Як САП та ВАКС Коболєва не поділили

Або ще раз про ефективність антикорупційних структур

Приблизно у 2004-2005 роках у політичний лексикон увійшло слово «взаємопоборювання». Воно стосувалося можливого протистояння двох конкуруючих таборів – Ющенка та Тимошенко. Ті якраз обіцяли не компрометувати один одного  і не займатися «взаємопоборюванням» (хоча займалися, і неодноразово). Зараз саме час згадати тодішні практики і застосувати цей термін до взаємин антикорупційних структур.

Бо ситуація з ними така: 19 січня 2023 року екскерівник Нафтогазу Андрій Коболєв отримав підозру від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро через премію у майже 10 млн доларів. За чотири дні Вищий антикорупційний суд відхилив клопотання НАБУ про арешт Коболєва. Ще пізніше САП заявила, що не погоджується з цим рішенням і збирається його оскаржити.

За задумом, всі антикорупційні структури мають діяти в синергії, ухвалюючи рішення, котрі не суперечать одне одному. Але ВАКС не погодився з САП та НАБУ. Хоча, безперечно, судова гілка влади є незалежною і має право на своє бачення ситуації. Що, втім, не робить «кейс» Коболєва менш дивним. На всі ці події накладається робота активістів, які кинулись його активно захищати.

У 2004 році Ющенку та Тимошенко було простіше: громадський сектор ще не тиснув так активно на державні структури плюс не було нинішніх соцмереж, через які і транслюється цей тиск. Натомість зараз дописи активістів у соцмережах формують уявлення про те, що саме відбувається за лаштунками держустанов. Але про це – пізніше, а зараз нагадаю про те, що відбувалося та відбувається довкола Коболєва. 

Премія п’ятирічної давнини

Отож, у 2018 році Нафтогаз отримав перемогу над російським Газпромом у Стокгольмському арбітражі. Українська сторона відсудила у Газпрому 4,6 млрд доларів у справі про транзитний контракт. Передбачалося, що розмір винагороди становитиме 1% від суми виграшу, тобто 46 млн доларів або 1,27 млрд грн. За версією детективів НАБУ, Коболєв видав незаконний наказ про преміювання співробітників, на підставі якого сам отримав 261 млн грн.

Йдеться про те, що така сума перевищує нормативно визначені розміри подібних виплат. Адже існує постанова Кабміну, яка обмежує суму річної премії керівника компанії 24-ма окладами. Таким чином, вважає слідство, Коболєву всупереч закону переплатили майже 230 млн грн. Водночас адвокати Коболєва підкреслюють: він не сам виписав собі такі шалені гроші. Рішення про премії ухвалила наглядова рада Нафтогазу, якій Коболєв як голова правління лише подав прохання про їх нарахування премій.

Заслухавши одну та іншу сторону, ВАКС відхилив клопотання слідства про арешт Коболєва. На думку слідчого судді ВАКС Олега Федорова, зібрані за 5 років докази не пов'язують Коболєва із інкримінованим йому злочином і не переконують його в тому, що такий злочин взагалі мав місце за викладених у клопотанні обставин. Тому суддя вважає, що пред'явлена підозра є необґрунтованою, що унеможливлює застосування до нього будь-якого запобіжного заходу.

Крім того, Федоров не погоджується з тим, що саме дії Коболєва щодо ініціювання виплати премій до безпідставного вибуття грошових коштів із фонду Нафтогазу. В судовій ухвалі сказано, що процес ухвалення рішення про виплату премії голові правління є багатоетапним та передбачає участь у ньому низки незалежних суб'єктів.

Далі на арену вийшла Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Прокурор САП зазначив, що установа подає апеляційну скаргу на рішення ВАКСу. Ба навіть більше: вже відомими є і склад колегії, яка слухатиме скаргу, і дата її розгляду. Судове засідання щодо апеляції заплановане на 8 лютого, тож гра продовжиться незабаром. А ми тим часом – як і було обіцяно – зазирнемо за лаштунки цієї справи.

