МВФ дає кошти: плюси, мінуси, підводне каміння

Одним з наслідків співпраці з МВФ буде повернення до довоєнного оподаткування

Проєкт закону №8401 про повернення довоєнних податків Верховною Радою ще не розглядався, але буде розглянутий. Без цього ніяк не обійтися – більш жорсткі фіскальні вимоги (аніж ті, що діють з початку повномасштабного вторгнення) є передумовою співпраці України з МВФ.

В переліку домашніх завдань – не лише податки, адже Україна має виконати ще ряд пунктів. Деякі з них будуть сприйняті соціумом індиферентно, а деякі прогнозовано викличуть негативний резонанс.

Про що саме йдеться та чи можна уникнути суспільного роздратування – в моєму матеріалі далі.

Безпрецедентна програма

В Україні триває війна, що, безперечно, чудово відомо Міжнародному валютному фонду. Тим не менш, там зважуються на безпрецедентний крок – після досягнення 21 березня угоди з українською владою щодо нової програми, МВФ готовий виділити нам 15,6 млрд доларів кредитного фінансування протягом наступних 48 місяців.

З них у 2023 році Україна зможе отримати близько 4,5 млрд доларів. Термін дії програми – чотири роки, графік виплат за кредитом – до десяти років. Це великий ризик для партнерів, адже держава-реципієнт, тобто Україна, перебуває у стані граничної економічної нестабільності.

Передусім тому, що ніхто не може спрогнозувати, як довго триватимуть на нашій території бойові дії. І в якому стані Україна та її економіка перебуватимуть після їх завершення. І чи дійсно наша держава зможе розрахуватися з кредиторами в обумовлені угодами строки.

Проте гроші нам дають, і це справді важливо. Бо хоча ми й не зможемо вкласти їх у додаткове озброєння, отримані кошти дозволять профінансувати інші статті: соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров’я тощо.

До того ж, від нова програма МВФ ми матимемо ще й політичний зиск. Передусім тому, що уряди країн-донорів отримують більш чітке уявлення про макроекономічні потреби України. Крім того, їм буде надіслано сигнал про те, що з Україною, грубо кажучи, «можна мати справу», адже наша держава пройшла певну апробацію співробітництвом з МВФ.

Чого чекають від нас?

Остаточній «вішлист» МВФ іще не затверджено – він буде оприлюднений разом з меморандумом про співпрацю. Тож технічні моменти іще на стадії доопрацювання. Але ті, хто ознайомився з попередніми нотатками, зазначає, що частина вимог взята Фондом з попередньої програми.

Отож, від нас чекають – вже, на жаль, традиційно – продовження боротьби з корупцією, яку Україна все ніяк не здолає. Зокрема, держава повинна повернути обов’язкове декларування доходів чиновників та забезпечити доступ громадськості до електронних декларацій.

Це буде, щоправда, зроблено не в повному обсязі. Себто не так, як до «великої війни». Зважаючи на безпекові ризики, доступ до координат, за якими проживають перші особи держави, буде обмежений. І це, власне кажучи, правильно.

Нагадаю, що 3 березня 2022 року Верховна Рада ухвалила закон, яким «заморозила» обов'язкове декларування: рішення передбачало, що декларації потрібно буде подати протягом трьох місяців після закінчення воєнного стану.

Але ось цікавий факт, про який мало хто знає: після ухвалення цього НАЗК залишило можливість для добровільного подання декларації, якою, до речі, багато хто скористався.

Влітку 2022-го парламент ще більше спростив життя посадовцям. По-перше, під час воєнного стану чиновникам дозволили приймати подарунки будь-якої вартості, але за умови, що їх буде використано на потреби армії чи гуманітарну допомогу постраждалим від війни.

По-друге, держслужбовцям та чиновникам місцевого самоврядування дозволили займатися іншою оплачуваною діяльністю, якщо вони перебувають у відпустці без збереження зарплати або у разі простою.

Але вже у вересні, після деокупації низки територій та набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС, у Раді було зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України з метою виконання вимог Європейської комісії щодо набуття Україною статусу члена Європейського союзу».

Таким чином, поверненням декларацій влада хоче вбити відразу двох зайців – «євросоюзівського» та «кредитного», тобто догодити відразу ЄС та МВФ.

