Так а що там із корупцією?

Аналізуємо ефективність антикорупційних органів

«У нас відсутня корупція, бо всі корупціонери виїхали», – сказав президент Зеленський під час Bloomberg Economy Forum.

Що ж, це була «висока» оцінка діяльності антикорупційних органів. Бо якщо корупцію перемогла еміграція, то навіщо нам НАБУ, САП, НАЗК, АРМА та ВАКС? Напевно, глава держави вирішив тонко потролити антикорупціонерів на держслужбі, і це йому вдалося.

Хоча виїхали далеко не всі. Наприклад, фігурант недавнього скандалу керівник Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко. За два неповні роки він віддав підряди на загальну суму в 2,5 мільярди гривень компанії «Будінвест Інжиніринг». А компанією цією, як з’ясувалося, керують підсанкційні у США особи та 34-річна фітнес-тренерка і близька подруга Резніченка Яна Хланта.

Є й інші, «дрібніші» справи, без таких гучних імен. Наприклад: в Харкові купили на 93 мільйони технічної солі по 14 тисяч за тонну, чим переплюнули ціни інших міст щонайменше на 4 тисячі гривень на кожній тонні. Або: «Київзеленбуд» 8 листопада за результатами тендеру замовив фірмі «Євротехнології Груп» ремонт парку за 30 млн грн.

І це зараз, під час війни.

До речі, про війну. Чим, наприклад, займається нині НАЗК, якщо основна функція Національного агентства із запобігання корупції (а це перевірка декларацій чиновників) під час дії воєнного стану була поставлена на паузу? НАЗК дещо допомогло із ідентифікацією осіб, на яких у подальшому накладалися санкції. Крім того, у НАЗК займаються творчістю – пишуть проєкт Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки (але ж глава держави сказав, що корупцію в Україні ліквідовано, а навіть якщо й не зовсім, то після війни її точно ніхто не терпітиме?).

Додам, що майже рік (з січня 2022-го) триває аудит НАЗК, і комісія, сформована для незалежного оцінювання роботи агентства, складається із трьох іноземців. Звати експертів – Джозеф Генглоф зі США, Діана Курпнієце з Латвії та Лаура Стефан з Румунії. Ця трійця збиралася, якщо не помиляюся, декілька разів, і на цьому схоже «незалежний»  зовнішній аудит заглухнув. Що поробиш – війна. На яку, між іншим, можна списати так багато речей. Але тільки не відсутність фінансування для антикорупційних структур! Утримання НАЗК обходиться нам у воєнному 2022-му в 566,7 млн грн.

Або візьмемо АРМА – Агентство з розшуку і менеджменту активів (АРМА). Тут важливим є навіть не те, скільки грошей держава вклала у функціонування цієї структури, а скільки структура повернула до держбюджету. У листопаді поточного року група аналітиків Trap Aggressor зробила запит до АРМА про суму коштів, отриману від управління арештованими російськими активами від початку повномасштабного вторгнення. Відповідь приголомшила: в агентстві не володіють такою інформацією!

Воно й не дивно: війна йде яких-небудь вісім місяців, а від втечі Януковича пройшло вісім років, але і його цінності АРМА також не скерувала в скарбницю держави. Лише 12 жовтня указом Зеленського було запроваджене блокування активів, якими прямо або опосередковано на території України володіє чи володів колись Віктор Янукович. Недарма АРМА отримала назвисько «Агентство «Чорна діра», бо в астрономії це (нагадую) – явище, яке через надмірну силу тяжіння засмоктує в себе все, що бачить.

Тому, мабуть, колишньому керівництву АРМА і вручили підозру, а саме Агентство загрузло в корупційних скандалах. Розумний вихід полягав би в тому, щоб ліквідувати АРМА, а повноваження по управлінню активами передати Фонду держмайна. Розшуком же активів можуть займатися правоохоронні органи – у синергії з офісом генпрокурора. До речі, в АРМА вже понад рік триває конкурс по обранню керівника. За моїми даними, декому у європейських посольствах не сподобалися кандидатури осіб, які пройшли до фіналу, і тому конкурс вирішили почати з початку.

