Після конфіскації "Укрнафти" і "Укртатнафти" так і не стало зрозуміло чи це рішення було доречним? А пристрасті навколо цих компаній вже привертають увагу не лише в Україні, але і за її межами.
Західний світ все більше цікавить доля української економіки та її стратегічних підприємств. Адже настала пора думати про те що буде «після» війни… Все частіше проводять аналіз та замовляють профільну аналітику. Зовсім не виключено, що з певним комерційним інтересом. Саме тому особливу увагу та резонанс привернула «стратегічна конфіскація» на користь держави п'яти стратегічно важливих підприємств на початку листопада минулого року. Серед цих підприємств: «АвтоКрАЗ», «Мотор Січ», «Запоріжтрансформатор», а ще нафтовидобувна «Укрнафта» і нафтопереробна «Укртатнафта». У зв'язку з «військовою необхідністю» було оперативно проведено примусове відчуження акцій цих підприємств.
Найбільш цікавий кейс – енергетичний. І результати роботи за 4 місяці Укрнафти і Укртатнафти після конфіскації. Кожен потенційний інвестор на себе «приміряє сорочку» власника, який колись може з таким стикнутися. Окрім ризиків також обов’язково потрібно розібратися в мотивах такого радикального рішення. Бо якщо почитати аналітику і трохи детальніше розібратися – то дуже важко зрозуміти: а що саме стало краще і навіщо це потрібно було?
Що ми маємо по факту:
- Звинувачення у бік «Укрнафти» в тому, що вона нібито не постачала пальне армії виявилися надуманими.
- «Укртатнафта» за перші 6 місяців війни поставила військовим майже 55 000 тон палива, тобто поставки відбувалися справно і без «спецконфіскації».Жодних претензій щодо поставок з боку військових до компанії - не було.
- Якогось покращення ситуації з поставками пального армії немає й про це вже ніхто навіть не говорить.
Починає складатися враження, що можливо праві ті, хто каже, що все це робилося з якоюсь іншою метою, а зовсім не заради інтересів оборони. Наприклад для побудови саудівської моделі управління внутрішнім ринком нафтопродуктів (як зазначає економіст Олексій Кущ). Або, банально, через «шкурний» інтерес. Після цих історій з новим керівником Корецьким та його мільйонними зарплатами саме останнє й спадає на думку.
Сергій Корецький - колишній гендиректор автозаправної мережі «WOG», який в жовтні 2018 року звільнився з компанії «WOG», а надалі розвивав власну мережу кафе «Idealist Coffee». Тепер же він керує державним стратегічним напрямком. Результатів «покращення» ще не видно, але зарплату в 3,2 млн. грн. на місяць, яку він сам собі призначив він отримує справно. А це, до речі, 38,4 млн. грн. на рік – тобто близько 1 млн. доларів. Так де саме стало краще за цей час, в «Укртатнафті» чи у Корецького і «друзів», які прийшли разом з ним працювати?
«Стратегічна конфіскація» - мала би принести стратегічні зміни і покращення на підприємствах та у галузі в цілому, але ми цього на жаль не бачимо… І все це скидається на чиюсь приватну зацікавленість.
А ще весь цей кейс продовжує бути актуальним тому, що тема кумівства і захмарних заплат не перестає бути маркерною, і продовжує активно обговорюватися. Після резонансного інтерв’ю Сергія Корецького про підсумки своїх перших 100 днів на посаді керівника державної «Укрнафта» в ході перевірки державної аудиторської служби виявилось, що Корецькому за його ж дорученням та вказівкою була надмірно нарахована та виплачена заробітна плата за листопад 2022 – січень 2023 року. Переплата складає понад 700 тисяч гривень.
Наразі є глибоке переконання – це не кінець історії.
Під час війни зовсім не хочеться критикувати владу за певні рішення, бо суспільство і влада мають бути сильні та єдині. Адже всі ми прагнемо тільки перемоги і зміцнення нашої держави. Проте не можна допустити, що поки «на передку» хтось життям і кров’ю здобуває перемогу, «в тилу» квитли рейдерство, корупція та процвітало «кумівство», бо це зруйнує нас із середини.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.