Відповідальність та податки для волонтерів: що каже закон?

08 червня 2023, 15:47
Власник сторінки
Юрист, адвокат
0
90
Відповідальність та податки для волонтерів: що каже закон?

Проблеми з волонтерами, які актуалізують наші медіа, включають дві групи. Перша: скарги волонтерів на кримінальне переслідування. Друга: фіскальний на них тиск

Проблеми з волонтерами, які актуалізують наші медіа, включають дві групи. Перша: скарги волонтерів на кримінальне переслідування. Друга: фіскальний на них тиск. Це різні «кейси», як зараз модно казати. Розберемо обидва, але в якості вступного слова я зауважу, що діюче законодавство не завжди встигає за нинішніми реаліями. Світ навколо нас змінюється скоріше, аніж законотворчий орган продукує нові акти. Парламент намагається відповідати новим викликам, проте не завжди оперативно. І це, певна річ, недопрацювання всього депутатського корпусу.

Ситуація перша: продаж «гуманітарки». Деякі вступні зауваження

Ні, це не та ситуація, коли колишньому заступнику голови Офісу президента Кирилу Тимошенку закидали використання службового автомобіля Chevrolet Tahoe, який прибув в Україну як гуманітарна допомога. Жоден чиновник високого рангу від подібних обвинувачень не постраждав. Всередині минулого року претензії щодо продажу «гуманітарки» почали пред’являти рядовим волонтерам.

Та перш ніж перейти до конкретних прикладів, коротко розповім, яким було законодавство до війни. Маю на увазі – і до повномасштабного вторгнення, і до російської агресії 2014 року.

Отже, 1999 рік. Стаття 1 закону України «Про гуманітарну допомогу» визначає цю саму гуманітарну допомогу  як «цільову адресну безоплатну допомогу в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань».

Вона надається у випадку соціальної незахищеності або матеріальної неспроможності реципієнта. А також у випадку надзвичайної ситуації, стихійного лиха, аварій, екологічних та інших катастроф. Про війну, певна річ, – ані слова.

2011 рік, закон «Про волонтерську діяльність». Визначення цього поняття є таким: волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. А волонтерська допомога – це роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами. Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності».

На цьому етапі країна вже вживає слово «волонтерство», проте навіть не уявляє собі, якого колосального значення набуде воно через три роки.

2012 рік, закон «Про благодійність». «Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону», – говорить стаття 6-та.

Вона ж уточнює: «Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника».

Все це – норми для мирних часів, коли суд мав розв’язувати призначення благодійної пожертви абощо.

Проте від дефініцій перейдемо до більш конкретних питань. Зокрема, про те, у який спосіб доставляють та переміщують гуманітарну допомогу? На це питання відповідає цитований вище закон «Про гуманітарну допомогу».

«Зміну отримувача гуманітарної допомоги та її переадресування можливо здійснювати лише за погодженням з іноземними донорами за рішенням відповідного спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги», – говорить він.

І далі: «Товари (предмети), що ввозяться (пересилаються) як гуманітарна допомога, підлягають першочерговому безкоштовному спрощеному декларуванню митним органам відповідними установами та організаціями незалежно від форми власності, з обов’язковим проставленням у товаросупровідних документах, вантажних митних деклараціях клейма «Гуманітарна допомога. Продаж заборонено», завіреного печаткою митника».

Звернемо увагу на те, що гуманітарна допомога завжди мала преференції при проходженні митного контролю. Ця норма не нова, вона перекочувала у наші дні з попередніх часів.

Також – і це важливо – тривалий час передачу гуманітарної допомоги бачили лише у форматі «від юридичної особи до юридичної особи». Те, що у волонтерство включаться сотні, ба навіть тисячі фізичних осіб, які не потребуватимуть рішень «відповідного спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги» нікому не спадало на думку.

Саме так все було до війни.

Продаж «гуманітарки»: нові реалії

У квітні 2022 року набрали чинності зміни до Кримінального кодексу України, пов’язані із криміналізацією незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги.

Максимальне покарання за незаконні маніпуляції з «гуманітаркою» сягає семи років позбавлення волі, що є доволі серйозним покаранням.

Певний час ця стаття ККУ «лежала» під сукном незатребуваною. Проте всередині минулого року по ній почався певний рух.

