ЄС зробив товаришу Сі останнє китайське попередження

Ось воно: «Наші відносини з Китаєм не можуть розвиватися нормально, якщо Китай не використає свій вплив на Росію, щоб змусити її вивести війська з України та припинити війну».

Це попередження озвучив глава дипломатії Європейського союзу Жозеп Боррель на слуханнях в Європарламенті щодо стратегії відносин між ЄС і Китаєм.

Безкінечні пісні солодкоголосих пекінських солов’їв про начебто повну-безмежну-всеосяжну «нейтральність» КНР у війні Росії проти України, схоже, набридли брюссельським політикам. Оскільки вони мало того, що не відповідають дійсності і беззмістовні, але й дозволяють Китаєві й тут підігрівати Росії. А саме – Пекін всіляко намагається розколоти єдність західного світу із тим, щоб відірвати ЄС від створеного США Великого альянсу допомоги Україні та повернутися у китайсько-європейських відносинах до business as usual.

Ось Китай з одного боку й не втомлюється озвучувати голослівні запевнення у своєї нейтральності, а з іншого намагається активно повернути Євросоюз як свого торгового  партнера №1 до прагматичних та взаємовигідних правил гри свого бізнесового мегапроекту «Один пояс – один шлях».

А з третього боку  - на очах всього світу на днях спробував заручитися підтримкою своєї комбінації з боку французького президента Макрона. Останній, треба визнати,  на жаль, частково виправдав надії на нього правителя Піднебесної.

Але слідом за Росією Китай зробив ту же помилку – недооцінив важливість для держав ЄС захисту діючих принципів міжнародного права і суворого покарання їхнього руйнівника. Тому довелося пояснити китайським керівникам їхню помилку.

Що й зробив Жозеф Боррель, який чітко і однозначно підвив риску китайським потугам зобразити себе як гравця над схваткою: «Будь-який нейтралітет, який не робить різниці між агресором і атакованим, означає стати на бік агресора».

Оцінюючи намагання Сі Цзиньпіня перетягнути на свою сторону Макрона, Боррель визнав існування «какофонії» в європейській позиції та припустив «збої в координації» між інституціями та державами-членами.

«Мета спільної політики полягає саме в тому, щоб згладити ці розбіжності та запропонувати спільний знаменник. У таких складних відносинах, як ті, що ми маємо з Китаєм, неминуче існують різні точки зору, оскільки інтереси держав-членів відрізняються. Але якщо ми хочемо побудувати узгоджену стратегію ЄС щодо Китаю, необхідно, щоб кожен діяв відповідно до договорів, виконуючи свої ролі та обов'язки", – заявив він.

Тим більш, що відразу після візиту Макрона до Пекіна Боррель вже пояснив принципи, на яких тепер будуть будуватися відносини ЄС з Китаєм: «Я не маю наміру повчати або давати поради Китаю. Я дуже поважаю його незалежність та суверенітет. Разом з цим, хочу сказати те, що говориться у будь-яких дружніх відносинах: буде дуже важко, якщо не неможливо, для Європейського Союзу продовжувати довірливі відносини з Китаєм, якщо Китай не зробить свій внесок у пошук політичного рішення на основі виведення російських військ з території України».

Він підтвердив, що війна в Україні залишається для ЄС головним занепокоєнням у сфері безпеки, оскільки суверенітет і територіальна цілісність європейської країни були жорстоко та показово порушені Росією. Такі дії Кремля були засуджені міжнародним співтовариством у резолюції ООН, яка була прийнята до годовщини повномасштабного вторгнення. Але в той час як 141 країна світу визнала, що Росія серйозно порушує міжнародне право та має зупинити агресію, Китай утримався.

«Нейтральність перед фактом порушення міжнародного права не є переконливою. Ми нікого не просимо приєднуватися до нашої позиції. Ми лише просимо відзначити та визнати, що російська агресія була серйозним порушенням міжнародного права», - додав високий представник ЄС.

Заодно Боррель пояснив Пекіну, що рішення Європи допомогати Україні – це суверенне та свідоме рішення держав ЄС, а не диктат Вашингтону: «Європа допомагає обороні України тому, що в Україні наразі вирішується доля всієї європейської безпеки. Саме тому ЄС продовжує підтримувати Україну та буде й надалі надавати їй значну військову, фінансову, політичну, дипломатичну та гуманітарну допомогу. Ці зусилля не мають нічого спільного з підкоренням волі якійсь іншій «світовій силі». Це відповідає рішенню та волі самої Європи, яка веде боротьбу за власну подальшу долю».

Можливо, роз’яснення від Борреля і не призведуть самі по собі до радикальної корекції курсу КНР щодо примусу Путіна до миру в Україні. Але вони точно стануть одним із вагомих факторів, які Пекін буде враховувати для прискорення відходу від підтримки провальної спроби свого «безмежного союзника» Росії відправити в тартарари існуючий міжнародний порядок.