Невиїзні чиновники

Чи виправдано, що заборона виїзду за кордон має поширюватись і на жінок?

«Леопарди» за кадри» – так жартували в мережі, натякаючи, що постачання в Україну нової зброї напряму пов’язане з потребою у гучних відставках. Мені невідомо, чи дійсно існував подібний взаємозв’язок. Можливо, вирішене нарешті питання із танками просто співпало у часі з реагуванням влади на корупційні скандали. А, може, й ні – не дарма ж до Києва з неанонсованим візитом приїздив колишній прем’єр Британії Борис Джонсон. Він майже напевно привіз якийсь важливий меседж, звернений до вищого керівництва країни.

Хай там як, а за останній час справді відбулися резонансні звільнення. Зокрема, у відставку пішов заступник міністра оборони В'ячеслав Шаповалов. Його звільнив очільник Міноборони Олексій Резніков – у відповідь на «яєчний» чи то пак «харчовий» скандал в армії.

Крім Шаповалова, заяву «за власним бажанням» написав заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко. Також було звільнено заступника генпрокурора Олексія Симоненка та чотирьох голів ОДА – Дніпропетровської області (Резниченка), Запорізької (Старуха), Сумської (Живицького), Херсонської (Янушевича). За кожним з ним тягнувся свій корупційний «хвіст», про що я детально не розповідатиму – все це є у відкритому доступі.

Нарешті – як вишенька на торті – відбувся арешт першого заступника міністра розвитку громад та територій Василя Лозинського, якого НАБУ викрило на хабарі. Чиновника, підозрюваного в отриманні 400 тисяч доларів, Вищий антикорупційний суд відпустив під домашній арешт.

І в Євросоюзі, і в США відреагували на корупційні скандали, при цьому, однак, похваливши президента України Володимира Зеленського за рішучість у викоріненні цього зла. Але чи прозвучало це щиро? Бо саме західні аудитори контролюватимуть нині цільове використання фінансової допомоги, яка надходить в Україну. Для цього в США навіть створили інститут моніторингу та розслідування незаконних дій шахраїв і корупціонерів. Незрозумілим в такому разі залишається те, навіщо нам утримувати таку кількість антикорупційних установ – чиє створення, до того ж, і пролобіювали наші західні партнери? Адже довіри до цих установ, схоже, нема.

А тим часом глава нашої держави в одному з недавніх відеозвернень зазначив, що поточний тиждень «буде часом відповідних рішень, уже підготовлених».

«Не хочу зараз анонсувати, – сказав Зеленський, – але все це буде справедливо. У кожній ситуації будемо детально розбиратися. Те, що стосується енергетики і закупівель. Те, що стосується відносин між центральною владою і регіонами. Те, що стосується закупівель для військових. Суспільство отримає повну інформацію, а держава зробить потужні необхідні кроки».

Проте главу держави не почув (або зробив вигляд, що не почув) один з його соратників по партії. Депутат Микола Тищенко від «Слуги народу» поїхав до Таїланду, де зібрався провести зустріч з виборцями. Звучить анекдотично, але у такий спосіб Тищенко вирішив замаскувати відпочинок під відрядження – адже саме за святкування нового року в Іспанії посадою поплатився згадуваний вище Олексій Симоненко. Втім, тепер Тищенко більше не буде наслідувати поганий приклад – депутата виключать з фракції та планують вигнати з партії.

Іншими словами, за корупцію у Зеленського вирішила взятися серйозно. Але читач мене запитає, яке відношення має цей вступ до заявлених у заголовку чиновників?

Річ у тім, що указом президента введено в дію рішення РНБО «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану». А у рішенні зазначено список посадовців, яким дозволено виїзд за межі України виключно у службові відрядження.

