Тихою сапою: ще одна ознака наближення виборів

Новий доказ тому, що вибори для декого вже маячать на обрії, матеріалізувався зовсім нещодавно

У попередній своїй публікації я писала про те, що війна – війною, а до виборів в країні готуються повним ходом. З одного боку – так, 2023-ий мав би стати роком парламентських перегонів. Якби, звичайно, не війна. З іншого ж боку, саме через війну всяка підготовка до перезавантаження Ради мала би бути на паузі. Але ні. Новий доказ тому, що вибори для декого вже маячать на обрії, матеріалізувався зовсім нещодавно. Мова про законопроєкт №8310. Це доволі цікавий документ, і я спробую пояснити – чому.

Відкритість і ще раз відкритість…

Повна назва законопроєкту звучить так: «Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо вдосконалення регулювання інформаційного забезпечення виборів та здійснення передвиборної агітації».

Ініціаторами його переважно є депутати від фракції «Слуга народу», тож є підстави вважати, що законопроєкт буде проголосований у Раді. А відтак – в Україні буде змінений Виборчий кодекс.

Законопроєкт №8310 його автура пропагує як прогресивний та корисний. Він, зокрема, пропонує надати журналістам та іншим суб’єктам, залученим до підготовки інформації для медіа, гарантії безперешкодного доступу на всі публічні заходи, пов’язані з усіма типами виборів. Це можуть бути з’їзди  партії, засідання виборчих комісій, відвідини виборчої дільниці в день голосування – за умов, визначених Виборчим кодексом.

Також нардепи пропонують зобов’язати посадових осіб безперешкодно надавати медійникам інформацію про перебіг підготовки та проведення виборів.

Йдеться про забезпечення відкритості:

інформації, що міститься в документах, поданих до відповідної виборчої комісії для реєстрації кандидатів;

фінансових звітів про надходження та використання коштів виборчих фондів політичних партій;

інформації про адресу та персональний склад із зазначенням керівних посад, номерів телефонів та електронної пошти окружної, територіальної та дільничної виборчих комісій.

У законопроєкті наголошується, що участь медіа в інформаційному забезпеченні виборів має базуватися на засадах правдивості, повноти, збалансованості та неупередженого подання інформації.

Документ визначає порядок поширення суб’єктами у сфері медіа матеріалів передвиборчої агітації в будь-яких формах, зокрема в інтернеті, й дає визначення прихованої агітації.

Одним словом, законопроєкт вийшов добрим та вартим всілякої підтримки? Пропоную уважніше вчитатися у деякі його новації.

…І зовсім трохи закритості та тиску на медіа

Ось які положення пропонують вписати у чинне законодавство автори документу.

Про соцопитування. Забороняється оприлюднення будь-якого опитування громадської думки, пов’язаного з виборами, впродовж останніх 6 днів перед днем голосування (раніше режим «мовчання» починав діяти за 2 дні до виборів).

Про те, що для мітингів або встановлення наметів не потрібні дозволи. У законопроєкті це прописано так: «Організація та проведення кандидатами, партіями (організаціями партій) – суб'єктами виборчого процесу – мітингів, походів, демонстрацій, пікетів, встановлення наметів для проведення заходів агітації не потребує отримання будь-яких дозволів від органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Видатки, пов’язані з організацією та проведенням зазначених заходів, здійснюються за рахунок коштів виборчого фонду відповідного кандидата, партії (організації партії) – суб'єкта виборчого процесу.

Про право на відповідь. Це можна вважати однією з найбільших новацій, які пропонує цей законопроєкт. Йдеться про те, що кандидат або партія мають право звернутися до суб’єкта у сфері медіа впродовж 5 днів із дня поширення про них інформації, яку вони вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь.

Після цього суб’єкт у сфері медіа не пізніш як через два дні з дня звернення зобов’язаний надати кандидату (партії) можливість оприлюднити відповідь: надати такий самий ефірний час на телебаченні і радіо або таку саму площу в друкованих медіа або онлайн-медіа. Суб’єкт у сфері медіа у разі отримання такої вимоги в день, що передує дню голосування або в день голосування щодо інформації, поширеної в ці дні, зобов’язаний оприлюднити відповідь не пізніше закінчення голосування.

Про агітацію в інтернеті. Якщо законопроєкт приймуть у нинішній редакції, то вперше вимоги виборчого законодавства щодо змісту, форми, маркування, обмежень та джерел фінансування будуть застосовані до матеріалів передвиборної агітації, які поширюються в мережі інтернет, в тому числі на платформах спільного доступу до інформації.

У тексті документу прямо не вказується, про які конкретно платформи спільного доступу до інформації йде мова. Але якщо ознайомитися із визначенням цього терміну, то можна зрозуміти, що йдеться, наприклад, про соцмережі – такі як Facebook, TikTok, Twitter тощо. Таким чином, агітація у соцмережах, у разі прийняття законопроєкту, стане регламентованою.