Наступна вимога – завершити процес формування наглядових рад державних банків. Поки що уряд погодив ради Приватбанку та Укргазбанку. Конкурси на призначення незалежних членів рад Укрексімбанку та Ощадбанку тривають. Про інститут наглядових рад при державних установах я вже писала неодноразово. Повторюватися не хотілось би, але нікуди не дітися від того факту, що функціонування наглядової ради часто зводить до захмарних виплат її членам і нульової ефективності їхньої роботи.

Окремим рядком вимог прописана і оптимізація роботи БЕБ – Бюро економічної безпеки. Від цієї установи МВФ очікує не лише належного розслідування податкових та фінансових злочинів, а й активної роботи аналітичного департаменту.

Але для того, щоб БЕБ запрацювало, потрібна докорінна реорганізація Бюро. Імовірно, цей процес передбачатиме перезавантаження керівництва бюро та проведення атестації його працівників.

Очікується й те, що уряд та парламент внесуть зміни до закону про БЕБ, аби втілити в Бюро «провідний міжнародний досвід» роботи аналогічних органів і посилити аналітичні функції установи. Так сказано в чернетках МВФ, які не можуть не викликати певний скепсис.

Адже коли роботу БЕБ тільки запускали, передбачалося, що Україна отримає орган, що займатиметься розслідуванням всіх економічних злочинів. Починаючи від несплати податків і завершуючи контрабандою та махінаціями на фондовому ринку.

Звучало багатообіцяюче, тим паче, що з появою Бюро у минуле мала відійти як податкова поліція, так і підрозділ «К» («Боротьба з контрабандою»), створений при СБУ. Планувалося, що буде одна, але мегаефективна інституція, яка попереджатиме злочини у сфері економіки.

Не минуло, однак, і двох років зі старту БЕБ, як в уряді та парламенті стали заявляти, що Бюро слід реформувати. Про це говорить, зокрема, і головний ідеолог БЕБ Данило Гетманцев – мій колега по парламенту та голова профільного комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

Чим же не догодило БЕБ своїм творцям? Питання, власне, риторичне, але зі слів міністра фінансів Сергія Марченка можна зрозуміти, що із головним завданням – боротися з корупцією – Бюро економічної безпеки не впоралось. В кожному разі, Марченко апелює до неподоланого «людського фактору» і говорить про те, що все тепер має бути автоматизовано.

«Раніше я вважав, що дійсно, знайшовши професіоналів, ти певним чином знімаєш з себе відповідальність. Та так не відбувається, на жаль. Важливо зрозуміти, на якому етапі можна нівелювати людський чинник. Я вважаю, будь-яка взаємодія з бізнесом – це вже корупція. Все має бути автоматизовано. Не тому, що податківці погані чи поганий бізнес, а тому, що це досить логічна конструкція. Бізнес, який не хоче платити податки, знаходить таку можливість у вигляді тих податківців, які готові цьому посприяти», – каже він.

А Гетманцев з цього приводу додає, що на БЕБ, Державну митну службу, а також Державну податкову службу чекає не тільки реформування, але й масштабна цифровізація.

Відтак невдовзі МВФ оцінюватиме наші досягнення, здійснені штучним інтелектом. Або майже штучним. Жарти – жартами, але у випадку із БЕБ йдеться один зі значних провалів. Втім, повернемося до вимог наших партнерів.

Наступний набір побажань торкається податкової сфери, і це той самий чутливий момент, про який йшлося на початку моєї статті. Його навіть варто винести в окремий підпункт, щоб розглянути детальніше.

Податки повертаються

Від України чекають забезпечення стійкості бюджету та фінансової системи – навіть в умовах війни. Як цього досягти? Фонд вимагатиме від України максимально мобілізовувати внутрішні ресурси, зокрема податки.

Для цього нам доведеться відновити довоєнні практики оподаткування, зокрема скасувати пільговий режим спрощеної системи оподаткування зі ставкою 2%.

З цією метою і підготовлений для розгляду Радою законопроєкт №8401.

