Привіт із космосу: що тепер хоче від України Венеціанська комісія?

ВК сформулювала рекомендації щодо обрання складу КСУ

Відразу поясню: фраза про космос належить Юлії Тимошенко. Це вона, звертаючись до колег у сесійній залі, запитала, чи читали вони взагалі Конституцію України? Зокрема, у тій частині що стосується процесу формування Конституційного Суду. Бо на догоду іноземним партнерам у цей процес вклинили «новоутворення» – Дорадчу групу експертів (ДГЕ), не передбачену Основним Законом України .

Цю Дорадчу групу, як зауважує Юлія Володимирівна, нам «спустили з космосу». І вона має рацію. Звісно, «космос» не варто розуміти буквально. Але алгоритми, нав’язані Україні зовні, роблять КСУ дедалі більш неукраїнським органом. А подібного, як слушно додає та ж Тимошенко, не має у жодній іншій країні світу, не кажучи вже про європейські.

А тепер про все детально.

Прелюдія

10 червня Венеціанська комісія опублікувала експертизу зареєстрованого у Верховній Раді законопроєкту №9322 щодо змін у процедурі добору суддів Конституційного Суду України. Автори відгуку наголосили на «значних покращеннях» у пропозиціях українських законодавців, висунутих у відповідь на її головні рекомендації. Але вказали і на недоліки.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради виступило «алаверди» і своєю чергою також вказало на недоліки документу, що розглядається. При цьому у трактуванні ВК та ГНЕУ йдеться про різні недоліки.

Але що візьме до уваги українська влада? Думку «Венеційки» чи точку зору вітчизняних фахівців? Слід зазначити, що Україна як держава не виробила універсального ставлення до рекомендацій ВК. Інколи на них зважають, а інколи – ні. Тут все залежить від політичної кон’юнктури. Іншими словами, коли, на думку влади, вигідніше не помічати точку зору «Венеційки», її не помічають. У решті ж випадків – беруть під козирок.

У випадку із законопроєктом №9322 проігнорувати думку ВК буде нелегко. Адже реформа добору суддів КСУ є однією з умов, висунутих Єврокомісією, яку Україна має виконати перед початком переговорів щодо вступу в Євросоюз. Але це не єдиний чинник, який не дасть просто так забути про висновки ВК. Активісти всіх мастей будуть раді вклинити своїх людей до іще однієї структури, вся необтяжлива робота якої зводиться до експертизи. Тут я маю на увазі ДГЕ.

Зрештою, є ще й такий момент: робота КСУ зараз дійсно утруднена. Як відомо, КСУ складається з 18 суддів – по шість призначають президент, Верховна Рада і з'їзд суддів. До звільнення трьох суддів 7 грудня КСУ складався із 16 осіб, тепер у ньому залишилося лише 13 за умови 12 необхідних для кворуму.

Окрім того, зараз у КСУ немає голови. Попереднього голову суду Олександра Тупицького президент України Володимир Зеленський усунув у березні 2021 року. А 15 травня 2022-го в Тупицького закінчився офіційний строк повноважень судді КСУ. Кілька разів КСУ безуспішно намагався обрати голову.

Отож, завдання номер один для КСУ – це укомплектувати свій склад. Завдання номер два – визначитися з очільником.

Закон, який Рада проголосувала 13 грудня 2022 року, пропонує залучити до проведення конкурсу на посади суддів КСУ новий спеціальний орган – Дорадчу групу експертів.

До складу цієї групи (протягом перехідного періоду) має входити шестеро осіб: за пропозиціями президента, Верховної Ради, з'їзду суддів України, Венеціанської комісії, а також міжнародних та іноземних організацій. Останні три позиції, як вже було сказано, відкривають можливість пройти до складу ДГЕ з боку тих, хто живе з «громадянського активізму».

