самі добряче вміють вигадувати ІПСО з пустого місця. А тут наші ж посадовці такі “подарунки” роблять. Ще й на зерновій темі, якою путіну наші союзники дають ляпасів по ботоксному обличчю.

Що на ці виклики відповість Кабмін, Офіс та ВР - побачимо пізніше. Але на завершення пригадаю ще одне питання, яке мені задали журналісти, хоча воно й не увійшло до матеріалу. Кого варто призначити замість Васькова, якщо його все ж таки звільнять через скандали? Я чесно сказав, що не знаю та й справа взагалі не у персоні. Треба кардинально змінювати сам підхід. Давайте чесно - реформування та очищення це не зовсім про той час, коли вирішальна битва вже на горизонті. Тож шукати “нове обличчя” не найголовніше. Найголовніше, як і хто дії цього обличчя буде контролювати. Звичайно, “зашкварених” і токсичних конче необхідно терміново позбуватися. Але кого ставити на їх місця - це треба вирішувати разом з тими самими партнерами, перед якими ми завинили своєю корупцією. І щоб наглядали за діями нової верхівки Мінінфраструктури вже дуже й дуже ретельно відповідні органи. Ідеально б, щоб через перехрестя снайперської гвинтівки. Бажано, не місцевого виробництва. Але ж ми про демократію, а не про “скрєпи”. А демократія в першу чергу про власну відповідальність за власне майбутнє.