Коболєв та Рада громадського контролю НАБУ: шукаємо спільне

Для того, щоб ситуації, подібні до тієї, котра мала місце у зв’язку з премією Коболєва, не виникали, при державних підприємствах і були створені наглядові ради. Існують вони вже тривалий час – ще від президентства Кучми та Ющенка, проте особливого значення їм почали надавати віднедавна. Коли до наглядових (або спостережних) рад стали запрошувати представників іноземних інвесторів, це було подано як «корпоративну реформу», покликану унеможливити будь-якого роду зловживання.

Цікаво, що у 2021 році один із соратників Петра Порошенка Володимир Ар’єв гостро критикував чинну владу за нівелювання (на його думку) «корпоративної реформи». Це сталося якраз тоді, коли наглядова рада Нафтогазу була розпущена, після чого відбулося звільнення Коболєва. «Давайте вже не будемо говорити про реформу корпоративного управління. Що сталося в Нафтогазі і як до цього поставилися наші західні партнери, всі чудово знають. Та схема, яку провернув уряд Шмигаля щодо звільнення Коболєва і призначення Вітренка, нічого спільного з міжнародними договірними стандартами не має. Тобто ця реформа – це відкат назад», – сказав він.

Нині Ар’єв цілком прогнозовано стає на активний захист Коболєва. «Коли Нафтогаз був прибутковим, його керівники з командою юристів вигравали мільярдні суди у Газпрома, не брали хабарів, але отримували премії за зароблені для держави гроші – за це підозра від НАБУ. Коли при цій владі Нафтогаз став збитковим, а керівники купують Бентлі – тут нічого підозрілого», – зазначає він на своєму ФБ.

Цікаво, що до аналогічних порівнянь та аргументів вдається і Марк Савчук – голова Ради громадського контролю (РГК) НАБУ та експерт з питань антикорупції партії «Демократична сокира». Так само, як і Ар’єв, Савчук, не називаючи імен, проводить паралелі між Коболєвим та Вітренком.

«Один [читай: Коболєв] із найзбитковішої компанії України (на 2014 рік) зробив найбільшого донора українського бюджету. Другий [читай: Вітренко] лише за зиму 2021–2022 зробив десятки мільярдів гривень збитків Нафтогазу.

Один очолював команду, яка виграла в Газпрому $4,56 млрд (це майже річний бюджет нашої армії на довоєнний період). Другий прибрав із контракту обов’язкове банківське забезпечення, що дало змогу Фірташу купити газ у Нафтогазі й за нього не розплатитися, створивши ці збитки.

Тобто, якщо порівнювати попил Фірташа та «премії Коболєва» (до логіки присудження якої можуть бути питання), то одразу виникає питання до керівництва — чи це так важливо й терміново?», – сказано в дописі Савчука, який розміщено на партійному сайті ДемСокири.

Виходить так, що Савчук як голова РГК НАБУ не погоджується із логікою обвинувачень проти Коболєва – тих самих обвинувачень, в основу яких лягли факти, що їх розслідувало НАБУ? Але чи немає в цьому протиріч?

Насправді – жодних. Савчук представляє партію, одним зі спонсорів якої є Коболєв (а за чутками – і Порошенко також). Про «пожертви» Коболєва в інтересах ДемСокири кореспонденту «Главкому» свого часу розповідав ще один представник цієї партії Віктор Трегубов. Щоправда, за словами Трегубова, такі внески носили епізодичний характер, а згодом нібито припинилися зовсім. Та в кожному разі, між Савчуком та Коболєвим існує якщо й не прямий, то, принаймні опосередкований і очевидний зв'язок. Такий самий, як і між Ар’євим та Порошенком, Порошенком і Коболєвим.