Але, зауважу, що приблизно за місяць до введення у дію змін до ККУ – у березні 2022 року – Кабмін ухвалив постанову №174, що суттєво спрощувала ввезення з-за кордону товарів для військових. Постанова дозволяє декларувати на митниці товари, придбанні волонтерами за власні або зібрані кошти на замовлення військових частин, як гуманітарну допомогу.

Така процедура суттєво підвищила швидкість забезпечення захисників України усім необхідним – від одягу до транспортних засобів.

Отож, волонтери активно запрацювали, при цьому переважна більшість з них мала на руках договори з військовими частинами на придбання тих чи інших товарів та відповідні фінансові документи, що свідчили про купівлю речей за кордоном. Тобто із дотриманням правил все було гаразд.

Але силовим органам потрібно було відзвітувати бодай про щось, тож далі почалися незрозумілі рухи.

Наприклад, у серпні 2022-го неприємності спіткали художника та волонтера Олеся Дзиндру, добровольця ТРО Юрія Музичука, а ще – волонтера Святослава Літинського.  

Що ж сталося? Наприклад, як свідчив Дзиндра, він разом з Музичуком придбав за кордоном автівки для 80-тої десантно-штурмової бригади. У цей момент до них зателефонувала раніше не відома їм особа, яка представилась Сергієм Шарко – співробітником Червоноградського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Шарко попросив Дзиндру та Музичука про невідкладну допомогу. Мовляв, його підрозділу автівки потрібні терміново. А відтак було б добре, якби волонтери погодилися продати йому раніше придбані машини. Шарко обіцяв негайно передати гроші, аби Дзиндра та Музичук придбали авто для тих підрозділів, з якими була первинна домовленість.

У день, коли автомобілі мали бути передані, Сергій Шарко приніс муляжі купюр, а волонтерів показово затримали та оголосили їм повідомлення про підозру у продажі гуманітарної допомоги.

В хід пішла операція «підсадна качка», при цьому із Літинським та іншими ситуація розвивалася приблизно по такій же схемі.

Але нюанс: придбані за кордоном автівки не були гуманітарною допомогою у тому розумінні, як це поняття трактували довоєнні закони. Тобто не існувало закордонної юридичної особи, яка передавала би їх українській закордонній особі. Досить часто волонтери купують устаткування навіть не на благодійні внески, а на власні заощадження. Вони, таким чином, не тільки не мають зиску з таких фінансових операцій, а навпаки – зазнають збитків.

Просто на митниці покупку легше провезти, якщо вона каталогізується як «гуманітарна допомога». І про це також йшлося вище.

Продаж «гуманітарки»: заключна частина історії

До честі української Феміди, про вироки у справах проданої «гуманітарки» наразі не чутно. І це правильно, адже кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення вищезазначених дій з метою отримання прибутку.

При цьому прибутком зазвичай вважається різниця доходів від діяльності над сумою витрат, тобто, це безпосередньо отримана вигода. Зрозуміло, що якщо товар подарований донором і перепроданий, то увесь дохід від продажу вважатиметься прибутком.

Проте, якщо товар був придбаний волонтером за власні кошти, а потім проданий за ціною первинної купівлі, то таке діяння не мало на меті отримання прибутку та, відповідно, не міститиме складу кримінального правопорушення за ст. 201-2 КК України.

Другий момент. Має значення і вартість товару. Статтею 201-2 КК України визначається, що мінімальним порогом для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення такого діяння у значному розмірі (від 438 900 грн). Тобто, вчинення вищезазначених діянь на суму меншу, аніж встановлено диспозицією ст. 201-2 КК України, не тягне за собою притягнення до кримінальної відповідальності.

Правоохоронцям не варто сприймати як команду «фас!» почуту десь інформацію про те, що «продається гуманітарна допомога». Як бачимо, наша друга проблема – наряду із законодавством, яке пробуксовує – полягає у відсутності правової грамотності. А також (що теж не рідкість!) і логічного мислення.

Бо, як я вже зазначала, волонтери, ввозячи товар в Україну, декларують його як гуманітарну допомогу лише для полегшення своєї роботи. По факту цей товари таким не є, якщо він був придбаний за кошти самих волонтерів.

У нас виникає певного роду «гібридна» ситуація, коли не гуманітарний вантаж декларується як гуманітарна допомога з єдиною метою – швидко та без митних зборів доїхати до місця призначення.