Тут варто звернути увагу на можливі санкції, які прописали для порушників агітації в соцмережах. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення отримає право звертатися до відповідного провайдера платформи спільного доступу до інформації для вжиття заходів щодо припинення порушення, в тому числі шляхом обмеження доступу до такої агітації до кінця виборчого процесу.

Окремим пунктом виписане ще одне повноваження Нацради. Так, у випадку, якщо агітаційні матеріали оплачені не з виборчого фонду кандидата чи партії, Нацрада також може звернутися до провайдерів платформ. І в такому разі провайдери (а, точніше сказати, соцмережі) зобов’язані будуть припинити поширення таких агітматеріалів.

І ще важливе про агітацію в інтернеті. У документі з’являється окрема стаття про поширення передвиборної агітації в онлайн-медіа та нелінійних аудіовізуальних медіа. Така агітація має здійснюватися лише за рахунок коштів виборчих фондів, а без відповідного договору поширення матеріалів забороняється. Крім того, матеріали передвиборної агітації, поширені на онлайн-медіа та нелінійних аудіовізуальних медіа, мають бути позначені фразою «Передвиборна агітація».

Про те, кому забороняється агітувати. У законопроєкті є довгий перелік осіб, яким не дозволено брати участь у передвиборчій агітації. Але вперше агітувати чітко забороняють, наприклад, вчителям та медикам на робочому місці.

У документі це виписано так: «Участь у передвиборній агітації забороняється працівникам підприємств, організацій, установ державної та комунальної форми власності, які надають будь-які послуги громадянам (адміністративні, медичні, освітні, фінансово-банківські, транспортні, концертно-розважальні, побутового обслуговування, торгівлі товарами та інші), під час виконання ними своїх посадових чи службових обов’язків.

Про заборону використовувати зображення дітей. Ідеться про те, що в передвиборчій агітації не дозволяється використовувати зображення дітей без письмової згоди їхніх батьків або інших законних представників дитини, а також у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть заподіяти шкоду дітям або іншим особам, забороняється використанні інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.

Про громадські об’єднання та благодійні організації, які обдурюють співзвучними назвами. Тут ідеться про спроби підкупу виборців. Законопроєкт забороняє кандидатам дарувати виборцям продукцію, вартість якої перевищує 5% від мінімальної зарплати. В тому числі це стосується організацій, найменування чи символіка яких є тотожною або схожою настільки, що їх можна сплутати з найменуванням та символікою партій.

А тепер – хвилинка критики

Наразі в експертному середовищі можна виділити три моменти, які викликають найбільше питань та зауважень. Так би мовити, ТОП-3 найбільш неоднозначних моментів в тілі законопроєкту №8310.

1. Надмірні повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення під час виборів. Законопроєкт визначає, що у разі його прийняття виключно Нацрада матиме право вести нагляд та контроль за дотриманням вимог Виборчого кодексу в частині участі суб’єктів у сфері медіа в інформаційному забезпеченні виборів.

2. Спроби зарегулювати агітацію в інтернеті, зокрема у соцмережах. На практиці це може бути занадто важкою місією до виконання. Особливо, наприклад, на місцевих виборах, участь у яких беруть тисячі кандидатів.

3. Нерівні умови, в які законопроєкт ставить журналістів-кандидатів та кандидатів, які працюють в органах влади. 

Так, особа, зареєстрована кандидатом, у період проведення передвиборної агітації не може бути ведучим (ведучою) телерадіопередачі чи здійснювати журналістську діяльність, пов’язану з присутністю в аудіо- та/або відеоряді.

У той же час подібної норми, яка забороняє займатися своєю роботою, не існує щодо державних чиновників та їхньої комунікації через медіа. Щодо них документ зазначає лише таке: «До передвиборної агітації не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер) про дії кандидатів, пов’язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України. У таких повідомленнях забороняється згадка про участь у виборах відповідних осіб чи про наміри щодо їхньої діяльності у разі обрання».

Насамкінець не можу не процитувати заступницю голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенію Кравчук, котра пояснила у Фейсбуці, що всі положення нового законопроєкту взято з перехідних положень Закону «Про медіа».

«Вони ввійшли б до фінального тексту, якби не були «знесені» прямо в залі засідання через ультиматум «Європейської солідарності» та «Батьківщини», які категорично відмовлялися голосувати, якщо зміни торкнуться Виборчого кодексу», – написала вона.

Нагадаю, що закон «Про медіа» станом на зараз не тільки проголосований Радою, але й підписаний президентом. Наскільки професійно брати для нового законопроєкту «викинуту» частину іншого документу, віднесемо до риторичних запитань.

Статус законопроєкту №8310 на даний момент – «опрацювання в комітеті». Коли і в якій редакції він буде проголосований (якщо взагалі буде) – спрогнозувати важко. Утім, за час воєнного стану це один з найсуттєвіших законопроєктів, який свідчить про наміри готуватися до виборів.