Один з його лобістів – все той таки Гетманцев – зазначив 16 травня у своєму Телеграм-каналі, що на спільній з міністерством фінансів та з представниками МВФ зустрічі були визначені кроки України в у фіскально-бюджетній політиці. І найважливіший з таких кроків – якраз ухвалення законопроєкту №8401, себто відновлення середньострокового бюджетного планування, а також «утримання від необдуманих та популістських ініціатив, які завдають прямої шкоди бюджету та державі під час війни».

Це – не мої слова, а пряма цитата Гетманцева.

Дещо дивно бачити, що народний депутат розцінює послаблення фіскального тиску на бізнес під час війни як «популістську ініціативу», але з пісні слів не викинеш.

Щоправда – як поступку «популізму» – Гетманцевим та його колегами з Мінфіну було вирішено залишити мораторій на штрафи та перевірки для підприємців, що здійснюють діяльність на територіях, наближених до бойових дій.

Однак – що прикметно! – така норма лише має зʼявитися у законопроєкті №8401, адже наразі її там немає, і невідомо, як визначатимуть перелік цих територій. Про все це ми дізнаємося під час ухвалення закону.

В кожному разі МВФ очікує, що податкові пільги для підприємців зникнуть вже з 1 липня 2023 року.

Зайве й казати, наскільки гостру реакцію викликають подібні плани вже зараз – іще до ухвалення законопроєкту.

Бізнес пропонує як мінімум застосувати диференційований підхід до повернення довоєнного оподаткування. І відтермінувати його для територій, що розташовані в районах проведення бойових дій або перебувають в оточенні (блокуванні), прифронтових та деокупованих зон хоча б на півроку.

А у разі прийняття закону розпочинати його впровадження з територій, які мають приплив капіталу та робочої сили, а також територій, що не були під окупацією i в зоні проведення бойових дій. Плюс розробити програму з відновлення та повернення на первинні території релокованого бізнесу.

А щодо відновлення документальних перевірок (це також передбачено законопроєктом), то, на думку платників, саме перевірки податкової найбільше заважають у веденні бізнесу. Не слід квапитися і з відновленням застосування штрафів: такий захід негативно впливатиме на здійснення підприємницької діяльності, особливо на територіях, які знаходяться поблизу проведення бойових дій.

От тільки чи почує влада підприємців? Навряд чи. Маховик догоджання МВФ вже запущено.

І на останок

А на останок я додам, що окрім податкових платежів, Україна повинна буде максимально мобілізувати інші внутрішні джерела фінансування видатків. Зокрема, Мінфіну та Нацбанку потрібно буде продовжувати реанімувати ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

У той же час у фінансовому секторі вимоги МВФ майже не зміняться. Ключовою вимогою залишиться підтримка незалежності Національного банку від політичного втручання.

На другому етапі програми, після закінчення активних боїв, держава повинна буде запровадити національну стратегію доходів. Мова йде про план з державних надходжень на найближчі пʼять років. І тут від нас вкотре очікують проведення податкової реформи. Якою вона буде – спрогнозувати зараз тяжко.

Також серед інших вимог фонду на другому етапі програми – підтримка макроекономічної стабільності, відновлення економіки та запровадження реформ, необхідних для вступу України до ЄС. Про які саме реформи мова? – запитає читач. Зокрема, про реформу управління державними інвестиціями під час повоєнної відбудови.

І це, між іншим, справді важливо. Аби виключити можливість зловживання розподілом таких інвестицій. Адже корупцію та надуживання владою ми так і не викоренили, про що вже йшлося вище.

Тим часом не слід забувати і про те, що основним капіталом України (як в буквальному, так і в переносному сенсі слова) залишаються її люди як будівничі – в тому числі – економіки держави. Малий та середній бізнес – подекуди «вбитий» війною, а подекуди тільки «поранений» – очікує від влади дещо інакших кроків, аніж закручування податкових гайок. Балансування між вимогами МВФ та потребою дослухатися до голосу «низів» і є, мабуть, мистецтвом державного управління.

Без застосування такого мистецтва Україна, можливо, і отримає кредит МВФ, але може статися так, що реалізовувати його буде ні з ким. Нам ще слід повертати наших вимушених переселенців, котрі, ймовірно, вже зараз знайшли для себе кращі умови ведення бізнесу, аніж ті, що були в Україні.

То чи варто занурювати їх у пучину тотального податкового відчаю? Адже це не єдине доступне рішення, чи не так?