Всі ці персонажі мають зацікавленість один в одному, хоча вона і є різною. Але зацікавленість присутня, і для завершення сюжету лишається тільки встановити, як у всю цю історію вплетено лінію ВАКСу – Вищого антикорупційного суду України.

ВАКС у грі?

Можна припустити, що особи, які так чи інакше опікуються інтересами Коболєва в НАБУ, пролобіювали необхідне йому рішення у ВАКСі. Підштовхнути коліщатка (щоб крутилися в потрібному напрямку) міг і згадуваний вище Савчук, а всю основну роботу із суддями – міг провести, наприклад, Андрій Калужинський.

Останній є досить прикметною фігурою. Нагадаю, що ще у 2017 році Печерський райсуд Києва зобов’язав Генеральну прокуратуру України порушити кримінальне провадження проти керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського через фальсифікації справи екснардепа Мартиненка.

До свідчень відносно цього детектива доклав руку і депутат-втікач Олександр Оніщенко. Він, розказуючи про чергові «кидки» НАБУ, демонстрував плівки, де Калужинський просить нардепа дати фрагменти з відомих записів з голосом президента Порошенка та його оточення й схиляє надати свідчення у справі Насірова та проти Мартиненка.

Нарешті, засуджений нещодавно колишній прокурор Дмитро Сус вказував на Андрія Калужинського як на довірену особу Артема Ситника (попереднього керівника НАБУ) та розповідав про їхні спільні земельні оборудки в Обухові. 

Цікаво, що коли наприкінці грудня 2022 року Андрій Калужинський давав своє перше (за сім років роботи) інтерв’ю медіа, він не спромігся назвати журналістам скільки-небудь значні здобутки у роботі свого відомства. За інформацією Бюро, станом на червень 2022 року в роботі було 859 проваджень, 357 повідомлень про підозру, 380 обвинувальних актів. Але головним показником ефективності НАБУ є реальні вироки корупціонерам. Їх же – лише біля сотні, але нюанс у тому, що деякі з них вже зараз скасовує Верховний суд України.

Зазначу, що попри все Калужинський і досі працює на посаді керівника Головного підрозділу детективів НАБУ, що відкриває перед ним значні можливості. А щодо ВАКСу, то його склад був сформований у часи Порошенка, тобто тоді ж, коли і Коболєв виписував мільйонні премії.

Таким чином, не буде перебільшенням припустити, що між НАБУ та ВАКСом протягнуто певні ниточки. Можливо, взаємозв’язки існують й між цими органами та САП, але Спеціалізована антикорупційна прокуратура поки що займає як мінімум послідовну позицію, вимагаючи перегляду згаданого рішення у справі  Коболєва. Хоча в цілому до якості та доцільності роботи антикорупційних структур виникають серйозні питання.

Виникають вони і до роботи наглядових рад та / або рад громадського контролю. Щодо наглядової ради Нафтогазу, то, як випливає з матеріалів справи, один з її представників взагалі був не в курсі того, що по преміях існує обмеження Кабміну. То навіщо нам такі фахівці з числа іноземних спеціалістів, котрі не можуть розібратися в українських законах чи підзаконних актах, та й загалом не перевіряють те, що мусять контролювати? Гроші за свою «роботу» вони, до речі, отримують дуже значні. Тільки їх ніхто не співвідносить із ефективністю таких наглядових рад – на відміну від діяльності Коболєва, котрого зараз розглядають мало чи не під мікроскопом.

Останнє, до речі, може піти на користь колишньому керівникові Нафтогазу. Якщо Коболєву вдасться очиститися від усіх звинувачень (а до цього нібито все і йде), він з чистою душею зможе працевлаштуватися на ту чи іншу державну посаду. Подейкують, що перемовини про це велися на найвищому рівні. Крім того, за даними інсайдерів, в планах Коболєва – створення власної політичної сили.

Власне, задля посади та / або політичної кар’єри він, скоріше за все, і повернувся в Україну. Так, принаймні, кажуть поінформовані джерела.