Ось особи, на яких поширюється заборона:

міністри та їхні заступники,

народні депутати,

керівники центральних органів виконавчої влади та їхні заступники,

глава Офісу президента та його заступники, керівники інших служб, створених президентом,

глава СБУ та його заступники,

всі члени Нацради з ТБ, Нацбанку, Центрвиборчкому та Рахункової палати,

секретар РНБО та його заступники,

глави інших державних колегіальних органів,

омбудсмен та його представники,

глави всіх держадміністрацій та їхні заступники, постпред президента у Криму та його заступники,

голови всіх інших держорганів та їхні заступники,

голови всіх місцевих органів влади,

судді КС та інші судді,

прокурори,

керівники структурних підрозділів держорганів та всі, хто має бронь від мобілізації.

Зауважимо, що обмеження поширюються і на жінок, адже ніяких приміток щодо гендеру у згаданому рішенні РНБО не зроблено. До цього моменту я ще повернуся, а поки що – про те, звідки взялися подібні новації.

Обмеження на виїзд з України пов’язані з цілим набором корупційних ризиків, які непросто перераховані, а детально розписані у аналітиці, підготовленій НАЗК. Аналітика потягнула на міні-роман, адже займає 119 сторінок!

Опус так і називається – «Корупційні схеми та ризики під час виїзду за кордон з України в умовах воєнного стану». На його 119 сторінках – і теорія, і практика, тобто і описи того, як порушники положення про воєнний стан залишають рідну державу, і конкретні приклади таких правопорушень – з іменами, прізвищами, датами та деталями.

Зрозуміло, що під час війни без обмежень щодо виїзду за кордон не обійтися ніяк. Особливо на тлі того, як дехто хизується своїми можливостями, хитрістю чи просто готовністю наплювати на правила. Хизується та виставляє фото з закордонного відпочинку. На це звертають увагу не тільки всередині країни, але й за кордоном. І саме звідти, гадаю, критика на адресу керівництва України лунає передусім. Власне, саме тому президент Зеленський і повідомив, що відтепер українським посадовцям більше не вдасться їздити за кордон із недержавною метою. Плюс майже одночасно із цим він доручив Кабміну внести зміни до правил перетину кордону держслужбовцями.

Зауважу, що раніше держслужбовці не мали додаткових обмежень на виїзд, порівняно з тими, хто не працює у держсекторі, але тепер такі обмеження стали істотними. Щоправда, після жорсткої критики нововведень Кабмін пішов на деяке послаблення правил. Жінкам та чоловікам, які є одинокими батьками, дозволено – як виняток – супроводжувати за кордон дитину, молодшу 18 років, або ж провідувати її там. Але основний масив виїздів за межі України повинен бути пов'язаний саме із службовими цілями.

При цьому ніхто не бере до уваги, що у пересічних держслужбовців насправді мало реальних підстав для закордонного відрядження, оскільки їхня робота може бути із цим не пов’язана. А щодо політиків чи урядовців, то немає сумніву, що преференціями передусім скористаються «слуги народу».

А це вже не конституційно, бо одні держчиновники не можуть мати ширші можливості, аніж інші. До того ж, все таки незрозуміло, чому жінки не можуть провести, скажімо, відпустку з власними дітьми і чому їхнє право (хай і не прописане у Конституції!) на родинну спільність і на частіше перебування в колі близьких має бути регламентоване постановою Кабміну.

Замість того, щоб скласти чіткий та вичерпний перелік тих, кому дійсно не можна виїжджати за кордон під час дії воєнного стану, в колах, близьких до Банкової, вирішили стригти всіх під один гребінець. Це – погана боротьба з корупцією, бо тут немає ані корупції, ані боротьби.

Чим точно не варто нехтувати нашій владі, так це інтересами жіноцтва, яке перевезло дітей або батьків у безпечні місця, повернувшись працювати в Україну. Чи дадуть за ущемлення прав таких жінок додаткові «абрамси» чи «леопарди», невідомо, а от незадоволених подібними новаціями в країні істотно побільшає. А це навряд чи те, чого прагне наша українська влада.