Епічний провал російської ФСБ в Україні

За рік після початку повномасштабного вторгнення в Україну в роботі російських спецслужб у повній мірі проявились їхні фундаментальні недоліки.

Які значною мірою й призвели до провалу планів російського вторгнення в Україні. Хоча в цілому російські служби безпеки та розвідки досягли більших успіхів, ніж армія РФ.

До таких висновків прийшли експерти авторитетного британського аналітичного центру «Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень» (Royal United Services Institute, RUSI). Їхні висновки викладені у  доповіді «Попередні уроки неконвенціональних операцій Росії під час російсько-української війни, лютий 2022 - лютий 2023 рр». 

Експерти RUSI Джек Вотлінг, Олександр Данилюк та Нік Рейнольдс підійшли до своєї роботи ґрунтовно, виважено і максимально об’єктивно. Вони зафіксували й ті ділянки роботи, на яких росіянам вдалося досгягти певних успіхів.

Наприклад, те, що ФСБ та іншим спецслужбам, завдяки ретельному плануванню, вдалося швидко налагодити роботу на захоплених територіях й досягти помітних успіхів в організації окупаційних режимів.

І водночас RUSI зафіксував фундаментальні причини провалу зусиль росіян в Україні.

В першу чергу це бажання всіляко догодити президенту Росії та колишньому голові ФСБ Путіну. А також те, що структури російських спецслужб багато в чому наслідують радянські доктрини. Внаслідок чого мають низку серйозних недоліків, які не дозволили російській армії реалізувати передвоєнні плани.

Російським спецслужбам не вистачає тверезої оцінки власних зусиль або, принаймні, чесності, аби точно про них звітувати, йдеться у доповіді.

Спецслужбам доручають завдання без незалежної оцінки життєздатності планів, що створює культуру звітності, де офіцерам вигідно демонструвати зайвий оптимізм. Крім того, існує системна проблема завищення успіхів та приховування слабких місць перед керівництвом.

Власне кажучі, це типична картина того, що відбувається сьогодні в усіх російських державних органах без виключення – бо саме такий modus operandi матриці російського «задзеркалля» задає і контролює особисто Путін.

Ще одне слабке місце російського підходу - це його шаблонність. Російська система не заохочує індивідуального підходу до кожної операції. І в армії, і у роботі спецслужб. Як зауважують автори, в умовах, коли ситуація розвивається не за планом, спецслужби повертаються до перевірених методів радянських часів. Ці методи швидко тиражуються в масштабах усіх сил, що залучені в операції, що дозволяє швидко їх виявити та вжити контрзаходів.

Спецслужби заохочують розробляти операції відповідно до їхнього розуміння намірів президента Володимира Путіна. Критерієм є не важливість чи необхідність тієї чи іншої операції операції - від того, яка з них більше відповідатиме побажанням Путіна, напряму залежить розподіл ресурсів. Така внутрішня конкуренція також дозволяє Путіну нагороджувати чи карати керівників служб та чиновників, при цьому вони ніколи не почуваються у повній безпеці.

Цю динаміку, на думку авторів, найкраще описує фраза з книги британського історика, дослідника нацизму, Яна Кершоу. Кершоу називав устремління гітлерівської держави «роботою для фюрера» (working towards the Fuhrer), коли лідер держави ставив цілі, а держоргани прагнули їх досягти, не зважаючи на засоби.

Такий підхід спотворює і правдивість аналізу: свої перспективи, зазвичай, перебільшуються, а невдачі списуються на масштаб зусиль противника.

Крім фундаментальних проблем у роботі російських спецслужб у доповіді RUSI зазначається ще одна важлива складова провалу їхнього плану щодо того, як розвиватимуться події в Україні після повномасштабного вторгнення. 

Як на основний механізм операції російські військові покладалися на внутрішню дестабілізацію та дезорганізацію України. Ця дезорганізація мала вивести з ладу систему управління та військового командування та контролю. А також мала підірвати довіру населення до державних інститутів, знизити стабільність країни та мінімізувати допомогу Україні з боку міжнародних партнерів.

У цих умовах Москва не розраховувала на серйозний опір, про що свідчать і провали у логістиці на першому етапі операції. Невелика група планувальників розраховувала повторити успіх кримської операції 2014 року, яка також не мала сенсу з військової точки зору і була спланована з огляду на відсутність опору з боку України.

Автори доповіді зазначають, що високопосадовці російської розвідки рекомендували відкласти вторгнення до літа 2022 року - на їхню думку, необхідні умови для швидкої перемоги на початку року ще не склалися. Однак у Кремлі вирішили діяти, бо вважали, що розуміються на українській політиці.

Можливо, цю думку підкріплювали українські колишні високопосадовці, які живуть у Москві - ексміністр оборони Павло Лебедєв, колишній керівник СБУ Олександр Якименко, ексміністр внутрішніх справ Віталій Захарченко та колишній керівник адміністрації президента Андрій Клюєв.

Поспішне й не до кінця підготовлене вторгнення автори доповіді розглядають як свідчення того, що російські агенти перебільшили рівень свого впливу, а самі спецслужби отримали наказ сприяти окупації у встановлені терміни, а не оцінювати її життєздатність. Цю інституційну культуру виконання наказів автори вважають однією з причин провалу початкових планів вторгнення в Україну.

Створені російськими спецслужбами мережі мали виконувати інші завдання і виявилися непридатними в умовах тривалого конфлікту. Ба більше - злочини проти цивільного населення змінили ставлення до Росії не лише серед простих українців, а й серед представників проросійських організацій.

Росія розраховувала окупувати Україну шляхом паралізації центрального державного апарату у поєднанні з капітуляцією окремих ізольованих українських підрозділів. «Росіяни, мабуть, помилково спроєктували в Україні свою культуру управління «згори донизу», - вважають експерти британського центру.

Однак, хоча події в Україні розвивалися за зовсім іншим сценарієм, вважати російські плани зовсім помилковими неправильно, кажуть автори доповіді. В окупованих районах росіяни продемонстрували, що можуть контролювати населення та керувати апаратом контррозвідки за допомогою достатньої кількості колабораціоністів.

Окупаційним адміністраціям і гарнізонам допомагали працівники місцевих правоохоронних органів та державні службовці, завербовані перед війною як агенти російських спецслужб. Згідно з деякими передвоєнними оцінками, ці люди мали захопити місцеві органи влади і потім передати їх росіянам.

Хоча насправді завербованих агентів було значно менше. Наприклад, з 800 російських агентів, виявлених в окупованих районах Харківської області, більшість були молодшими чиновниками у місцевих органах влади.

Менш як 100 працівників місцевих правоохоронних органів співпрацювали з росіянами.

Ще однією сильною стороною російського потенціалу нетрадиційної війни є систематична методологія придушення окупованих територій, зазначають автори доповіді. Окупаційна адміністрація контролює магазини, розподіл харчових продуктів та послуги. Доступ до цих послуг - це ще один важіль примусу не лише для придушення опозиції, а й для заохочення до співпраці.

______________________________________________________

Доповідь RUSI була підготовлена на основі численних інтерв'ю представників розвідувальної спільноти, служб безпеки та правоохоронних органів України - автори розмовляли з ними як до, так і після початку конфлікту. Дослідники також скористалися матеріалами, які були захоплені на полі бою в Україні або отриманими з інших джерел від російських спецслужб та їхніх партнерів.