Щодо САП (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), то ця структура після довгих мук нарешті отримала свого керівника. Однак Олександр Клименко (так звати нового голову, котрий нещодавно відзначав 100 днів на посаді) – походить з Національного антикорупційного бюро України.

Функція ж САП – здійснювати контроль та нагляд за НАБУ. Так, наприклад, без санкції САП детективи НАБУ не можуть вручати підозру фігурантам своїх розслідувань. Тож дехто вбачає в «корінні» Клименка запоруку тісної взаємодії між НАБУ та САП, але я, приміром, схильна думати, що говорити про процесуальний контроль в даному разі не доведеться.

Втім, поживемо – побачимо. Поки що НАБУ з благословення САП вручило підозру Валерію Пацкану –  голові Рахункової палати, котрий написав заяву про відставку зі своєї посади 16 листопада. Пацкана підозрюють в незаконному отриманні компенсації за житло в 2017 році – йдеться про суму у 117 тисяч гривень.

Сам Пацкан вважає підозру необґрунтованою, та в кожному разі, сума, про яку йдеться, не тягне на ТОП-корупцію, якою мають займатися НАБУ і САП.

А ще голова Рахункової палати анонсує аудити в оборонній, безпековій, антикорупційній та правоохоронній сферах, які запланувала провести Рахункова палата. Такий намір якраз і співпав у часі із врученням Пацкану підозри, каже він, наполягаючи на тому, що його справа – це суто політичні розборки.

Можливо, все так і є. Суми, витрачені на утримання антикорупційних органів, корисно співвіднести з їхніх ККД. Але останній коефіцієнт нам невідомий. Відомо лише, що на САП свого часу було виділено майже 80 млн грн (річний бюджет), а на НАБУ – практично вдесятеро (!) більше.

Але чим займається НАБУ? Складно сказати. Колишній його керівник – Артем Ситник – запам’ятався тим, що, будучи головним антикорупціонером, сам потрапив до реєстру осіб, замішаних у корупції. Нинішній же очільник Агентства іще не «народився» – конкурс щодо його обрання триває, і (як у нас це заведено) триває зі скандалами.

Бо, хоча у роботі конкурсній комісії і беруть участь троє міжнародних експертів (колишній «фебеерівець» Карен Грінавей, антикорупціоніст зі Словенії Драго Кос та незалежний консультант з Литви Повілас Малакаускас), її українська частина голосує сама за себе, тобто порушуючи правила і створюючи конфлікт інтересів.

Куди ж тільки дивляться ті закордонні контролери? Хтозна. Можливо, в бік Вищого антикорупційного суду, бо там, принаймні, тепло. Адже, як повідомляють ЗМІ, станом на листопад ВАКС залишається єдиним судом, розташованим в Києві, який забезпечений як генераторами, так і терміналами супутникового зв’язку Starlink. Виходить прямо за Оруелом: всі тварини – рівні, але є рівніші.

Хоча, можливо, ВАКС – це мегаважливий судовий орган? Як сказати… Це, передусім, майданчик, який легалізує все, що приносять йому у дзьобі НАБУ та САП. А щодо того, як працює наша антикорупційна інфраструктура, яку так ніжно обігрівають та забезпечують Інтернетом, – дивись початок статті.

І ще одне, останнє. Натрапила на цікаву статистику (від порталу «Тексти») про те, що кількість засуджених високопоставлених чиновників від загального числа корупціонерів, яких щорічно відправляють за грати, дорівнює 5 (п’яти) відсоткам.

Що і слід було довести.

Таким чином, президент Зеленський має рацію: корупцію (навіть за допомогою численних іноземних консультантів, та експертів, найнятих за державні або грантові кошти) ми здолаємо тоді, коли останній корупціонер покине рідну землю та вирушить деінде.

Тільки тоді й буде свято і на нашій вулиці.