І це можна зрозуміти, адже йдеться про порятунок життів наших бійців. І, зрештою – даруйте за пафос – про пришвидшення нашої перемоги. Таким чином, можливість декларувати майже будь-який товар як гуманітарний значно прискорила та спростила роботу волонтерів, але поставила їх діяльність під ризик притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 201-2 КК України.

Що із цим робити?

Коригувати закони. А поки цього не зроблено, зважати на те, чи є «гуманітарка» класичною «гуманітаркою», чи це лише вантаж, задекларований так на кордоні? Чи відбувся подальший продаж цього товару третім особам? Чи є докази, які би свідчили, що у результаті продажу особа отримала прибуток? І чи досягнуто поріг значного розміру, а саме 438 тис. грн.?

І якщо відповіддю на ці питання є «ні», то слід констатувати, що у даному випадку відсутня об’єктивна сторона складу злочину.

Ситуація друга: податки та питання про те, чи є вони обов’язковими для волонтерів

Податки є зовсім іншою новелою, хоча також – чинником суспільного обурення. Але і цей чинник не виник би, якби діючі закони релевантно відображували нинішній порядок денний. Нагадаю коротко про те, з чого почався «податковий скандал», також пов'язаний із волонтерами.

У березні 2023 року благодійний фонд Dignitas у межах проєкту «Люті пташки» запустив збір 30 млн. грн. на закупівлю 1000 ударних FPV-дронів українського виробництва. Щоправда, Міноборони України не замовляє ці дрони для війська.

Так, збір грошей проводився на рахунок Dignitas та на «монобанку» Ігоря Луценка – співзасновника Центру підтримки аеророзвідки та військовослужбовця 72-ї омбр. Станом на травень на картку Луценка надійшли близько 20 млн грн і всі ці гроші він перерахував на дрони. Однак зібраними коштами зацікавився фінансовий моніторинг і податківці заявили, що волонтер повинен сплатити близько 4 млн. грн. податків (18% – ПДФО та 1,5% – воєнний збір).

Справедливо це чи ні? З точки зору суспільної моралі, очевидно, ні. По-перше, податки платять з доходу, а тут не йдеться про дохід конкретної організації. Бо організація ця лише акумулює кошти для того, щоб згодом передати їх на благе діло. І вона не бачить підстав віддавати п’яту частину зібраних грошей державі. Тим паче, що держава (і це по-друге) не виконує свої функції в повному обсязі. Інакше військо було б забезпечено усім необхідним з бюджету і потреба у волонтерському русі відпала.

З точки ж зору діючого закону це не зовсім правильний підхід.

Адже наприкінці 2022-го набули чинності зміни до закону «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Ці зміни звільняють від податків зібрану волонтерами від початку повномасштабної війни допомогу. Однак закон №2747 прив’язаний до постанови уряду №112 від 2016 року. А у цій постанові визначений список товарів та послуг, вартість яких не передбачає стягнення податку, і цей список донедавна не змінювався.

Хоча у 2016 році ще не йшлося про повномасштабне вторгнення. Тобто не йшлося ані про дрони, ні про Starlink. У постанові-2016 в кращому разі згадані хіба що тепловізори (з популярних на той час запитів). Але нині потреби ЗСУ зросли в рази. Це знають військові, але цього чомусь не визнає закон.

Втім, дана історія – це історія з хепіендом. Буквально днями Кабмін розширив перелік товарів, на які волонтери можуть збирати кошти без сплати податків. І до оновленого списку потрапили літальні апарати та ряд інших товарів: апаратура зв’язку, парашути, радіоапаратура дистанційного керування, навігаційні прилади, цифрові камери, лінзи та об’єктиви камер, оптичні прилади та частини до них, двигуни, батареї та акумулятори, частини двигунів та інші частини тощо.

Як бачимо, проблема може бути вирішена легко, якщо на це – як то кажуть – є політична воля. От тільки перед її вирішенням держава чомусь неодмінно намагається вдарити необдуманими вимогами чи підозрами тих, хто відстоює зараз її існування.

І хоча такий підхід все одно не змінює ставлення захисників до своєї країни, він ускладнює їхнє завдання. Питання «то навіщо тоді це робити?» залишу без відповіді. Воно, вважаймо, риторичне.

Хоча і вічно актуальне.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Новости политики
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.