Розвиток сюжету

Ще до ухвалення законопроєкту посли країн G7 закликали забезпечити під час добору кандидатів на посади суддів КСУ «значне залучення незалежних експертів, включно з правом вирішального голосу». Уже після голосування Радою, 19 грудня, Венеціанська комісія опублікувала оновлений висновок щодо документа. Тобто спочатку ВК новий закон влаштовував, але потім він перестав їй подобатися. І «Венеційка» представила нову оцінку законопроєкту – відмінну від попередньої.

Зокрема, комісія рекомендувала спростити процедуру обрання члена ДГЕ парламентом, щоб уникнути паралізації інституції, а також збільшити кількість її членів до семи. Сьомого члена комісія також радила призначити за міжнародною квотою.

Після цього робота над оновленням законодавства продовжилась. 23 травня 2023 року відбулася тристороння онлайн-зустріч за участю доповідачів Венеційської комісії, голови Комітету ВР з питань правової політики, віце-прем’єр-міністра України з питань європейської інтеграції та представників Європейської комісії. Вже за два дні після цього, 25 травня 2023 року попередній законопроєкт №9225 від 19 квітня 2023 року було відкликано, і зареєстровано у парламенті проєкт закону №9322. Листом того ж дня голова Верховної Ради Руслан Стефанчук звернувся за висновком Венеціанської комісії щодо законопроекту №9322.

Тепер ВК презентує свій третій висновок з приводу того, як слід підійти до відбору суддів КСУ. Не будемо говорити про те, як підриває репутацію самої комісії таке розмаїття. Краще подивимось, що цього разу пропонує «Венеційка» і як реагує на це все Головне науково-експертне управління.

Отож, якщо максимально коротко: новостворена Дорадча група експертів оцінюватиме відповідність так званим критеріям доброчесності та компетентності з боку претендентів на посаду судді КСУ. І в разі якщо ДГЕ зробить висновок, що кандидат «не відповідає» цим критеріям, він вважається таким, що провалив відповідний етап конкурсного відбору.

Також пропонується встановити, що оцінку «відповідає» за критерієм професійних якостей отримають ті кандидати, які отримали п’ять голосів «за» від членів Дорадчої групи, а оцінку «не відповідає» ті, хто отримає чотири голоси «за» та менше.

Науково-експертне управління, однак, нагадує, що відбір кандидатур на посаду судді КСУ здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. А порядок цей каже, що відбір здійснює конкурсна комісія, яку створює президент України. Дорадча ж група експертів «не є конкурсною комісією чи суб’єктом владних повноважень, і не проводить відповідний конкурс, а лише сприяє суб’єктам призначення попередньо оцінювати моральні та ділові якості кандидатів».

З цим й не посперечаєшся. Тож, нагадують науковці з ВРУ, жодних повноважень вирішувати долю кандидатів ДГЕ не має.

Крім цього, у законопроєкті мова йде про те, що «дорадча група за результатами оцінки рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, шляхом проведення рейтингового голосування ухвалює рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата та складає загальний список усіх оцінених кандидатів».

Але що це за рейтингове голосування? У який спосіб воно проводитиметься? Експертне управління зазначає, що все це потребує «чіткішої регламентації».

А відповідаючи на пропозицію «Венеційки» збільшити кількість експертів ДГЕ з шести до семи, а також залучати громадянське суспільство до процесу відбору кандидатів у судді КСУ, Науково-експертне управління нагадує: «долучення міжнародних експертів розглядалося і парламентом, і Венеційською комісією лише як тимчасовий необхідний крок. За цією логікою подальша відповідальність за формування доброчесного і професійного складу КСУ після завершення перехідного періоду мала б покладатися виключно на Україну».

Це воістину золоті слова. Науковці ВРУ елегантно, але чітко нагадали нашим партнерам про три прості речі: 1) Дорадча група експертів не вписана у Конституцію України, а тому її голос – саме дорадчий, а не вирішальний, 2) всі процеси за її участю треба виписувати ясно і прозоро, 3) ДГЕ за участю міжнародників – взагалі тимчасове явище, тому що формувати українські органи влади (зокрема, суддівської) має сама Україна.

Окремої згадки в цьому контексті заслуговує, безперечно, «громадянське суспільство», яке робить усе можливе і неможливе для того, аби якщо не зайняти самому вакансії в органах влади, то, принаймні, закріпити за собою можливість впливати на їх формування.

Фінал. Або майже фінал

Венеціанська комісія тим часом продовжує гнути свою лінію, вимагаючи, наприклад, розширення міжнародної складової ДГЕ. Ну хоча б на одного члена, говорить ВК.

«З проєкту змін випливає, що склад Дорадчої групи експертів з шести членів було збережено, незважаючи на рекомендацію Комісії додати сьомого члена за міжнародною квотою», – йдеться у висновках.

Цей сьомий член потрібен ВК, аби уникнути «політизації Конституційного Суду». Яким чином пов’язане перше та друге? – спитаєте ви. Ще один міжнародний експерт буцімто підніме поріг вимог до кандидатів та утруднить потрапляння до КСУ недоброчесних суддів. З моделлю із семи членів ДГЕ було б легше працювати та вона зробила б міжнародну присутність у групі експертів більш значимою, наполягає ВК. І це, мовляв, найкраща гарантія від політизації Конституційного Суду.

Проте Венеціанська комісія вважає, що і склад із шести членів також є прийнятним – але лише за умови, якщо такий склад ухвалюватиме рішення, де превалюватиме голос міжнародних членів. Тобто якщо українська влада аж так наполягає на шестичленному складі ДГЕ, то тоді вирішальний голос міжнародної квоти має бути передбаченим в контексті оцінки доброчесності та професійної компетентності кандидатів у судді КСУ.

Тобто це виглядає ось так:

Відповідно до пункту 20 Перехідних положень законопроєкту, «протягом перехідного періоду відбору Дорадча група експертів приймає рішення щонайменше чотирма голосами своїх членів, з яких принаймні двоє висуваються міжнародними організаціями або Венеційською комісією. Якщо внаслідок однакової кількості голосів «за» і «проти» Дорадча група експертів не може прийняти рішення, проводиться повторне голосування. У разі рівної кількості голосів «за» і «проти» під час такого повторного голосування враховуються голоси трьох членів Дорадчої групи експертів, з яких принаймні двоє призначені міжнародними організаціями або Венеційською комісією».

Все це має подобатися Венеціанській комісії. Не так сильно, як наявність сьомого члену у ДГЕ, але якщо остаточне рішення лишатиметься за міжнародними експертами, то цей варіант має право на існування, говорять у ВК.

Те, що Венеціанська комісія давно перетворилася на кон’юнктурну структуру, вплив на яку намагаються чинити отримувачі грантів, які лобіюють власний інтерес, не для кого не є секретом. Оцінювання на доброчесність кандидатів в усі органи судової влади стало можливістю отримати синекуру для самих оцінювачів, і на таку синекуру ведеться полювання. І це одна сторона наших «реформ», котрі, як виглядає, проводять задля того, аби лише працевлаштувати зручних для міжнародних структур «експертів».

А інший бік цієї медалі тим часом б’є по інституціальній незалежності України. Тому що Конституційний Суд – це останній оплот суверенної країни, котрий зупиняє те, що суперечить правам та свободам українських громадян. Нам же пропонують віддати його у руки іноземців. І відрізати шлях до судів справді професійним правникам, які просто не йтимуть на жодні конкурси, організовані у такий спосіб.

У підсумку ми ризикуємо отримати Конституційний Суд, повністю контрольований ззовні. А в цьому випадку взагалі постає питання про доцільність існування такого КСУ. Специфіка проведення реформ «по-українськи» інколи дається взнаки тим, що «відреформований» орган стає непридатним до виконання своїх функцій. Маю побоювання відносно того, що й КСУ може спіткати така саме доля.